КОПІЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2007 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді - Самчука П.П.
суддів - Рищука П.К., Юзюка О.М.
при секретарі - Степчук І.В.
з участю - сторін і адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-1606 за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус ОСОБА_3- про визнання договору дарування недійсним.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
ОСОБА_2. 22 травня 2007 року звернулась в суд з позовом, вказавши, що в 1997 році помер її чоловік і після його смерті стала єдиним власником квартири АДРЕСА_1і поскільки похилого віку, хвора, тому дозволила проживати разом з нею сім'ї онука ОСОБА_1., якому на його прохання 20 квітня 2006 року подарувала свою трикімнатну квартиру. Зазначений договір було посвідчено нотаріусом ОСОБА_3. і думала, що укладено договір оренди квартири. Лише в травні 2007 року ознайомилась із дублікатом вказаного договору і зрозуміла, що була обманута, оскільки, будучи при здоровому глузді, не могла підписати договір такого змісту та позбавити себе даху над головою. В зв'язку з цим просила на підставі ст. 230 ЦК України визнати недійсним договір дарування, укладений між нею та ОСОБА_1. і посвідчений нотаріусом Славутської нотаріальної контори ОСОБА_3. 20 квітня 2006 року за 31928.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 23 липня 2007 року на підставі ст.ст. 203, 230 ЦК України визнано недійсним договір дарування трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 20 квітня 2006 року між ОСОБА_2. і ОСОБА_1.
ОСОБА_1. в апеляційній скарзі рішення суду вважає неправильним, просить скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2., пославшись, що судом дано неправильну юридичну оцінку фактичним обставинам справи помилково застосовано чинне законодавство.
Головуючий у 1-й інстанції -Зеленська В.І. Справа №22ц-1606
Доповідач - Самчук П.П. Категорія №11, 13
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення із-за невідповідності висновків суду обставинам справи.
Суд, пославшись на ст. 203 ЦК України, вказав встановленим, що позивачка не мала наміру позбавити себе житла та змушена була подарувати квартиру ОСОБА_1., оскільки у зв'язку із станом здоров'я і віком потребувала стороннього догляду, який відповідач погоджувався надавати при умові дарування йому квартири. Також суд зазначив, що при цьому ОСОБА_2була введена в оману ОСОБА_1 щодо наслідків укладеного договору.
Проте суд, переписавши текст статей Цивільного кодексу України, не обґрунтував, чому ОСОБА_2змушена була укласти договір дарування квартири саме із ОСОБА_1. і чим він ввів її в оману при укладенні договору.
Разом з тим в судовому засіданні 12 липня 2007 року сама ОСОБА_2пояснила, що старіє, потребує догляду і в квінті 2006 року взяла до себе в квартиру проживати свого онука ОСОБА_1. з сім'єю, а 20 квітня 2006 року вже уклала з ним договір дарування квартири (а.с. 25 зв.), як вбачається, в знак вдячності за те, що буде надавати допомогу.
З пояснень ОСОБА_3. видно, що при укладенні договору дарування ОСОБА_2 були роз'яснено наслідки цього договору, але вона наполягала на укладенні саме договору дарування, а перед цим з'ясувала, які документи потрібні для укладення договору дарування. При цьому нотаріус пояснила, що вільно з нею спілкувалась, перевірила дієздатність та волевиявлення її і зробила висновок, що позивачка свідомо та добровільно подарувала квартиру ОСОБА_1. (а.с. 26) , підписавши про це договір.
В позовній заяві ОСОБА_2спочатку зазначила, що не знала, який договір підписувала, думала, що укладається договір оренди квартири, так як із-за свого хворобливого стану не могла чути та розуміти значення своїх дій та керувати ними, а в дальнішому вказала, що знаходиться при здоровому глузді і не могла позбавити себе даху над головою.
В судовому засіданні ОСОБА_2 заявляла, що хоче виписати ОСОБА_1. з сім'єю з квартири та хоче розірвати договір дарування (а.с. 26 зв.).
Перед ОСОБА_1. в спірній квартирі проживав середній син ОСОБА_5 з сім'єю, якого за позовом ОСОБА_2. було виселено за рішенням суду (а.с. 27), а тепер він став „самим кращим” та допомагав подати в суд позовну заяву про виселення ОСОБА_1. (а.с. 26 зв.)
Викладене свідчить про невизначеність та непослідовність вимог ОСОБА_2. - виписку, тобто, зняття з реєстрації, розірвання договору дарування чи визнання його недійсним внаслідок обману, що мають різні правові підстави, та бажання вибрати „кращого” з трьох синів чи онуків для проживання та догляду за нею, не підтверджене об'єктивними доказами, не може бути підставою для визнання недійсним договору дарування квартири від 21 квітня 2006 року.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.
ОСОБА_2відмовити в позові до ОСОБА_1про визнання недійсним договору дарування трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_2і ОСОБА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду
Хмельницької області П.П. Самчук