Справа № 2а-3348/09/0370
Провадження №22-а/0390/72/11 Головуючий у 1 інстанції:Мачульський В.В.
Категорія:10.3.1 Доповідач: Бовчалюк З. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З А,
суддів - Здрилюк О.І., Веремчук Л.М., ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
встановила:
12 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом і просив поновити йому пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період з січня 2006 року по грудень 2007 року включно та за дев’ять місяців 2008 року.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є дитиною війни, тому відповідно до законодавства йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога йому не виплачувалась.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року позов задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі провести нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позовних вимог відмовлено.
Зазначену постанову обґрунтовано тим, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іваничівському районі, протягом 2006-2007 років йому не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а в 2008 році виплачувалася надбавка у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» повністю чи в його окремих частинах, то правові підстави для нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік відсутні.
Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому відповідач зобов’язаний провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у зазначеному вище розмірі за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі просить скасувати цю постанову та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися і не подали клопотання про розгляд справи за їх участю, тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому ненарахування та невиплата відповідачем підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року є безпідставною.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період 2006 року, то колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції з приводу того, що згідно з п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено п. 17 ст. 77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення мали бути здійснені у випадку настання вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то у задоволенні позовних вимог щодо виплати за 2006 рік підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.
Посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже з 9 липня 2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі і позивач з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мав право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 зазначеного Закону.
Однак відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Оскільки Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 було опубліковане 12 липня 2007 року, то позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на підвищення до пенсії в липні 2007 року.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом лише 12 січня 2009 року, а відповідач наполягав на застосуванні строків звернення до суду. В матеріалах справи відсутні доводи позивача, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду.
У зв'язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем, то в даному випадку підлягає застосуванню річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями. Відтак посилання суду першої інстанції на застосування в даному випадку ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не відповідає чинному законодавству.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, суд першої інстанції, визначаючи строки, за які мають бути здійснені відповідні виплати за 2008 рік, правомірно вийшов за межі позовних вимог, адже вказане є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме - в частині нарахування підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Разом з тим, в частині позовних вимог стосовно нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік слід відмовити на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення рішення судом першої інстанції) у зв’язку з пропуском позивачем без поважних причин річного строку звернення до адміністративного суду з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав.
Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року в даній справі скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі провести нарахування з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: