Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11-122/11 Головуючий у 1 й інстанції - Олійник
Доповідач - Косенко Л.М.
04 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Ферафонтова В.Ю., Франтовської Т.І.
з участю прокурора Чепурка А.С.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року, яким засуджені:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_6 народження,
така, що згідно зі ст.89 КК є не судимою,-
за ч.2 ст.307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1,
такий, що згідно зі ст.89 КК є не судимим,-
за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст.75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на три роки. На нього покладені обов’язки, передбачені пунктами 2,3,4 ч.1 ст.76 КК.
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше не судима,-
за ч.2 ст.307 КК із застосуванням ст.69 КК на три роки позбавлення волі, ч.2 ст.309 КК на два роки позбавлення волі, ч.1 ст.310 КК на шість місяців арешту. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів засудженій призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_3,
така, що згідно зі ст.89 КК є не судимою,-
за ч.2 ст.307 КК із застосуванням ст.69 КК на три роки позбавлення волі, ч.2 ст.309 КК на два роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів засудженій призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців. На підставі ст.75 КК звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на три роки. На неї покладені обов’язки, передбачені пунктами 2,3,4 ч.1 ст.76 КК.
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_4,
такий, що згідно зі ст.89 КК є не судимим,-
за ч.1 ст.309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки і вісім місяців.
ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_5,
такий, що згідно зі ст.89 КК є не судимим,-
за ч.2 ст.307 КК на п’ять років позбавлення волі, ч.2 ст.309 КК на два роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів засудженему призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років і шість місяців.
Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 судові витрати, пов’язані з проведенням експертиз у розмірах, зазначених у вироку.
Згідно з вироком ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.
13 грудня 2007 року приблизно о 20 годині біля с. Сосниця Сосницького району Чернігівської області при невстановлених слідством обставинах ОСОБА_1 придбала і там же реалізовала наркотичний засіб –244,5 г макової соломи –ОСОБА_7, який відразу зазначену макову солому передав співробітникам міліції.
11 січня 2008 року в с. Сосниця Сосницького району Чернігівської області ОСОБА_7 з метою придбання наркотичного засобу передав 2500 грн. ОСОБА_1, яка з ним приїхала в с. Чорнотичі Сосницького району Чернігівської області.
В цьому селі ОСОБА_1 зустрілася з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і з метою придбання наркотичного засобу передала їм 2200 грн. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прибули за місцем проживання ОСОБА_3, яка в 2007 році на своїй садибі незаконно посіяла і зростила 100 кущів снотворного маку, з якого виготовила та зберігала 1417,6 г макової соломи: 1375,5 г для збуту, а 42,1 г – без мети збуту.
В той же день ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 та ОСОБА_2 1375,5 г макової соломи за 1400 грн.
Частину з придбаної в ОСОБА_3 макової соломи вагою 1170 г ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передали ОСОБА_1, а решту масою 205,5 г залишили у себе і зберігали без мети збуту.
Цього ж дня ОСОБА_1 на автомобілі зазначену макову солому привезла з с. Чорнотичі в с. Сосниця, де повторно передала наркотичний засіб ОСОБА_7, який відразу передав його співробітникам міліції.
Крім того, ОСОБА_1 визнана винною в незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні за її місцем проживання 100 г наркотичного засобу –макової соломи, яку 11 січня 2008 року було вилучено співробітниками міліції.
Крім того, ОСОБА_5 визнано винним в незаконному придбанні й зберіганні без мети збуту 235 г макової соломи за місцем проживання в с. Діївка м. Дніпропетровська до 29 січня 2008 року, коли зазначений наркотичний засіб було вилучено робітниками міліції.
Цим же вироком ОСОБА_6 визнаний винним в незаконному придбанні, перевезенні й зберіганні без мети збуту наркотичного засобу –макової соломи вагою 165,08 г і психотропної речовини –0,16 г метамфітаміна гідрохлориду, які 29 січня 2008 року в нього вилучили робітники міліції.
На вирок подано апеляційні скарги.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив скасувати вирок у зв’язку з призначенням засудженим м’якого покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.
Засуджена ОСОБА_1 у свої скаргах посилається на те, що злочин, за який вона засуджена, не вчиняла. Вважає, що її обмовили особи, які самі вживають наркотичні засоби, що до неї застосовували незаконні методи слідства. Вказує на відсутність у справі об’єктивних доказів її вини у злочину. Зазначає, що під час досудового слідства і судового розгляду справи на неї чинився тиск з боку прокурора й інших осіб з метою отримання показань, які потрібні були слідчим, а суд не дав цим обставинам належної оцінки. Посилається ОСОБА_1, крім того, на численні порушення кримінально-процесуального закону, які, на її думку, допустили слідчі та суд при розслідуванні справи та її розгляді в судовому засіданні. Скаржиться вона також на необ’єктивність та упередженість слідства та суду по її справі, а також на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, тому просить вирок щодо неї скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що при призначенні покарання суд не врахував обставини, що пом’якшують покарання.
Виходячи з цього, як це видно з доповнення до апеляційної скарги, ОСОБА_1 просить змінити вирок: пом’якшити їй покарання із застосуванням статей 69 і 75 КК та скасувати рішення суду про відшкодування з неї судових витрат.
Засуджений ОСОБА_5 в апеляції вказує на відсутність об’єктивних доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а тому вважає вирок щодо нього необгрунтованим. Просить вирок скасувати, а справу щодо нього закрити на підставі п.2 ст.6 КПК.
Засуджена ОСОБА_3 посилається на пом’якшуючі її покарання обставини, які, на її думку, не врахував суд. З урахуванням наведеного вона просить пом’якшити призначену їй міру покарання із застосуванням ст.75 КК.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Чепурка А.С. про задоволення апеляції прокурора в частині про скасування вироку щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за м’якістю призначеного їм покарання і залишення без задоволення апеляцій засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції про пом’якшення призначеного їм покарання, пояснення засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а інші скарги задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції на вирок суду задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в учиненні злочинів за обставин, названих у вироку, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.
З викладеними в апеляційних скаргах засудженої ОСОБА_1 доводами про безпідставність засудження її за зазначені у вироку злочини колегія суддів не може погодитися.
Хоч засуджена твердить про свою непричетність до злочинів, за які засуджена, але вона, як видно з її показань на досудовому слідстві, в судовому засіданні та викладених в апеляційних скаргах, визнає свою вину, посилається на щире каяття. Зокрема, на досудовому слідстві під час допиту як підозрюваної та обвинуваченої вона визнавала себе винною в тому, що в грудні 2007 року незаконно придбала 244,5 г макової соломи, яку продала ОСОБА_7, а 11 січня 2008 року вона за 2200 грн. купила в ОСОБА_4 та ОСОБА_2 20 стаканів макової соломи, яку повторно продала ОСОБА_7, після чого її відразу було затримано співробітниками міліції.
ОСОБА_1 не заперечувала, що за місцем проживання у неї робітники міліції виявили та вилучили 100 г макової соломи, яку вона зберігала з метою збуту.
В судовому засідання ОСОБА_1 частково визнала свою вину у вчиненні зазначених злочинів, дані факти в своїх скаргах засуджена фактично не спростовувала. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 також не заперечувала учинення нею зазначеного у вироку злочину.
Показання ОСОБА_1 в цій частині узгоджуються з показаннями засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_2, згідно з якими 11 січня 2008 року вони продали ОСОБА_1 макову солому, що в свою чергу в той же день зазначений наркотичний засіб придбали в ОСОБА_3
Остання підтвердила факт продажу макової соломи ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за обставин, викладених у вироку.
Про достовірність зізнань ОСОБА_1, а, отже, і про доведеність вини засудженої свідчать також такі наведені у вироку докази:
- показання свідка ОСОБА_7 про те, що в грудні 2007 року і січні 2008 року він два рази купував у ОСОБА_1 макову солому, яку відразу після закупівлі видав співробітникам міліції;
- показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про те, за яких обставин було здійснено оперативну закупівлю наркотичного засобу у ОСОБА_1;
- дані протоколів огляду про вилучення в ОСОБА_7 макової соломи, яку він придбав у ОСОБА_1;
- дані протоколу огляду особистих речей ОСОБА_1 про вилучення в засудженої грошових купюр, помічених співробітниками міліції перед здійсненням оперативної закупівлі наркотичного засобу;
- дані протоколу обшуку за місцем проживання про вилучення в засудженої речовини рослинного походження коричного кольору;
- висновки судово-хімічної експертизи про те, що виявлена У ОСОБА_1, а також видана ОСОБА_7 робітникам міліції, речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом –маковою соломою;
- висновки хімічних експертиз, які відповідають зізнанням ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що виявлена в них макова солома є однорідною за своїм складом, та інші докази, яким у вироку дана належна оцінка.
Отже, показання ОСОБА_1 як в стадії досудового слідства, так і під час судового розгляду про те, що саме вона в грудні 2007 року і січні 2008 року два рази продавала ОСОБА_7 наркотичний засіб –макову солому за обставин, викладених у вироку, підтверджуються іншими доказами, які сумнівів не викликають.
Викладені в апеляційних скаргах ОСОБА_1 доводи про те, що в стадії досудового слідства до неї застосовувалися недозволені методи слідства, внаслідок чого вона обмовила себе у вчиненні злочинів, які фактично не вчиняла, є безпідставними.
Суд всебічно і ретельно перевіряв це питання в ході судового слідства і не знайшов доказів, які б підтверджували заяви про застосування незаконних методів слідства до ОСОБА_1 під час розслідування зазначеної справи, про що обгрунтовано зазначено у вироку. Жодних доказів про недозволені методи слідства в апеляціях засудженої не наведено.
Вивченням матеріалів справи не встановлено й об’єктивних даних про те, що під час досудового слідства з боку ОСОБА_7 і в судовому засіданні з боку прокурора, який брав участь у розгляді справи, на ОСОБА_1 чинився тиск з метою отримання показань, які потрібні були слідчим і суду.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що допити засудженої, на яких вона давала визнавальні свідчення, що покладені в основу обвинувачення, проводилися у відповідності з вимогами процесуального закону і жодних зауважень з її боку щодо проведених слідчих дій не було, що засвідчено підписами ОСОБА_1 Тому доводи апеляцій засудженої про примусовість визнавальних показань її є надуманими і неспроможними.
Твердження в скаргах ОСОБА_1 про те, що показанням допитаних у справі свідків, які, на думку засудженої, в силу залежності їх від вживання наркотичних засобів обмовили її у злочинах, суд не надав належної оцінки і не врахував у вироку, є безпідставними, оскільки згідно з матеріалами справи та вироком показання цих свідків досліджені в судовому засіданні і належним чином оцінені. При цьому відповідно до вимог ст.334 КПК суд у вироку зазначив мотиви, з яких він відкинув показання зазначених свідків. Піддавати сумніву показання свідків немає підстав, тому суд не приймає до уваги такі заяви засудженої. З цих же підстав є необгрунтованими такі ж доводи і прокурора.
Не можна погодитися з тим, що по справі була допущена фальсифікація матеріалів, яка вплинула на правильність вирішення справи, оскільки суд не посилався у справі на докази, які викликали сумніви з точки зору їх отримання у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Доводи ОСОБА_1 про те, що деякі обставини не досліджені, а також про суттєву неповноту досудового і судового слідства з матеріалів справи не випливають.
Суд у вироку навів докази по кожному епізоду обвинувачення ОСОБА_1 і дав аналіз цим доказам після їх дослідження, тому слід визнати необгрунтованими доводи в скарзі ОСОБА_1 про неповноту досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що дослідженими на досудовому і судовому слідстві доказами обвинувачення ОСОБА_1 в злочинах, наведених у вироку, знайшло своє підтвердження.
Покладені в основу обвинувального вироку докази сумніву не викликають, їх сукупністю спростовуються доводи, наведені в апеляціях засудженої, про непричетність її до вчинення зазначених злочинів.
Не встановлено й істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б призводили до скасування вироку, при порушенні вказаної кримінальної справи, її розслідуванні, допитах ОСОБА_1, проведенні з нею інших слідчих дій та під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Як убачається з показань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про обставини збуту наркотичних засобів, злочинні дії засуджених, в тому числі й ОСОБА_1, учинені їхніми спільними й об’єднаними зусиллями. Кожен з них робив свій внесок у здійснення злочину.
Виходячи з наведеного суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинила збут макової соломи ОСОБА_7, скористувавшись допомогою і сприянням інших осіб. За таких обставин суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 як вчинені за попередньою змовою групою осіб. Тому посилання в скаргах ОСОБА_1 на те, що в її діях відсутній кваліфікуюча ознака попередньої змови з іншими особами є безпідставними.
Злочинні дії ОСОБА_1 у справі правильно кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК України.
Доведеною є вина і ОСОБА_5 в незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту.
Згідно з показаннями засудженого за місцем проживання його було виявлено наркотичний засіб, який за висновком судово-медичної експертизи є маковою соломою масою 238,5 г.
Про факт виявлення і вилучення за місцем проживання ОСОБА_5 макової соломи показали свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які під час вилучення наркотичного засобу в засудженого були присутніми як поняті.
Дані протоколу обшуку відповідають показанням засудженого ОСОБА_5 і свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 про те, за яких обставин і де було знайдено наркотичний засіб –макову солому.
Як видно з показань ОСОБА_5, останній не навів будь-які факти на спростування того, що виявлена в нього за місцем проживання макова солома належить іншим особам.
Виходячи з оцінки наведених доказів, суд обгрунтовано не погодився з доводами ОСОБА_5 на досудовому слідстві і під час судового розгляду справи про те, що вилучені в нього дома наркотичні засоби йому не належать.
Сукупністю цих доказів спростовуються наведені в апеляційній скарзі посилання ОСОБА_5 на недоведеність його вини в незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту.
Таким чином, слід визнати необгрунтованими доводи в скарзі ОСОБА_5 про неповноту й однобічність досудового і судового слідства, неналежну оцінку доказів та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ’єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи.
Дії ОСОБА_5 суд правильно кваліфікував за ч.1 ст.309 КК.
Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст.65 КК України і воно є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових злочинів.
Вивченням справи встановлено, що суд виважено підійшов до питання призначення покарання щодо кожного засудженого.
Мотивуючи призначення покарання із застосуванням ст.75 КК відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_2, суд, як видно з вироку, врахував як обставини справи, так і дані про особу винного. Зокрема, суд обгрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_2 характеризується позитивно, вона є багатодітньою матір’ю, на її утриманні знаходиться четверо неповнолітніх дітей, сама засуджена хворіє, її роль у вчиненні злочину є незначною, вона визнала свою вину й активно сприяла розкриттю злочину. Тому в суду були підстави для призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням статей 69 і 75 КК України.
Суд у вироку умотивував своє рішення для призначення покарання щодо ОСОБА_3 із застосуванням ст.69 КК України: врахував як дані про особу, так і обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею злочинів. Разом з тим, суд з урахуванням тяжкості вчинених засудженою злочинів обгрунтовано дійшов висновку про неможливість призначення їй покарання із застосуванням ст.75 КК. З цих підстав колегія суддів не знайшла підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_3 покарання із застосуванням вимог ст.75 КК, на що є посилання в скарзі названої засудженої.
Міри покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 призначено у відповідності з вимогами закону, а тому підстав вважати про невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого як внаслідок м’якості, так і суворості, на що є посилання в апеляціях прокурора і засудженої ОСОБА_1, не має.
З огляду на це наведені в апеляції прокурора доводи про те, що вирок стосовно всіх засуджених підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, безпідставні.
Крім того, підставами для скасування вироку виходячи із вимог ст.372 КПК мають бути доводи про те, що призначене особі покарання за своїм видом та розміром є явно несправедливим унаслідок саме м’якості призначеного покарання. Проте в апеляції прокурора є тільки посилання на те, що призначене ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, тоді як доводів про явну невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м’якості в апеляції фактично не наведено.
Відповідно до вимог статей 89 і 333 КК України дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку і враховуватись як обставина, що обтяжує покарання.
Виходячи з того, що згідно зі ст.89 КК засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 визнані такими, що не мають судимості, то ця обставина не повинна враховуватися при призначенні їм покарання. Тому доводи прокурора про те, що під час призначення покарання ОСОБА_2 суд не враховував ту обставину, що засуджена раніше вже притягувалася до кримінальної відповідальності, неможна визнати обгрунтованими.
Вивченням матеріалів справи не встановлено істотних порушень вимог матеріального й процесуального законів при звільненні засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від призначення їм додаткового покарання у виді конфіскації майна, на що є посилання в апеляції прокурора.
Відповідно до ст.93 КПК судові витрати, пов’язані з проведенням експертиз, повинні бути стягнуті з підсудних. Тому доводи ОСОБА_1 про звільнення її від стягнення судових витрат є безпідставними.
Виходячи з наведеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляцій, поданих прокурором і засудженими ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді