Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11-30/11 Головуючий у 1 й інстанції - Михайлов
Доповідач - Косенко Л.М.
06 січня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Ферафонтова В.Ю., Чебикіна В.П.
за участю прокурора Харів Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1, законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2, на вирок Синельниковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2010 року,
Встановила:
Вироком Синельниковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2010 року засуджено
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,-
засуджено за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ст.104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. На ОСОБА_2 судом покладені обов’язки, передбачені пунктами 2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.
Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної кліничної лікарні імені Мечникова кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3, у сумі 5712 грн. 84 коп. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 –3723 грн. на відшкодування матеріальної і 12 000 грн. - моральної шкоди, а в разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, постановлено зазначені суми стягнути із ОСОБА_1, законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2
ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину за таких обставин.
27 лютого 2010 року приблизно о 22 годині на стадіоні середньої школи в селі Кислянка Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 у сварці, що виникла на грунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_3, з метою заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження завдав потерпілому удар кулаком в обличчя, від чого останній впав на землю і втратив свідомість. Потім ОСОБА_2 ще два рази вдарив ОСОБА_4 кулаком по обличчю. У результаті таких дій ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритого двостороннього перелому нижньої щелепи зі зміщенням, струсу головного мозку.
На зазначений вирок ОСОБА_1, законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_2, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подала апеляцію, в якій порушила питання про скасування вироку. При цьому посилалася на те, що при постановленні вироку суд не врахував неправильну поведінку потерпілого ОСОБА_3 відносно її сина ОСОБА_2
Крім того, законний представник наголошувала на тому, що цивільний позов потерпілого в судовому засіданні розглянутий неповно й однобічно, заперечувала стягнення з неї, як матері неповнолітнього засудженого, матеріальної й моральної шкоди на користь ОСОБА_3
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просила вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Харів Н.А., яка частково підтримала апеляцію законного представника засудженого і вважала вирок щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а матеріали в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину.
Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах і в апеляційній скарзі не заперечується. Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст. 122 КК України також не оспорюється законним представником ОСОБА_1
Як убачається з вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що засуджений вчинив злочин неповнолітнім, ОСОБА_2 визнав себе винним, суд також узяв до уваги інші дані, що характеризують засудженого з позитивного боку. За таких обставин суд на підставі ст.75 КК звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком і покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК. Таке покарання є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, тому підстав для його подальшого пом’якшення, про що йдеться в апеляції, не вбачається.
Водночас наведені в апеляції законного представника засудженого доводи про неповноту й однобічність судового розгляду в частині вирішення питання про цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, а також про порушення закону при вирішенні питання про цивільно-правову відповідальність її, як матері неповнолітнього засудженого, за заподіяну останнім шкоду є обгрунтованими.
Відповідно до ч.5 ст.334 КПК суд має мотивувати у вироку прийняте рішення про задоволення цивільного позову, а також перевірити обгрунтованість заявлених вимог і навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню.
Суд задовольнив у повному обсязі вимоги ОСОБА_3 про стягнення із засудженого 3723 грн. на відшкодування завданих йому матеріальних збитків. При цьому він не врахував, що витрати потерпілої від злочину особи підлягають стягненню з винного за умови належного обгрунтування заявленої вимоги.
Із матеріалів справи, в тому числі з даних протоколу судового засідання, вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 фактично не був допитаний з приводу заявленого ним цивільного позову, а відповідні документи витрат потерпілого на лікування зовсім не досліджувалися. Зокрема, не були досліджені посилання потерпілого на те, що під час лікування зроблені йому три операції були обумовлені підставами, передбаченими ч.1 ст.28 КПК.
Крім того, як видно з вироку, суд на порушення вимог ст.334 КПК не навів підстави для часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_3
За таких обставин доводи законного представника засудженого про те, що заявлені потерпілим ОСОБА_3 вимоги про відшкодування йому матеріальної й моральної шкоди належним чином не обгрунтовані, заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.1179 ЦК України неповнолітній у віці від 14 до 18 років відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах; лише в разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, остання відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі його батьками (усиновлювачами), піклувальником чи закладом, який за законом здійснює функції піклувальника, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. У такому випадку батьки мають бути притягнуті до участі у розгляді кримінальної справи як цивільні відповідачі (ст.51 КПК).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, мати неповнолітнього підсудного ОСОБА_2, як цивільний відповідач у справі не була притягнута, відповідних процесуальних прав їй суд не роз’яснював, пояснень щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 вона не давала і в судових дебатах участі не брала. Крім того, всупереч ч.2 ст.297 КПК потерпілий ОСОБА_3 позовну заяву у судовому засіданні не оголошував.
Таким чином, суд розглянув цивільний позов ОСОБА_3 з істотним порушенням чинного законодавства, що вплинуло на правильність прийнятого у справі рішення, а тому є підставою для скасування останнього в цій частині.
Що ж стосується наведених в апеляції доводів про неправильне застосування судом закону при призначенні засудженому покарання та про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_2 в повному обсязі з направленням справи на новий судовий розгляд, то вони не мотивовані, а тому є необгрунтованими.
Вивченням матеріалів кримінальної справи колегія суддів не знайшла підстав вважати, що по справі допущена суттєва неповнота судового слідства в частині щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину та кваліфікації його дій, яка викликає необхідність направлення справи на новий судовий розгляд.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.365,366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляцію законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2 частково задовольнити.
Вирок Синельниковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді