Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11-410/11 Головуючий у 1 й інстанції - Подобєд
Доповідач - Косенко Л.М.
02 березня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Ферафонтова В.Ю., Франтовської Т.І.
за участю прокурора Брусенцової І.В.
потерпілого ОСОБА_1
представника цивільного позивача ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
підсудного ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на постанову П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року,
Встановила:
Постановою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року кримінальну справу щодо ОСОБА_4 з обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, закрито і його звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст.48 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді директора державного професійно-технічного навчального закладу "Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти", умисно, на грунті особистих неприязних стосунків, які виникли під час професійної діяльності, на порушення вимог ст.43 Конституції України, статей 41 і 43 КЗпП України, статей 19, 21, 39 Закону України "Про професіні спілки, їх права та гарантії діяльності" наказом за № 138 від 23 вересня 2009 року незаконно звільнив з роботи викладача української мови та літератури ОСОБА_1 за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням педагогічної роботи, на підставі ч.3 ст.41 КЗпП України.
В апеляції і доповненнях до неї потерпілий ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що у суду не було підстав звільняти ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, оскільки зміни обстановки не було, ОСОБА_4, займаючи посаду директора учбового закладу, продовжує незаконно тиснути на нього, порушуючи трудове законодавство. Крім того, потерпілий посилається на неповноту і необ'єктивність розгляду справи в суді, на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення норм кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим, на його думку, суд необгрунтовано закрив справу щодо ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який повністю підтримав свої апеляційні вимоги про скасування постанови суду, представника цивільного позивача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 та підсудного ОСОБА_4, які заперечували задоволенню апеляції, міркування прокурора Брусенцової І.В. про відсутність підстав для задоволення апеляції потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції з внесеними доповненнями, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст.367 КПК України підставою для скасування або зміни вироку чи постанови є неправильне застосування кримінального закону.
Як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_4 з обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, суд за клопотанням захисника ОСОБА_3, яке було підтримано підсудним, закрив справу і звільнив останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст.48 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.172 КК кримінальна відповідальність настає за умисне незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів.
Однак, як убачається з показань ОСОБА_4 в судовому засіданні він як раз і не визнавав себе винним в умисному незаконному звільненні з роботи ОСОБА_1 з особистих мотивів, що найшло своє відображення і в постанові суду.
На неповноту і упередженість судового слідства, що перешкодило суду повно й всебічно розглянути справу і постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення, в апеляції посилався і потерпілий ОСОБА_1
Отже, обставини вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, оспорювалися підсудним. Між тим, із постанови не випливає будь-який висновок суду про те, так учиняв ОСОБА_4 злочин, передбачений ч.1 ст.172 КК, чи ні, хоча ця обставина має істотне значення для ухвалення судом вказаного рішення у справі.
За таких обставин доводи потерпілого ОСОБА_1 в апеляції про те, що суд необгрунтовано звільнив ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.172 КК України на підставі ст.48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, є слушними.
Згідно з законом звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст.48 КК України допускається за наявності умов, що стосуються діяння і особи, яка його вчинила, а саме: якщо особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, і на момент розслідування або розгляду справи судом буде визнано, що злочинне діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Статтею 7 КПК України встановлений порядок такого звільнення.
Проте застосування цих норм законодавства лише з мотивів вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості не відповідає вимогам закону. Ці дві обставини є лише передумовами, які у поєднанні з іншими обставинами можуть свідчити про втрату особою суспільної небезпечності.
За змістом ст.48 КК України суспільна небезпечність особи, насамперед, полягає у вчиненні злочину, а в подальшому визначається ступенем можливості вчинення нею нового злочину. Висновок про таку можливість грунтується на основі характеристики цієї особи.
В обгрунтування висновку про те, що ОСОБА_4 не є суспільно небезпечною особою, суд послався на те, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин невеликої тяжкості, тяжко хворіє, характеризується позитивно.
Як видно з матеріалів справи, протягом досудового слідства і розгляду справи в суді ОСОБА_4 фактично не визнавав своєї вини.
Висновок суду про те, що ОСОБА_4 тяжко хворіє, не мотивований, і суд при вирішенні питання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності не з'ясовував і не досліджував стан його здоров'я.
До того ж, завдані ОСОБА_1 збитки добровільно не відшкодовані ОСОБА_4, про що зазначається в апеляції потерпілого.
Суд не дав належної оцінки цим обставинам, а також не врахував заперечення потерпілого ОСОБА_1 проти закриття справи, оскільки ОСОБА_4 не відшкодував йому збитки, понесені внаслідок незаконного звільнення з роботи, і примирення між ними не відбулося.
Як свідчать матеріали справи, вже після поновлення на роботі ОСОБА_1 в судовому порядку ОСОБА_4 продовжував незаконно тиснути на потерпілого, ухвалюючи незаконні накази про притягнення того до дисциплінарної відповідальності. Судом не дана будь-яка оцінка і заявам потерпілого про те, що ОСОБА_4 умисно змінив йому умови праці, зменшивши педагогічне навантаження.
Крім того, суд, звільняючи ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.7 КПК України та ст.48 КК України, у постанові не зазначив, у чому полягає така зміна обстановки, внаслідок якої особа підсудного перестала бути суспільно небезпечною. Також суд не вказав, яка відбулася зміна умов життя ОСОБА_4 чи в його особистості, що позитивно вплинуло на нього і доводить факт його виправлення.
За таких обставин слід визнати, що суд передчасно дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
На підставі наведеного постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Тому доводи в апеляції потерпілого ОСОБА_1 про те, що постанова суду ухвалена з істотним порушенням вимог кримінального і кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення, слід визнати обгрунтованими.
Що стосується доводів потерпілого в апеляції про те, що у справі відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, то вони підлягають дослідженню під час нового судового розгляду. У зв'язку з цим апеляція в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 365, 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 частково задовольнити.
Постанову П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі.
Судді