Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11-50/11 Головуючий у 1 й інстанції - Крохмалюк
Доповідач - Косенко Л.М.
21 січня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Сенченка І.М., Франтовської Т.І.
з участю прокурора Демеш О.О.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого,-
за ч.1 ст.115 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на дев’ять років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, у розмірі 211 грн. 85 коп.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.
Як визнав суд, увечері 16 жовтня 2004 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебували в кафе «Українські вечорниці»м. Новомосковська Дніпропетровської області, де ОСОБА_5 вживав спиртні напої. В цьому кафе ОСОБА_5 познайомився з ОСОБА_6 і запропонував провести її додому. Близько опівночі вони пішли з кафе. По дорозі біля будинку № 95 на вулиці Леніна вступили в статеві зносини, після чого між ними на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, під час якої ОСОБА_5 за допомогою фрагменту нижньої білизни потерпілої задушив останню.
На вирок подано апеляційні скарги.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив скасувати вирок у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, допущеними судом, а справу направити на новий судовий розгляд.
Адвокат ОСОБА_1 посилається на те, що органи досудового слідства не добули доказів, які б підтверджували вину його підзахисного в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_6
Він твердить, що під час досудового слідства до ОСОБА_5 застосовувалися недозволені методи слідства, а він непричетний до злочину, за який його засуджено, а тому вважає, що вирок не є законним та обгрунтованим.
Виходячи з наведеного, як убачається з апеляції, адвокат ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати і постановити відносно нього виправдувальний вирок за відсутністю в його діях складу злочину.
Такі ж доводи стосовно засудження ОСОБА_5 за ч.1 ст.115 КК України наводить і захисник засудженого ОСОБА_5, його мати ОСОБА_4
В апеляції засуджений ОСОБА_5 просив скасувати вирок щодо нього, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. Він також наголошував на тому, що непричетний до вбивства ОСОБА_6
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Демеш О.О. про задоволення апеляції прокурора та залишення без задоволення апеляцій засудженого та його захисників, пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні вимоги,просили вирок скасувати, а справу закрити, міркування потерпілого ОСОБА_3 про залишення вироку без зміни, адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляції засудженого і його захисників про скасування вироку і закриття справи щодо ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції на вирок суду задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_6 відповідає доказам, які були предметом ретельного дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку.
З викладеними в апеляційних скаргах засудженого та його захисників доводами про безпідставність засудження ОСОБА_5 за зазначений злочин колегія суддів не може погодитися.
Хоч засуджений твердить про свою непричетність до вбивства потерпілої, але він визнає, що увечері 16 жовтня 2004 року в кафе познайомився з ОСОБА_6, після опівночі проводжав її додому по вулиці Мануїльського, потім вони повернули на вулицю Леніна, де зупинилися.
Тут, як пояснив ОСОБА_5, вони стояли й цілувалися. Коли мимо проходив знайомий ОСОБА_7, він і ОСОБА_6 розійшлися: потерпіла пішла додому, а він разом з ОСОБА_7 пішов в інший бік.
Згідно з поясненнями ОСОБА_5 в судових засіданнях він не пропонував потерпілій здійснити статевий акт, а тільки пестив її, розстібнувши у неї брюки.
Таким чином, цими показаннями засудженого в судовому засіданні встановлено, що саме він був разом з потерпілою ОСОБА_6 в ніч з 16 на 17 жовтня 2004 року біля будинку № 95 на вулиці Леніна у м. Новомосковську і що саме він вчиняв щодо неї певні дії.
До того ж засуджений намагався взагалі уникнути відповідальності.
Проте ці показання ОСОБА_5 не узгоджуються з його показаннями у стадії досудового слідства, в яких він пояснював, як він здійснив статевий акт з потерпілою, а потім під час сварки задушив її, та з іншими доказами, а тому, зіставивши всі докази та проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини засудженого в пред’явленому обвинуваченні.
Зокрема, згідно з його поясненнями у стадії досудового слідства він під час явки з повинною та на допитах, у тому числі в присутності захисника, визнав, що він з кафе проводжав ОСОБА_6 додому, по дорозі в районі перехрестя вулиці Леніна і перевулка Мануїльського вони добровільно здійснили статевий акт, при цьому частково знімали одяг.
Крім того, з цих пояснень ОСОБА_5 видно, що після статевого акту потерпіла заявляла, що вона про його дії заявить у міліцію. У зв’язку з цим він з помсти почав душити ОСОБА_6: зірвав з неї нижню білизну, яку накинув на шию, і здавлював її до тих пір, поки потерпіла не почала хрипіти. В такому стані він взяв ОСОБА_6, у якої нижня частина тіла залишалася оголеною, і перекинув її через дерев’яну огорожу біля туалету одного з будинків на зазначеній вулиці.
Обставини вчинення злочину ОСОБА_5 в присутності захисника, прокурора та понятих ОСОБА_5 підтвердив під час відтворення обстановки й обставин події, що підтверджується відповідним протоколом цієї слідчої дії. Більш того, при відтворенні обстановки й обставин події ОСОБА_5 показав місце, в якому після вчинення злочину він викинув деякі речі потерпілої. Згідно з даними протоколу такий фрагмент одягу був дійсно виявлений та вилучений в зазначеному місці.
В судовому засіданні був відтворений відеозапис відтворення обстановки й обставин події з участю ОСОБА_5 Суд мав можливість переконатися в тому, що під час даної слідчої дії ОСОБА_5 вільно, в умовах, які виключали будь-який тиск на нього з боку слідчого й інших осіб, докладно розповідав, за яких обставин, де й коли він задушив потерпілу, в якому місці і як саме приховав її труп.
З показань свідка ОСОБА_8 та протоколу огляду місця події вбачається, що на місці, вказаному ОСОБА_5, біля дерев’яної огорожі на території домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Леніна,95 у м. Новомосковську, виявлено оголений труп потерпілої з ознаками насильницької смерті.
Крім того, під час огляду трупа потерпілої в області її статевих органів виявлені ушкодження, а на шиї - пошкоджені жіночі труси червоного кольору, фрагмент яких також виявлено в місці, вказаному ОСОБА_5 під час відтворення обстановки й обставин події з його участю.
За висновком судово-медичної експертизи смерть потерпілої настала внаслідок механичної асфіксії після удавлення шиї петлею.
Крім того, згідно з висновком судово-медичної експертизи механізм утворення тілесних ушкоджень в області шиї потерпілої відповідає показанням ОСОБА_5 під час відтворення обстановки й обставин події на досудовому слідстві про спосіб вбивства ОСОБА_6, про що обгрунтовано зазначено у вироку.
До показань ОСОБА_5, в яких він визнав себе винним в умисному вбивстві ОСОБА_6, ніхто не знав про механізм та спосіб нанесених потерпілої тілесних ушкоджень, оскільки результати судово-медичні експертизи трупа потерпілої стали відомі слідчим органам після того, як засуджений розповів про обставини вчинення злочину.
Те ж саме стосується і пояснень ОСОБА_5 про стан здоров’я ОСОБА_6 та окремі деталі її одягу, приховування ним трупа потерпілої, що знайшло своє підтвердження під час перевірки показань засудженого, виконання слідчих дій та проведення експертних досліджень.
Про те, що під час досудового слідства ОСОБА_5 дійсно у присутності понятих добровільно розповідав про обставини вбивства ОСОБА_6, підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_9
Під час огляду одягу ОСОБА_5 на його светрі виявлено фрагмент волосу рудого кольору.
Як видно з матеріалів справи, у потерпілої було русяве волосся, пофарбоване в рудий колір.
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи на брюках і светрі ОСОБА_5 встановлена наявність крові людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_6 не виключається.
Про доведеність вини ОСОБА_5 в умисному вбивстві ОСОБА_6. свідчать і висновки судово-криміналістичної експертизи, згідно з якими вилучені під час досудового слідства пошкоджені жіночі труси та фрагмент виробу з тканини встановлено, що хімічні волокна, що входять до цих речей, мають однакові ознаки. Таке саме волокно виявлено і при дослідженні зрізу нігтя з правої руки ОСОБА_5
Про те, що жіночі труси й фрагмент виробу, вилученого під час відтворення обстановки й обставин події з участю ОСОБА_5, є одним цілим нижньої білизни потерпілої, свідчать також висновки судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 та показання експерта ОСОБА_11 З цих підстав доводи в апеляціях адвоката ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 про те, що виявлений фрагмент виробу не є частиною предмету нижнього одягу потерпілої, не можна визнати обгрунтованими.
Свідок ОСОБА_12 у своїх поясненнях підтвердила, що 16 жовтня 2004 року біля півночі перебувала в кафе «Українські вечорниці»м. Новомосковська і бачила там ОСОБА_6, яку потім проводжав незнайомий хлопець, на перехресті вулиці Леніна та перевулку Мануїльського останні кудись поділись і вона їх більше не бачила.
Отже, показання ОСОБА_5 в стадії досудового слідства про те, що саме він умисно вбив потерпілу, підтверджуються іншими доказами, які сумнівів не викликають.
Викладені в апеляційних скаргах засудженого та його захисників доводи про те, що в стадії досудового слідства до ОСОБА_5 застосовувалися недозволені методи слідства, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочину, який фактично не вчиняв, є безпідставними.
Суд всебічно і ретельно перевіряв це питання в ході судового слідства і не знайшов доказів, які б підтверджували заяви про застосування незаконних методів слідства до ОСОБА_5 під час розслідування зазначеної справи, про що обгрунтовано зазначено у вироку. Жодних доказів про недозволені методи слідства в апеляціях засудженого і його захисників не наведено.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що допити засудженого, на яких він давав визнавальні свідчення, що покладені в основу обвинувачення, проводилися в присутності захисників ОСОБА_5 і жодних зауважень з їхнього боку щодо проведених слідчих дій не було, що засвідчено їхніми підписами. Тому доводи апеляцій засудженого та його захисників про примусовість визнавальних показань ОСОБА_5 є надуманими і неспроможними.
Твердження захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про те, що показанням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_7, які, на думку захисників, свідчать про непричетність ОСОБА_5 до вбивства ОСОБА_6, суд не надав належної оцінки і не врахував у вироку, є безпідставними, оскільки згідно з матеріалами справи та вироком показання цих свідків досліджені в судовому засіданні і належним чином оцінені. При цьому відповідно до вимог ст.334 КПК суд у вироку зазначив мотиви, з яких він відкинув показання зазначених свідків.
Також є безпідставними посилання захисників на те, що ОСОБА_5 не здійснив статевий акт з потерпілою, а, отже, на їх погляд, в нього не було мотивів для її вбивства.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 не обвинувачувався в злочинах проти статевої свободи та статевої недоторканості потерпілої. Однак виходячи саме з показань ОСОБА_5 щодо подробиць своїх дій щодо потерпілої, які не були відомі слідству і в подальшому при перевірці частково підтвердились, а також приймаючи до уваги обставини виявлення оголеного трупу ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду про мотиви вбивства потерпілої засудженим.
Порушень кримінально-процесуального закону, які тягли б скасування вироку щодо ОСОБА_5, у справі не встановлено.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що дослідженими на досудовому і судовому слідстві доказами обвинувачення ОСОБА_5 в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_6 знайшло своє підтвердження.
Покладені в основу обвинувального вироку докази сумніву не викликають, їх сукупністю спростовуються доводи, наведені в апеляціях засудженого та його захисників, про непричетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного злочину.
Злочинні дії ОСОБА_5 у справі правильно кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України.
Призначене засудженому покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк відповідає вимогам ст.65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Посилання прокурора в апеляції на те, що у вироку суд не вказав про наявність судимості ОСОБА_5 в 2002 році за ч.2 ст.185 КК, не визнав рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання, і не врахував її при призначенні покарання, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що передбачено ст.370 КПК, а тому підстав для скасування вироку за мотивами, викладеними в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді