Справа № 2-464

                                                                                                                                                                              2011

Р І Ш Е Н Н Я

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року              Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

                                        судді Рідник І.Ю.

                                        при секретарі Данько Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівського РБТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації житлового фонду, скасування свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності на частку квартири та зобов’язання вчинити певні дії,

       встановив:

28.07.2010 року представник позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним розпорядження органу приватизації державного житлового фонду від 08.07.1998 року, скасування свідоцтва про право власності на житло від 08.07.1998 року, виданого Квартирно-експлуатаційною частиною Південного оперативного командування ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, визнання за позивачем права власності на 1/3 частину спірної квартири та зобов’язання РБТІ видати нове свідоцтво про право спільної часткової власності на цю квартиру. З урахуванням того, що позивачу, який на момент приватизації житла був неповнолітнім, про порушення його права на приватизацію спірної квартири  стало відомо нещодавно зі слів матері, після погіршення стосунків зі старшим братом, просить поновити строк звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнала та пояснила суду, що у 1990 році їх сім’я від Міністерства оборони, як сім’я військовослужбовців, отримала квартиру АДРЕСА_1. Основним наймачем квартири був її колишній чоловік, ОСОБА_6, а вона та їх двоє синів: ОСОБА_3, 1981 року народження, і ОСОБА_1, 1986 року народження, були записані в ордері на квартиру, як члени його сім’ї. Після розірвання шлюбу з чоловіком, який залишив її з дітьми, вона у 1995 році переоформила особовий рахунок на квартиру на себе. У 1998 році вона звернулася до органу приватизації –КЕЧ Південного оперативного командування, який на теперішній час вже ліквідовано, з заявою на приватизацію квартири, де разом з нею були зареєстровані та проживали сини. Однак в свідоцтво про право власності на житло від 08.07.1998 року КЕЧ району були включені тільки вона та її старший син, ОСОБА_3, який на тої час був вже повнолітнім. Відносно молодшого сина ОСОБА_1 начальник КЕЧ  їй пояснив, що він буде включений в свідоцтво про право власності на житло після досягнення повноліття. Після того, як молодшому сину виконалося 18 років, вона разом зі старшим сином ОСОБА_3 їздила до РБТІ, щоб включити ОСОБА_1 в свідоцтво про право власності на квартиру, але їм в цьому було відмовлено і роз’яснено, що це необхідно робити тільки через суд, у зв’язку з чим вона вирішила залишити все як є. Однак, коли в липні 2010 року син ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною побілі сина ОСОБА_1 із-за квартири та між ними склалися неприязні стосунки, вона, щоб в подальшому захистити права сина на квартиру, розповіла йому, що його не включено було в приватизацію квартири і він в неї своєї частки не має, після чого ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. На підставі зазначеного, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав пояснив суду, що він не бажає, щоб брат ОСОБА_1 мав частку в цієї квартирі або проживав в неї. Не заперечує проти того, що за законом позивач мабуть  і має право на частку у цієї квартирі, але із-за неприязних між ними відносин просить в позові відмовити.

Представник відповідача - Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, в судове засідання не з’явився, але суду надана письмова заява про визнання позову та розгляд справи за їх відсутність /а.с.37/.

Представник відповідача - Комінтернівського РБТІ в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання повідомлявся на-лежним чином, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутність.

- 2 -

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв’язку з визначенням права власності на житло, яке у 1998 році було приватизовано відповідачами - членами сім’ї позивача, з порушенням його права на частку у житловій площі. Отже, предметом спору у даній справі є право володіння, користування і розпорядження спірною квартирою шляхом відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЖК УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Як передбачено пунктами 1, 2, 5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992 року №2482-ХІІ, з наступними змінами, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадянам з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ч.5 цього Закону оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що розпорядженням КЕЧ району від 13.02.1995 року №76 особовий рахунок на двохкімнатну квартиру загальною площею 56.0 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_2, яка має склад сім’ї: сина –ОСОБА_3 1981 року народження, сина ОСОБА_1, 1986 року народження /а.с.13/.

Розпорядженням Чорноморської КЕЧ Південного оперативного командування від 08.07.1998 року №57 ОСОБА_2, за її заявою, дозволено приватизувати квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 /а.с.12/.

Згідно розпорядження №57 від 08.07.1998 року заява на приватизацію квартири до органу привати-зації надійшла тільки від головного наймача квартири –ОСОБА_2 /а.с.12/, інший повнолітній член сім’ї наймача квартири –ОСОБА_3, заяву про свою згоду на приватизацію квартири не писав, що підтвердили в судовому засіданні і відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3

У приватизації цього жилого приміщення не приймав участі іншій син ОСОБА_2 –ОСОБА_1, хоча місцем проживання його, як особи, яка досягла 12 років, було місце проживання його матері, тобто квартира АДРЕСА_1

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно довідки ЖКГ Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 22.07.2010 року, ОСОБА_1, 1986 року народження, дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на момент приватизації квартири у 1998 році /а.с.20/.

Однак, органом приватизації Чорноморської КЕЧ району, в порушення вимог закону, в свідоцтво про право власності на житло включено, за відсутністю згоди на приватизацію житла, повнолітнього члена сім’ї ОСОБА_2 –ОСОБА_3, 1981 року народження, та не включено неповнолітнього її сина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З таких обставин суд приходить до висновку, що органом приватизації державного житлового фонду приватизація квартири АДРЕСА_1 у 1998 році проведена з порушенням вимог закону.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, визначеного ст.11 ЦПК України, що передбачає розгляд судом цивільної справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, наданих сторонами, суд розглядає позов тільки в межах порушення прав позивача на приватизацію житла.

Суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки участі у приватизації, у зв’язку з віком, не приймав, всіма справами щодо оформлення документів на приватизацію квартири займалася його мати, а тому дізнався про порушення його права тільки у липні 2010 року від матері, що було визнано сторонами у судовому засіданні та не спростовано будь-якими доказами.

  Відносно вимог позивача про визнання за ним права власності на 1/3 частку спірної квартири та про зобов’язання РБТІ видати нове свідоцтво про право спільної часткової власності на цю квартиру, суд в їх задоволенні відмовляє, оскільки порядок приватизації житла проводиться відповідними органами на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Положення про порядок пе-

              - 3 -

редачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56 та інших нормативно-правових актів, тобто не відноситься до компетенції суду.  

На підставі ч.2 ст.9 ЖК УРСР,  ст.ст.5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.29 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

                   вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Комінтер-нівського району Одеської області, Комінтернівського РБТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації житлового фонду, скасування свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності на частку квартири та зобов’язання вчинити певні дії  - задовольнити частково.

Визнати недійсним розпорядження органу приватизації Чорноморської КЕЧ району від 08.07.1998 року №57 про передачу ОСОБА_2 в приватну власність квартиру, розташовану в АДРЕСА_1

Скасувати свідоцтво про право власності на житло від 08.07.1998 року, що видано Квартирно-експлуатаційною частиною Південного оперативного командування на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі розпорядження від 08.07.1998 року №57.

В задоволенні решти  вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

                            Суддя