Справа № 2-1507/11

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико культурного заповідника, за участі третьої особи Генерального директора ОСОБА_2 про  поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся  до суду і просить поновити його на посаді старшого наукового  працівника з 24 січня 2011 року ,  стягнути з відповідача Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку починаючи з 24.01.2011 року, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.   Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що його було незаконно звільнено з посади у зв"язку з скороченням штату працівників, чим позивачу була завдана моральна шкода.

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги, просив  їх  задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування позивача та його представник посилались на те, що відповідач порушив трудове законодавство, а саме 24.01.2011 року звільнив його  із займаної посади  старшого наукового працівника відділу вивчення історії духовної культури у зв"язку зі скороченям штату працівників. Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки звільнення відбулося без попередньої згоди профспілкового комітету, членом якого він є; позивач мав переважне право на залишення на роботі з огляду на безперервний стаж та наявність на утриманні матері пенсійного віку ; відповідач не запропонував відповідно до отриманої кваліфікації посади у новому штатному розписі. Крім того позивач вважає, що атестація, яка відбулася у лютому 2009 року була проведена з порушеннями, тому дану атестацію не можна було брати до уваги при вирішенні притання про його скорочення. У зв»язку з  незаконним звільненням позиивач зазнав душевного хвилювання.  

Представники відповідача Алексєєва Л.К. та Шульга О.І. заперечували проти заявлених позовних вимог, вказувала на те, що відповідач не мав переважного  право на залишення на займаній посаді  при скороченні чисельності штатних одиниць заповідника, з огляду на низьку кваліфікацію. При вирішенні питання бралась до уваги робота позивача за останній період, яка є менш кваліфікованою та продуктивною порівняно з іншими працівниками. Не згода профспілкової організації була не взята відповідачем до уваги, оскільки вона була необгрунтованою , з огляду на поверхневість вивчення роботи позивача . Позивачу була запропонована вільна посада, від якої він відмовився, а отже  відповідачем були дотримані усі норми трудового законодавства, а тому просили  відмовити у  задоволенні позовних вимог.

Суд вислухавши пояснення  позивача ОСОБА_1, його предстаника ОСОБА_3, предстанків відповідача Алексєєва Л.К. та Шульгу О.І., дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п1 ч1 ст. 40 КЗпПУкраїни  турдовий договір, укладений  на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в тому числі у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч2 цієї статті звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, в тому числі особам, в сім"ї яких немає інших працівників  з самостійним заробітком.

Відповідно до ст. 43 цього ж Кодексу розірвання трудового договору з підстав. передбачених пунктом 1 статті 40 (крім ліквідації) може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової орагнізації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Під час судового розгляду встановлено наступне.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 11.10.1994 р. № 587 "Про національні заклади культури" функції управління майном національних закладів культури здійснює Міністерство культури і туризму України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.06.2005 року № 192 Заповідник був переданий до сфери управління МКТ України.

Відповідно п. 5 .1 розділу 5 статуту Заповідника, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009 року № 957\0\16-09, штатний розпис у межах доведеного в установленому порядку фонду оплати праці, затверджується  Міністерством культури і туризму України за поданням Державної служби з питань національної культурної спадщини.

Державна служба з питань національної культурної спадщини наказом від 29.03.2010 року № 5 "Питання Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника" дала доручення в.о. Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (ОСОБА_4) подати до Держкокультспадщини пропозиції стосовно  упорядкування та оптимізації  структури і штатного розпису Заповідника. Листом від 27.05.2010 р. № 32\8\42-10 Міністерство Культури і туризму України, беручи  до уваги необхідність забезпечення суттєвої економії бюджетних коштів, повторно дало доручення щодо оптимізації структури, а також скорочення існуючої граничної чисельності працівників та кількості посад керівного складу Заповідника на 20 відсотків.

Наказом Міністерства культури і туризму України від 27.09.2010 р. № 773\0\16-10 " Про затвердження штатного розпису Національного  Києво-Печерського  історико-культурного заповідника з 01.10.2010 року" затверджено новий штатний розпис, яким скорочено граничну штатну чисельність Заповідника на 84 одиниці .

Позивач ОСОБА_1 з 03.03.1989 року перебував у трудових відносинах з Національним Києво-Печерським  історико-культурним заповідником, де працював на посадах експедитора, інженера, молодшого наукового співробітника, та з 01.03.1999 року  переведений на посаду старшого наукового працівника відділу  вивчення історії духовної культури Києво-Печерської Лаври.

24 листопада 2010 року позивач був попереджений про скорочення його посади, запропоновано перейти на посаду прибиральника території господарського сектору відділу мтеріально-технічного та господарського забезпечення та попереджено, що у разі відмови від запропонованої посади позивач буде звільнений відповідно до п1 ст.40 КЗпПУкраїни.

30 листопада 2010 року на засіданні профкому НКПІКЗ  слухали звернення позивача ОСОБА_1 щодо попередження про наступне звільнення. Профком ухвалив не давати згоди на звільнення ОСОБА_1 і звернутись до адміністрації Заповідника, що б питання звільнення було переглянуте з врахуванням статей42,43 КЗпПУкраїни. Так, профком зазначив, що ОСОБА_1 має відповідну освіту за фахом, працює в Заповіднику 21 рік, має значний досвід науково-дослідної та лекторської роботи та має  першочергові переваги перед тими працівниками, які були зараховані на наукові посади з липня 2010 року.

Із пояснень сторін вбачається, що позивач на запропоновану посаду не погодився.  

Наказом Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 29.12.2010  року № 297-0 позивач ОСОБА_1з 24.01.2011 року був звільнений на підставі  п1 ст. 40  КУЗпП.

Суд враховує наступне.

10 лютого 2009 року Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник провів атестацію позивача ОСОБА_1, за освітою історик, наукового стажу 16 років. Згідно оцінки діяльності за результатами голосування позивач ОСОБА_1 відповідає займаній посаді, за умови усунення зазначених недоліків і виконання рекомендацій  комісії  з повторною атестацією через рік.  Згідно зауважень висловлених комісією :у позивача мала продуктивність,  недостатня якість наукових робіт.

Повторна атестація в 2010 році не проводилась.

11 січня 2010 року завідувачем сектору НКПІКЗ надано рецензію на річну роботу позивача, яка свідчить про те, що остання не відповідає критеріям, висунутим до наукових робіт.

Із наданого самим позивачем  відкугу на  його роботу "Історія приписного Києво-Печерській лаврі  Свято-Благовіщенського   Дятловицького монастиря" , складеного 20 грудня 2010 року ст.науковим співробітником Інституту історії України НАН України  видно, що робота потребує редагування, стилістичної правки, після доопрацювання може бути рекомендована до друку у фаховому виданні.

Із звіту за результатами роботи наукових співробітників НКПІКЗ у 2010 році , оглянутого під час судового розгляду, встановлено, що позивач має науково-дослідну роботу: "Історія приписного Києво-Печерській лаврі  Свято-Благовіщенського   Дятловицького монастиря", дві публікації 2009-2010 рр. та п"ять прочитаних лекцій на одну тему. Зазначене порівняно з іншими працівниками є менш продуктивним, а з огляду на рецензії менш кваліфікованим.

З огляду на встановлені обставини суд зазначає, що відповідач мав підстави для звільнення позивача, оскільки врахував кваліфікацію і продуктивність праці позивача   та обгрунтовано не взяв до уваги незгоду профспілкової організації на його звільнення.

Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження у судового засіданні. Позивачем не доведено  порушення трудового законодавства відповідачем під час його звільнення у зв"язку з скороченням штату.

Оскільки у судовому засіданні позивачем не доведені та судом не встановленні порушення трудового законодавства відповідечем, позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є  безпідставними.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 40,42,43,233 КЗпП України, ст. ст. 8,10,60,88,208,212,213,214,215 ЦПК України,-   

В И Р І Ш И В :

     Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико культурного заповідника, за участі третьої особи Генерального директора ОСОБА_2 про  поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти діб з дня його проголошення.

Суддя                                                                                            Л. І. Цокол