УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21.02.2022                                                Провадження №2/425/224/22

                                                               Справа №425/435/22

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складу головуючого судді Ткачука Ю.А. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, розірвання договорів про надання банківських послуг, закриття рахунків, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

16 лютого 2022 року до Рубіжанського міського суду Луганської області від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшла позовна заява до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, розірвання договорів про надання банківських послуг, закриття рахунків, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди.

Даний позов не відповідає вимогам, встановленим статтям 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Водночас, як вбачається з позовної заяви вимоги про розірвання договорів про надання банківських послуг, укладених між позивачем та відповідачем та зобов`язання відповідача закрити рахунки, раніше відкриті на ім`я позивача жодним чином не обґрунтовані.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Разом з тим, у позовній заяві не зазначено повний перелік доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою та які підлягають витребуванню за сприянням суду.

Крім того, не зазначено про вжиті заходи для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 17 жовтня 2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при об`єднанні в одній заяві кількох позовних вимог, судовий збір сплачується в розмірі визначеному ставками, встановленими для відповідних позовів, за кожну таку вимогу окремо.

Відповідно до тієї ж Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10, від 17 жовтня 2014 року, у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру, судовий збір, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому, судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач звільнена від сплати судового збору, за позовами, що пов`язані з порушенням її прав, в силу Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, у своїй позовній заяві позивач заявляє, зокрема, вимогу: про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Відповідно до Постанови Верховного Суду, від 28 листопада 2018 року, по цивільній справі № 761/11472/15-ц (касаційне провадження № 61-23674св18), вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру

Згідно з п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Між тим, ст. 1 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовий збір справляється за подання заяв до суду, тобто такий збір повинно бути сплачено позивачами заздалегідь і у встановленому законом розмірі та порядку.

Проте, при зверненні до суду із позовною заявою, враховуючи позовні вимоги, позивачем до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору за заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди.

Також, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність пільг щодо сплати судового збору при зверненні до суду, а також не наведено підстав для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу позивача, що їй необхідно сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі за вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди в розмірі 992,40 грн. та надати суду оригінал відповідного документу, підтверджуючого оплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Так, порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України, прийнято наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01.07.2020 № 144 з 2021-09-01 «ДСТУ 4163-2020», відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок); найменування посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища; дати засвідчення копії.

Однак, в порушення встановлених норм, додані до позовної заяви копії документів не оформлені належним чином, а саме без зазначення власного імені та прізвища особи, яка їх засвідчила.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України дана позовна заява підлягає залишенню без руху та позивачу встановлюється п`ятиденний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого вона має право подати до суду нову позовну заяву, оформлену з урахуванням наведеного вище, разом з копією позову та доданих до нього документів відповідно до кількості учасників справи.

Керуючись ст. ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, розірвання договорів про надання банківських послуг, закриття рахунків, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк для виправлення вказаних недоліків, який відраховується з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись не поданою і повернута позивачеві. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя                                                                                Ю.А. Ткачук