УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20531/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія № 10.3.2(1) суддя – Мясоєдова О.М.
Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Зубакової В.П.,
суддів – Остапенко В.О., Митрофанової Л.В.,
при секретарі – Чубіній А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, Управління Пенсійного фонду України в Суворівському районі м.Одеси про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу (надалі по тексту – УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу) про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом війни 2 групи, має право на отримання державної пенсії в розмірі не нижче 8-ти мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за шкоду здоров’ю відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 05.09.2003 року він отримував пенсію по інвалідності, а з 12.01.2004 року – пенсію на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Перехід на інший вид пенсії стався через те, що Управління Пенсійного фонду надало йому неправильні дані, невірно розрахувало розмір пенсії.
В 2009 році позивач дізнався, що пенсія нараховувалась не вірно та звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Суворівському районі м.Одеси із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте йому було відмовлено в такому перерахунку.
Внаслідок бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Суворівському районі м.Одеси та УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу утворилася заборгованість по пенсії, у зв’язку із цим позивач просив зробити перерахунок пенсії і повернути заборгованість.
Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та, зазначівши співвідповідачем по справі Управління Пенсійного фонду України в Суворівському районі м.Одеси (далі – УПФУ в Суворівському районі м.Одеси), просив визнати дії посадових осіб відповідачів щодо відмови в перерахунку основної та додаткової пенсії з 05 вересня 2003 року неправомірною; зобов`язати УПФУ в Суворівському районі м.Одеси перерахувати та виплатити основну, згідно ст.50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інваліду 2-ї групи з 05 вересня 2003 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком до 15 липня 2009 року, та додаткову пенсію інваліду 2-ї групи з 05 вересня 2003 року в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком до 15 липня 2009 року; зобов`язати УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу перерахувати та виплатити основну пенсію згідно ст.50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інваліду 2-ї групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 15 липня 2009 року та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 15 липня 2009 року; зобов`язати УПФУ в Суворівському районі м.Одеси та УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу перевести на рахунок позивача перераховану основну та додаткову пенсію.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Визнано неправомірною бездіяльність відповідачів, зобов`язано УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу перерахувати ОСОБА_2 основну та додаткову пенсії згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25.11.2008 року по 16.16.06.2010 року та виплатити перераховану пенсію за період з 01.08.2009 року по 16.06.2010 року; зобов’язано УПФУ в Суворівському районі м.Одеси виплатити ОСОБА_2 основну та додаткову пенсію згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25.11.2008 року по 01.08.2009 року, згідно перерахунку зробленого УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду змінити та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог та поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій визнати дії відповідачів незаконними; стягнути з УПФУ в Суворівському районі м.Одеси заборгованість по виплаті державної пенсії та додаткової пенсій з 05 вересня 2003 року по 15 липня 2009 року у розмірі 164 909,00 грн.; стягнути з УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу заборгованість по виплаті державної та додаткової пенсій з 15 липня 2009 у розмірі 40 668 грн.; поновити процесуальний строк звернення до суду та зобов`язати УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу у подальшому проводити перерахунок і виплату державної та основної пенсії згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування постанови суду в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що розмір пенсій позивачеві розрахований на підставі діючого законодавства правильно, виплата пенсії здійснюється своєчасно та в повному обсязі відповідно до заяви позивача про перехід на пенсію за віком, а висновок суду про те, що розмір пенсії позивачу необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є неправильним. Крім того, в постанові не визначено способу виконання рішення та не вказано, за рахунок яких джерел фінансування та бюджету відповідач повинен виплатити заборгованість по пенсії.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, в межах доводів позовної заяви та апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду підлягає залишенню без задоволенню, а апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 22.09.2003 року Одеською державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а також інвалідом війни 2 групи. Інвалідність пов’язана з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, але отримує пенсію на загальних підставах.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно статті 50 цього Закону, в редакції від 06.06.1996, інвалідам 2 групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього ж Закону, в редакції від 06.06.1996, розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 3 статті 67 того ж Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету», Постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не підлягають застосуванню, оскільки згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Застосування зазначених вище Постанов Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування положень ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно яких мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, безпідставні, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щорічної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення.
Апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 в частині вимог щодо стягнення з УПФУ в Суворівському районі м.Одеси заборгованості по виплаті державної та додаткової пенсій з 05.09.2003р. по 15.07.2009р. та з УПФУ Центрально-Міського району м.Кривого Рогу з 15.07.2009р. в конкретній грошовій сумі, на якому наполягає позивач, також не підлягає задоволенню.
Відповідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд першої інстанції правильно визнав дії відповідачів незаконними та зобов’язав Управління Пенсійного фонду провести перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону.
Стягнення конкретної суми, не нарахованої Управлінням Пенсійного фонду, під час ухвалення судового рішення по даній справі неможливе. Крім того, в суді першої інстанції позивач не ставив питання про стягнення конкретних сум, а, відповідно до ч.4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи, що пенсія носить довічний характер та може бути припинена або змінений її розмір тільки в разі зміни законодавства або статусу особи, яка отримує пенсію, обмеження судом перерахунку та виплати пенсії певною датою є необґрунтованим.
У зв’язку із цим колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та прохання позивача в апеляційній скарзі та виключити з резолютивної частини постанови зазначення кінцевої дати зобов’язання Управління Пенсійного фонду в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу проведення перерахунку державної та додаткової пенсії – 16.06.2010 року, натомість зазначивши – та виплачувати в подальшому до зміни законодавства або статусу позивача.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року змінити і виключити з резолютивної частини постанови зазначення кінцевої дати зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу проведення перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії, а саме – 16 червня 2010 року, натомість зазначивши – «до зміни законодавства або статусу позивача».
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова