Справа 22ц-11372\2006 Головуючий в 1 інстанції Валуєва В.Г.
Категорія 21 (1У ) Доповідач Карнаух В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2006 року липня 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого: судді Михайлів Л.В.
суддів Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі Чубіній А.В.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Мороз Нінель Юріївни, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справ) за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення недоплат по щомісячних (страхових) виплатах відшкодування втраченого заробітку, компенсації, моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", ( надалі ВАТ "КЗРК"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( надалі- Фонд соціального страхування), про стягнення недоплат по щомісячних (страхових) виплатах відшкодування втраченого заробітку, компенсації, і стягнення моральної шкоди. В подальшому уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з ВАТ "КЗРК" заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку в розмірі 29359.42грн., компенсацію у розмірі 17982грн. 09коп., а також у відшкодування моральної шкоди 10000грн.. Крім того, просить стягнути заборгованість по щомісячних страхових виплатах з Фонду соціального страхування розмірі 42522.78грн., і по 1354грн. 54 коп., щомісячно, починаючи з 01.03.2006 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2006 року позов задоволений частково. З ВАТ«КЗРК» на користь позивача стягнута заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку в сумі 29359.42грн., компенсація за несвоєчасну виплату частини щомісячних платежів відшкодування шкоди - 17982.09 грн., компенсація за спричинену моральну шкоду 5000грн.; з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому Розі стягнута заборгованість по щомісячних страхових виплатах у розмірі 42522.78грн., і щомісячно з 01.03.2006 року по 1354 грн. 54 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат. В решті частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів за оспорюваний період необгрунтовані; суд не взяв до уваги, що при застосуванні вказаних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на підприємстві відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці;
необгрунтовано стягнув компенсацію втрати частини щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров'ю, оскільки вони не є елементами заробітної платні. Судом не дана належна оцінка економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів на підприємстві. Судом не взяті до уваги галузеві угоди. Суд безпідставно стягнув моральну шкоду. Судом стягнуті суми відшкодування шкоди за термін, що перевищує строк позовної давності.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування до участі в справі як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів за оспорюваний період, необгрунтовані. Крім того, судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів. Суд не взяв до уваги, що в період з 1994 року по 2000 рік на підприємстві ВАТ "КЗРК"відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці.
Представник Фонду соціального страхування Мороз Н.Ю. підтримала апеляційну скаргу і просила рішення суду скасувати, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування до участі в справі як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів за оспорюваний період, необгрунтовані. Крім того, судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів. Суд не взяв до уваги, що в період з 1994 року по 2000 рік на підприємстві ВАТ "КЗРК"відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці.
Позивач ОСОБА_1 заперечує проти апеляційних скарг, вважає, що судом постановлено рішення, яке відповідає вимогам діючого законодавства.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія судців вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач на протязі тривало часу працював підземним прохідником 7-го розряду та бурильником на шахті "Леніна" в\о "Кривбасруда" правонаступником якого є ВАТ "КЗРК". Висновком МСЕК від28.01.1976 року позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв"язу з професійним захворюванням. Висновком МСЕК від 10.01.1980 ролку 45% втрати професійної працездатності; висновком МСЕК від 12.01.1982 року- 50% втрати професійної працездатності;Висновком МСЕК від 24.12.1985 року - 20% втрати професійної працездатності; висновком МСЕК від 14.12.1987 року -15% втрати професійної працездатності; висновком МСЕК від 16.03.1989року -10% втрати професійної працездатності; висновком МСЕК від 24.01.1990 року- 25% втрати професійної працездатності; висновком МСЕК від 16.12.1992 року -80% втрати професійної працездатності безстроково і друга група інвалідності. Перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу проведений виходячи із середнього заробітку по професії прохідника по шахті імені "Леніна" за січень- квітень 1992 року- 12236 крб. ( а.с.24). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2,5 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 1\6 від 26.01.1996 року при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
З цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнта 1,25 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01 червня 1997 року, оскільки тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені в 1,25 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року, а розмір відшкодування збитку потерпілим відповідачем не переглядався.
Судом першої інстанції, також правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів: 1.226- з 01 січня 2000 року і 1.217-3 01.05.2000 року, оскільки з 01.01.2000 року тарифні ставки, оклади на підприємстві збільшені в 1,226 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 16/20/11 від 28 грудня 1999 року, проте розмір відшкодування шкоди позивачу необгрунтовано збільшений лише в 1,134 рази, а з 01 травня 2000 року тарифні ставки на підприємстві збільшені в 1,217 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 16/20/11 від 28 грудня 1999 року, проте розмір відшкодування збитку потерпілим необгрунтовано збільшений лише в 1,193 рази.
Доводи відповідача RAT "K3PK" і Фонду соціального страхування про необхідності застосування з 01 січня 1996 року коефіцієнта фактичного збільшення заробітної платні, що становить 1,25, з 01.01.2000р.- коефіцієнта 1.134, з 01.05.2000року коефіцієнта 1.193 безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування збитку перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не представив суду доказів зміни структури заробітної плати, а з 1.01.1996 року - в 2.5 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади) на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій відповідача від 26.01.1996 року № 1\6 і з 01.06.1997 року в 1.25 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року, з 01.01.2000 року тарифні ставки, оклади на підприємстві збільшені в 1,226 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 16/20/11 від 28 грудня 1999 року, з 01 травня 2000 року тарифні ставки на підприємстві збільшені в 1,217 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 16/20/11 від 28 грудня 1999 року, проте без будь-яких змін в структурі заробітної плати.
Доводи ВАТ «КЗРК» про те, що суми відшкодування втраченого заробітку не підлягають компенсації безпідставні, оскільки п. 43 «Правил відшкодування шкоди» в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100, статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», «Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.1997 року № 142 і 23.04.1999 року № 692, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, від 09.08.2001 року № 958 і від 31.03.2003 року № 430 передбачена компенсація сум відшкодування шкоди у разі несвоєчасної виплати цих сум.
За таких обставин, колегія судців вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача компенсацію втрати частини щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку.
Доводи Фонду соціального страхування про те, що суд безпідставно притягнув їх як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, і що судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Доводи Фонду соціального страхування про те, що суд, стягнувши заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період після січня 1998року не врахував вимоги ст.28 "Правил відшкодування шкоди" є безпідставними і спростовуються матеріалами справи і висновками суду, оскільки розмір відшкодування втраченого заробітку при застосуванні судом коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів 1.226 з 01.01.2000року і 1.217-3 01.05.2000 року в перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності, не перевищує розмір середнього заробітку по професії позивача за повний календарний місяць роботи.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" про неправильне застосування судом строку позовної давності не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до п. 48 «Правил відшкодування шкоди», спори між потерпілим і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахунку його розміру, а також наявності інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів (гл. XIУ КЗпП України).
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 з подальшими змінами і допорненнями," Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо потерпілому або особам, що мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплатили суми такого відшкодування, ці суми, обчислені відповідно до «Правил.», виплачуються без обмеження будь- яким строком і підлягають коригуванню у зв'язку із збільшенням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог за весь період неправильного нарахування сум відшкодування шкоди.
Посилання відповідача на п. 22 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 г №6 є безпідставні, оскільки він розповсюджується на ті випадки, коли перерахунок сум не проведений своєчасно із причин, незалежних від підприємства.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн, суд виходив з того, що внаслідок недонарахувань сум відшкодування шкоди, відповідач ВАТ "КЗРК" порушив звичний ритм життя позивача, для чого йому необхідні додаткові зусилля для організації свого життя.
Однак, з таким висновком погодитися неможливо, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав доказів спричинення йому відповідачем ВАТ "КЗРК" моральної шкоди.
У зв"язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення відповідно до вимог ст. 309 ч.І п.2 ЦПК України про відмову в задоволені позову в цій частині позовних вимог. Виключити з резолютивної частини рішення суду вказівку про стягнення з ВАТ "КЗРК" судового збору в розмірі 17 гривень.
В іншій частини рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 червня 2005 року в частині стягнення моральної шкоди- скасувати.
В позові ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди - відмовити. Виключити з резолютивної частини рішення суду вказівку про стягнення з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" судового збору в розмірі 17 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді