Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.,
секретар судового засідання Сеньків Т.Б.,
представників сторін та ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березнівського районного суду від 11 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину за законом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області про визнання права на спадщину за заповітом та законом,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Березнівського районного суду від 11 березня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину за законом задоволено. За позивачем ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1; на дві земельні частки (паї) розміром 1,84 умовних кадастрових гектари кожен; та на три грошові вклади, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у філії Ощадного банку України в с. Городище Березнівського району Рівненської області.
ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 і Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області про визнання права на спадщину відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 доводив, що висновок суду першої інстанції про те, що він не прийняв спадщини після смерті батьків, оскільки, незважаючи на прописку у спірному спадковому будинку, фактично з батьками на час їх смерті разом не проживав, не відповідає матеріалам справи. Суд відмовив йому у задоволенні позову про визнання права на спадщину за заповітом, хоч він просив про визнання за ним такого права як за заповітом, так і за законом.
Покликаючись на ці обставини, ОСОБА_2 рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковій зміні з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні його зустрічного позову про визнання права на спадщину, яка залишилася після смерті батьків сторін у справі, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 спірної спадщини не прийняв, оскільки на час її відкриття разом зі спадкодавцями не проживав. Крім того, протягом установленого законом строку, він, на відміну від ОСОБА_1, не подав також нотаріусу і заяв про прийняття спадщини після смерті батька та матері.
З такими висновками місцевого суду погоджується й апеляційна інстанція, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, яким місцевий суд дав об’єктивну оцінку.
У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у своїй зустрічній позовній заяві просив суд визнати за ним право на спірне спадкове майно як за заповітом, так і за законом. Проте суд першої інстанції у резолютивній частині ухваленого рішення відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання права на спадщину лише за заповітом.
Зважаючи на ці обставини, а також на те, що, як установлено судом, ОСОБА_2 спірної спадщини взагалі не прийняв –рішення місцевого суду підлягає відповідній зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Березнівського районного суду від 11 березня 2011 року частково змінити, виключивши з третьої частини його резолютивної частини слова «за заповітом».
У решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: