ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/467/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С.
при секретаріКириловій Х.Ю.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніної О.С.
при секретарі судового засідання Кириловій Х.Ю.
за участю:
позивача –ОСОБА_3
представника відповідача – Прошакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/467/11 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування першої податкової вимоги, зобов’язання вчинити певні дії –
в с т а н о в и в:
У січні 2011р. позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та з урахуванням уточнених позовних вимог просив, а саме:
- визнати незаконними дії ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо направлення першої податкової вимоги від 02.12.2010 року № 1/3240 та скасувати суму податкового боргу, визначену в першій податковій вимозі від 02.12.2010 року № 1/3240;
- зобов'язати ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська виключити з особового
рахунку платника податків ОСОБА_3 податкове зобов'язання з орендної плати фізичних осіб за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою:
АДРЕСА_1 (кадастрові номери земельних ділянок: 1210100000:03:281:0027; 1210100000:03:281:0018; 1210100000:03:281:0019; 1210100000:03:281:0028);
- визнати незаконним дії ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо направлення заяви про реєстрацію податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстраційний номер запису 10626599, контрольна сума 52Г5738724), скасувати рішення, яке було підставою для встановлення податкової застави;
- зобов'язати ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська подати заяву до ДФДП
«Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про припинення обтяження та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження (реєстраційний номер запису 10626599, контрольна сума 52Г5738724).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на час надіслання йому податковим органом першої податкової вимоги, у нього було відсутнє зобов’язання щодо сплати орендної плати у зв’язку з втратою ним права користування земельними ділянками, що були надані в користування згідно договорів оренди.
Представник відповідача заперечував проти заявленого позову вказуючи на те, що позивач має договори оренди з Дніпропетровською міською радою від 03.11.2008р., згідно яких в оренду передаються земельні ділянки площею 2кв. м, 9 кв. м, 3 кв. м, та 2340кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_2. Відповідно до п.п. 6.5 п.6 вказаних договорів, у разі зміни землекористувача, відчуження будівель та споруд, орендар зобов’язаний протягом місяця з моменту настання таких змін звернутись до міської ради для внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки. 01.02.2010р. позивачем була подана декларація з орендної плати на земельні ділянки державної і комунальної власності, на підставі якої, у зв’язку з несплатою орендної плати за жовтень 2010 року, працівниками ДПІ було сформовано та направлено першу податкову вимогу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою були укладені договори оренди землі, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_2, а саме:
договір оренди землі від 01.10.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:281:0027, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6428 (далі - Договір оренди землі-1);
договір оренди землі від 01.10.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:281:0018, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6427 (далі - Договір оренди землі-2);
договір оренди землі від 01.10.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:281:0019, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6429 (далі - Договір оренди землі-3);
договір оренди землі від 01.10.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:281:0028, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6430 (далі - Договір оренди землі-4).
Підставою для надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 є рішення міської ради від 08.07.2008р. №138/34 та від 06.08.2008р. №39/35.
01.02.2010 року Позивачем була подана до податкового органу декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, відповідно до якої орендна плата за місяць складала 11 872 грн., а всього за рік 142464,03 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2010р. було припинено право власності ОСОБА_3 на об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та визнано його за ОСОБА_6 (а.с. 103-106).
При цьому орендна плата за вказану земельну ділянку сплачувалась позивачем до жовтня 2010 року включно, про що не заперечує відповідач.
Листом від 01.09.2010р., відповідно до п. 5.5 зазначених договорів оренди землі, позивач повідомив Дніпропетровську міську раду про необхідність припинення цих договорів з 17.07.2010р. шляхом їх розірвання у зв’язку з втратою ним права користування земельними ділянками.
Також, аналогічний лист, датований 15.12.2010р. було відправлено позивачем на адресу міськради, про що свідчить вхідний номер 13/126-36.
Крім того, позивачем було направлено на адресу Дніпропетровської міської ради листи щодо зміни власника майна розташованого на орендованій земельній ділянці.
На запит суду, Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації (далі –ДМ БТІ) було надано інформацію стосовно того, що реєстрація переходу права власності на нерухоме майно за адресою по АДРЕСА_2, з гр. ОСОБА_3 було проведено 19.08.2010р. на ОСОБА_6 на підставі рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 16.07.2010р.
Також, відповідно до інформаційної довідки ДМ БТІ від 02.03.2011р. №25-12 з реєстру прав власності на нерухоме майно, будівлі та споруди по АДРЕСА_2, 18.11.2010р. зареєстровано за WHITEMUD INVESTMENTED LIMITED Компанія на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2010р. (а.с. 165)
В судовому засіданні позивачем було надано платіжні доручення, в підтвердження сплати Компанією WHITEMUD INVESTMENTED LIMITED земельного податку за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2, починаючи з листопада 2010 року.
Крім того, суду в якості доказу позивачем було надано лист ДПІ в Жовтневому районі
м. Дніпропетровська від 23.12.2010 року №74180/10/220-23, яким відповідач у відповідь на звернення нового власника нерухомого майна Компанії WHITEMUD INVESTMENTED LIMITED, роз’яснив, що новий власник через свого представника, до укладення договорів оренди земельної ділянки, на якій розташоване придбане Компанією у власність нерухоме майно, має сплачувати податок на землю.
11.12.2010 року ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська було направлено ОСОБА_3 першу податкову вимогу від 02.12.2010 року про необхідність сплати податкових зобов'язань з орендної плати в сумі 11 871,92 грн.
Проте, суд вважає дії відповідача щодо винесення оскаржуваної податкової вимоги протиправними виходячи з наступного.
Відповідно до норм статей 626, 629 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно до норм ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Положенням ст. 1 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Пунктом 12.5 вищевказаних договорів оренди землі передбачені підстави припинення цих договорів шляхом їх розірвання та зазначено, що договір може припинити свою дію шляхом розірвання з інших підстав визначених законом.
Так, приписами ст. 31 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що до підстав припинення договорів оренди землі зокрема належить набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі»до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий будинок, будівля або споруда.
Згідно до приписів ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Отже, з аналізу вищевказаних норм права вбачається, що фактично користувачами земельної ділянки на який розташовано нерухоме майно –будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 з 19.08.2010р. були громадянин ОСОБА_6 та Компанії WHITEMUD INVESTMENTED LIMITED.
Крім того, суд прийшов до висновку, що підставою припинення права користування ОСОБА_3 зазначеною земельною ділянкою було рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яке вступило в закону силу та листи –повідомлення від 01.09.2010р та15.12.2010р, що були направлені позивачем на адресу Дніпропетровської міської ради про необхідність припинення договорів оренди землі та внесення відповідних змін до земельного кадастру.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Зі змісту вказаної норми Закону вбачається, що суб’єктами сплати податкових зобов’язань по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, є безпосередньо власники та землекористувачі земельних ділянок.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем були вжиті усі необхідні заходи щодо припинення права землекористування, а тому він не є в розумінні ст. 17 Закону України «Про плату за землю»землекористувачем зазначених земельних ділянок.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не було доведено правомірності прийняття свого рішення, у зв’язку з чим перша податкова вимога від 02.12.2010р. №1/2140 підлягає скасуванню.
Відповідно до п.п. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Згідно ст. 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Пунктом 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим Постановою КМУ від 05.07.2004р. № 830 встановлено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про скасування першої податкової вимоги від 02.12.2010р. №1/2140, податкова застава активів ОСОБА_3 підлягає припиненню, оскільки втратилось право її виникнення.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволені позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виключити з особового рахунку платника податків ОСОБА_3 податкове зобов'язання з орендної плати фізичних осіб за користування вищевказаною земельною ділянкою, як такі, що заявлені передчасно.
За таких обставин суд вважає за доцільне позов ОСОБА_3 задовольнити в частині скасування першої податкової вимоги та припинення податкової застави активів позивача.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо прийняття першої податкової вимоги від 02.12.2010 року № 1/3240.
Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу від 02.12.2010 року № 1/3240.
Визнати протиправними дії ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо направлення заяви про реєстрацію податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстраційний номер запису 10626599, контрольна сума 52Г5738724).
Зобов'язати ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська подати заяву до ДФДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про припинення податкової застави та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про податкову заставу активів платника податків ОСОБА_3, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_3, згідно з актом опису від 09.12.2010р. №0013855, (реєстраційний номер запису 10626599, контрольна сума 52Г5738724).
В іншій частині в задоволені позовних вимог – відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя
О.С. Луніна