Справа №2-432\07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2007 року Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

головуючого    - судді Камишевої Л.М., при секретарі    -         ЛіннікВ.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, посилаючись при цьому на те, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 січня 1979 року. Неповнолітніх дітей не має. Спільне життя з відповідачем не склалось по причині того, що ОСОБА_2 фактично має іншу сім"ю і з 1997 року вони проживають окремо. За час шлюбу подружжям був придбаний автомобіль ВАЗ-2101. Позивачка просить ухвалити рішення про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та про поділ майна, що є їх спільною власністю, при цьому автомобіль залишити у відповідача, стягнувши на її користь половину вартості автомобіля.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, а також обґрунтування, які викладені в позові. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь 1000 гривень, що становлять вартість Уг частини автомобіля.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову не заперечував та пояснив, що з позивачкою не проживає з 1997 року, має іншу сім*ю. Під час шлюбу з ОСОБА_1 було придбано автомобіль ВАЗ-2101. Відповідач просив суд шлюб з ОСОБА_1 розірвати та не заперечував проти сплати ним ОСОБА_1 вартості Уг частини автомобіля у розмірі 1000 гривень, залишивши йому автомобіль.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 січня 1979 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис №93 \а.с. 5\.

Шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинені у 1997 p.; неповнолітніх дітей подружжя не має; спільне господарство не ведеться; у відповідача ОСОБА_2 фактично склалася інша сім*я.

При таких обставинах суд вважає, що сім*я існує формально і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного із подружжя.

В період перебування у шлюбі подружжям був куплений автомобіль ВАЗ-2101, 1976 року випуску, шасі без №, кузов НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.03.1992 року, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 1-1084, покупцем зазначеного вище автомобіля є ОСОБА_2 \а.с.6\.

Так як автомобіль набутий подружжям за час шлюбу, то він належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачені рівні права на володіння , користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У судовому засіданні відповідач не заперечував проти сплати позивачці Уг частини вартості спірного автомобіля у розмірі 1000 гривень, а позивачка не заперечувала проти того, щоб автомобіль залишався у власності ОСОБА_2.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволенню позову.

При задоволенні позовних вимог суд виходить із того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також враховує згоду позивачки на присудження їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1, оскільки на її користь ухвалено рішення.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21.01.1993 року № 13 з наступними змінами та доповненнями із позовних заяв позовного характеру справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В доход держави підлягає стягненню з відповідача державне мито у розмірі 42 грн 50 коп, оскільки позивачкою по справі сплачене державне мито становило 8 грн 50 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 60-63, 70,71, 105,110,112 Сімейного Кодексу України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 20 січня 1979 року в Палаці одруження „Орджонікідзевський" в м.Харкові, актовий запис № 93.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути державне мито на користь   держави з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 8 /вісім/ грн 50 коп з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належної їй 1\2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ-2101, 1976 року випуску, шасі без №, кузов НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 1000 /однієї тисячі/ гривень.

Залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ-2101, 1976 року випуску, шасі без №, кузов НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 42 /сорок дві/грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі у розмірі 8 /восьми/ грн 50 коп та витрати, пов"язані з розглядом справи, у розмірі 7 /семи/ грн 50 коп.

Рішення може бути оскарженно шляхом подачі до Жовтневого районного суду міста Харкова заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, а також апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.