Справа 22ц-11164\2006                                  Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М.

Категорія 21(Ш)                                          Доповідач Карнаух В.В.

РІШЕННЯ Іменем   України

2006 року липня 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:    Михайлів Л.В.

суддів:                      Карнаух В.В., Барильської А.П.

при секретарі:              Чубіній А.В.

за участю: представника відповідача - Мороз Нінель Юріївни

представника позивача    - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, і просив стягнути з відповідача 70 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2006 року позов задоволений частково, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 стягнуто у відшкодування моральної шкоди 31 000 грн. В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду та відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що суд не взяв до уваги той факт, що в 2006 році у відповідача правових підстав для відшкодування моральної шкоди немає на підставі ст. 77 Закону України „Про державний бюджет", суд невірно застосував матеріальний закон при встановленні розміру моральної шкоди, не повністю встановив обставини по справі, необгрунтовано відмовив у призначенні експертизи для встановлення завдання моральної шкоди позивачу ушкодженням здоров'я на виробництві і не встановив вини відповідача у завданні позивачу моральної шкоди.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- зміні, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до акту розслідування нещасного випадку від 21 січня 1991 року з позивачем 11 січня 1991 року стався нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до висновку МСЕК від 16 вересня 2004 року позивачу вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, з низ 20 % по трудовому каліцтву і 5 % по професійному захворюванню. Згідно висновку МСЕК від  18 серпня 2005 року йому встановлено 45  % утрати

професійної працездатності, з них 40 % по трудовому каліцтву, 5 % по професійному захворюванню, та встановлена 3 група інвалідності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач страждає від головних болів, часто бувають запаморочення, німіють руки і ноги, погіршився зір, він переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановлені рішення не врахував, що вперше позивачу встановлено 25% втрати працездатності, а також не врахував характер професійного захворювання позивача, пов'язаних з ними фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

За таких обставин, враховуючи, що Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності",( надалі - Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування..."), не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, беручи до уваги, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, конкретні обставини по справі, характер професійного захворювання, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 31000 грн. до 15000 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2006 року -змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 15000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили с моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :