ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1605/21 Номер провадження 22-ц/814/443/22Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Хіль Л.М., Карпушина Г.Л.,

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Крилової Олени Леонідівни на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2021 року у складі головуючого судді Омельченко І.І., ухвалене в залі суду в м. Кобеляки, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, у справі № 532/1605/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 06.09.2019 року у розмірі 10414,33 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву « б/н від 06.09.2019 року.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 08.07.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 10414,33 грн, з яких: 8362,85 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2051,48 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.09.2019 року в сумі 3572,82 грн. та судовий збір у розмірі 778,61 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен повернути Банку фактично використані кредитні кошти, - у розмірі 3572 грн. 82 коп. Разом з тим, суд вважав вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками недоведеними, оскільки у заяві позичальника вони не зазначені. Умови та Правила надання банківських послуг також не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що надані банком Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодився відповідач при підписанні заяви на отримання кредиту, банком не надано.

В апеляційній скарзі, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги банку щодо стягнення заборгованості за відсотками є недоведеними. Місцевий суд не врахував, що при укладенні кредитного договору між сторонами були досягнуті усі істотні умови договору, так як відповідач був повідомлений про умови кредитування, процентну ставку за користування кредитними коштами й інші санкції за порушення умов договору, у тому числі розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України. Також в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний позичальником. При цьому, відповідач активно користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість, а тому погодився з такими умовами кредитування.

Також представник АТ КБ «Приватбанк» посилається на відповідні правові позиції Верховного Суду, які судом не враховані.

04 лютого 2022 року та 07 лютого 2022 року на адресу апеляційного суду надійшли відзиви ОСОБА_1 , в яких він просить апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2021 року - без змін.

Вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3572,82 грн згідно наданого ним контррозрахунку.

На підставі ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.

Ураховуючи, що згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Полтавського апеляційного суду.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з підстав визначених п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України - невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2019 року ОСОБА_1 підписав бланк Анкети - заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У наданому банком Паспорті споживчого кредиту, який містить підпис ОСОБА_1 , зазначено процентна ставка 43,2% для картки «Універсальна» або 42% для картки «Універсальна голд», процентна ставка, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту для картки «Універсальна» 86,4%, для картки «Універсальна голд» -84 %, розмір щомісячних платежів до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн.; штраф за обов`язковими платежами - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії(а. с. 15-16).

За розрахунком Банку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 08.07.2021 року складає 10414,33 грн, з яких: 8362,85 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2051,48 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 3572,82 грн, місцевий суд виходив з наданого відповідачем контррозрахунку заборгованості.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитися з такими висновками, виходячи з наступного.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.

За таких обставин, наданий відповідачем контррозрахунок не є первинним документом, оформленим відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У підтвердження заявлених вимог в матеріалах справи міститься виписка по рахунку ОСОБА_1 , якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором (а.с.72-81).

Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку (а.с.72-81), апеляційний суд встановив, що за період з 06.09.2019 року по 08.07.2021 року ОСОБА_1 використано 25226 грн кредитних коштів і повернуто на картковий рахунок НОМЕР_1 грн 47 коп.

Отже, враховуючи сукупний розмір витрачених відповідачем коштів і сукупний розмір сплачених відповідачем коштів за весь період користування коштами слід визначити заборгованість за тілом кредита у сумі 4770 грн. 53 коп.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

Відмовляючи в частині вимог банку про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів про те, що відповідач, підписуючи заяву позичальника, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та те, що між сторонами в належній формі було досягнуто згоди про встановлення відповідальності у вигляді сплати процентів, нарахованих за ставкою 86,4% на прострочений кредит відповідно до положень статті 625 ЦК України, а також базову відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 43,2%.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків, оскільки позивачем до суду було надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 06.09.2019 року, та Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем особисто, є припущенням, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що в анкеті-заяві позичальника від 06.09.2019 року відсоткова ставка за кредитом не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що інформація зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 21.09.2019 (а.с.16 зворот). Більше того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

Підписання позичальником Паспорту споживача не може свідчити про конкретні умови кредитування на які погодився відповідач, а вказує на те, що споживач отримав надану банком інформацію актуальну лише до 21.09.2019 року. Який саме тип кредитного продукту фактично обрав позичальник при підписання Анкети-заяви у даному випадку Паспорт споживача не зазначає, враховуючи, що він містить дані, що застосовуються до обох типів кредиту, так і окремо щодо кожного продукту: «Універсальна» та «Універсальна Голд».

Колегія суддів не приймає до уваги наявний в матеріалах справи Паспорт споживчого кредитування як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом та розміру відсотків у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, оскільки обрання конкретного типу кредиту не підтверджено і будь-якими іншими доказами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по процентах за користування кредитом, процентах за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту.

Зважаючи на встановлене, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2021 підлягає зміні в частині стягнення розміру заборгованості за тілом кредиту - з відповідача на користь банка підлягає до стягнення 4770 грн. 53 коп.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК», подаючи позовну заяву, до суду сплатив 2270 грн судового збору (а.с.1) та подаючи апеляційну скаргу сплатив 3 405 грн.

Позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено на 45,81%.

Таким чином, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право на стягнення з відповідача (2270 + 3405): 100 х 45,81 % = 2 599,72 грн судових витрат, тобто зі ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2 599,72 грн. судового збору.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову (10414,33 грн.) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.371, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Крилової Олени Леонідівни -задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2021 року змінити, збільшивши суму заборгованості за тілом кредиту, яка підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», з 3572,82 грн до 4770 грн. 53 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 2 599 грн. 72 коп. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 17.02.2022 року.

Головуючий: С.А. Гальонкін

Судді: Г.Л. Карпушин

Л.М.Хіль