УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Рубайла Г.Я.
суддів Шилової Т.С., Шевченка О.В.
з участю прокурора Хомич С.П.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Макарівського районного суду Київської області від 11 грудня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Макарівського районного суду Київської області від 11 грудня 2006 року засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, освіта середня, не працюючого, раніше не судимого , та
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Андріївна Макарівського району Київської області, освіта середня, мешканцяАДРЕСА_2, не працюючого, не судимого,
- за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК до 5 років
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно засудженим призначене покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначене 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на три роки.
Відповідно до ст. 76 КК на засуджених покладені обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та з'являтися в ці органи на реєстрацію.
Згідно з вироком засуджених визнано винними у скоєні злочину за такими обставинами.
25 липня 2006 року приблизно о 3 годині 20 хвилин ночі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під'їхали на автомобілі таксі до кафе-бару „ Кури-гриль" по вул. Фрунзе в смт Макарів Київської області. В цей час кафе-бар був зачинений. ОСОБА_1, побачивши за столиком поруч з літнім майданчиком ОСОБА_4, з хуліганських мотивів, тобто без будь-якого приводу, порушуючи громадський порядок, нехтуючи загально прийнятими нормами моралі, діючи з особливою зухвалістю, підійшов до останнього, став позаду нього і почав наносити йому обома руками удари в голову.
В цей час ОСОБА_2., діючи спільно з ОСОБА_1 з хуліганських мотивів, заскочив на дерев'яну лавку, на якій сидів ОСОБА_4 і також наніс останньому кілька ударів ногою в голову. В свою чергу ОСОБА_1 заскочив
Справа № 11-305 /2007р. Головуючий в 1-й інстанції: Шатковський С.В..
Категорія ст. 121 ч.2 Доповідач Шилова Т.С
2
на столик, за яким сидів ОСОБА_4 та наніс йому приблизно 10 ударів ногою в голову.
На зауваження бармену кафе-баруОСОБА_5, про припинення своїх дій, Дубровський висловився нецензурною лайкою на її адресу, але припинив побиття. Під час сварки між; барменом і ОСОБА_1, ОСОБА_4 підвівся з-за столика та пішов за автостанцію, що розташована навпроти кафе-бару по вул. Фрунзе,2. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, продовжуючи хуліганські дії, наздогнали ОСОБА_4, після чого ОСОБА_1 збив останнього з ніг і знов почав наносити багаточисельні удари ногами в голову та тулуб ОСОБА_4
В цей час ОСОБА_2 приєднався до побиття ОСОБА_4 і також наніс приблизно 6 ударів. Побиття ОСОБА_4 тривало приблизно 10 хвилин. Під час завдання побоїв, ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою, ображав ОСОБА_4., називаючи бомжем і алкоголіком.
Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулися до кафе-бару „Кури-гріль", де стукаючи у двері почали вимагати продати їм дві пляшки пива. Після придбання пива, вони його вжили та знову почали стукати в двері бару. Для того, що припинити хуліганські дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працівниками бару було викликало співробітників державної охорони, які по приїзду на місце запропонували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заспокоїтись та йти додому. Відразу після від'їзду працівників охорони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пішли в напрямку центра смт Макарів, але відійшовши на незначну відстань від кафе, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 повернутись до ОСОБА_4, щоб продовжити хуліганські дій та побиття останнього. На дану пропозицію ОСОБА_2, погодився і вони повернулись до ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_1 знову почав наносити удари ногами по тулубу та голові ОСОБА_4, а ОСОБА_2 спостерігав за діями останнього. Після того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відтягнули ОСОБА_4 до дороги, що проходить поряд з автостанцією, де залишили його.
Згідно з висновком судово-медичної №13/110 від 16.09.2006р. ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні пошкодження, які через короткий проміжок часу призвели до його смерті в результаті закритої травми грудей у вигляді множинних переломів ребер з пошкодженням м'яких тканин і органів, що призвело до комбінованого шоку.
На вирок надійшла апеляція помічника прокурора Макарівського району Київської області, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в якій, він просить вирок суду скасувати з підстав неправильного застосуванням кримінального закону та постановити вирок апеляційного суду яким засудити: ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК до 9 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК - до 2 років позбавлення волі, призначивши остаточно покарання за сукупністю злочинів у вигляді 10 років позбавлення волі; ОСОБА_2-за ч. 2 ст. 121 КК до 7 років б місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК - до 1 року позбавлення волі, призначивши остаточно покарання за сукупністю злочинів у вигляді 8 років позбавлення волі. Обґрунтовуючи своє прохання прокурор послався на те, що судом першої інстанції необґрунтовано застосована до засуджених ст. 69 КК та їх звільнено від відбування покарання з випробуванням. Судом не враховано, що вони вчинили тяжкі злочини, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході досудового слідства вину свою не визнавали, побиття потерпілого здійснювали на протязі значного періоду часу, та нанесли чисельні ушкодження в життєво-важливі органи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, які просили відмовити у задоволенні апеляції та залишити вирок без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню за таких підстав.
Положення ст. 299 КПК України визначають необхідність встановлення під час судового слідства порядку та обсягу дослідження доказів у справі. При цьому, ч. З цієї статті передбачає можливість визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким із учасників судового розгляду не оспорюються та розглянути справу в порядку, встановленому ст. 301-1 КПК України.
Як вбачається з протоколу судового засідання, суд, приймаючи рішення про недоцільність дослідження доказів, відповідно до ст. 299 КПК України, обмежив встановлення фактичних обставин справи допитом засуджених та закінчив судове слідство (а. с. 203-303).
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 указуючи на те, що вони визнають себе виними у повному обсязі по
3
предьявленому обвинуваченню, в своїх показаннях не виклали усіх обставин
встановлених у ній, а також частково не визнали пред'явлене обвинувачення, зокрема не визнавали мотиви скоєння злочину.
Так, органом досудового слідства засуджені обвинувачувались в тому, що вони нанеслі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 з хуліганських мотивів, без будь-якого поводу, порушуючи громадський порядок та діючи з особливою зухвалістю.
Між тим, даючи показання в судовому засіданні засуджені указували на те, що, наносячи тілесні ушкодження потерпілому, вони діяли з особистих неприязнених стосунків, які виникли в результаті того, що Яненко образив ОСОБА_1 незензурною лайкою.
Крім того, засуджені давали покази щодо кількості нанесених ударів та інших обставин скоєння злочинів, які не співпадають з пред'явленим обвинуваченням.
Отже, суд безпідставно обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом засуджених та закінчив судове слідство, чим допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Крім того, сумнівним є і рішення суду про застосування до засуджених ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки суд, на порушення вимог ст. 65 КК України не в повній мірі врахував ступень тяжкості вчинених ними злочинів, а також не навів достатніх мотивів призначення основного покарання за ч. 2 ст. 121 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті, визнання недоцільності відбування ними покарання.
У разі встановлення при новому розгляді справи скоєння злочинів засудженими за такими ж обставинами, призначене покарання слід вважати м'яким.
Враховуючи наведене, судове рішення у цій справі, як незаконне, підлягає скасуванню з направленням її на новий судовий розгляд, під час якого необхідно виконати всі вимоги закону та постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 365, 366, 370 КПК України колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Макарівського району Київської області Козака Т.І. задовольнити часткового.
Вирок Макарівського районного суду від 11 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати.
Кримінальну справу повернути до Макарівського районного суду Київської області на новий судовий розгляд у іншому складі суду.