УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20523/11
Справа № 22ц-20523/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 ( ІІІ ) суддя Тимошенко Т.І.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Нклеси В.І.,
при секретарі - Чубіній А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у справі:
представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Голоцван Дмитро Володимирович,
представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 25.11.2009 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 55% та третю групу інвалідності.
Вважає, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 181 400 грн. та просив суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15,00 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом помилково до врегулювання спірних правовідносин застосовано положення загальних норм діючого законодавства ст. 237-1 КЗпП України, 1167 ЦК України замість спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ; ВАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем по даній справі; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; не з’ясовано причини пропуску позивачем тримісячного строку для звернення з позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1987 року по 2010 рік працював на ВАТ «Кривбасзалізрудком» на різних посадах. 18.03.2010 року звільнений за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 5-10).
Працюючи протягом тривалого часу, впродовж 22 років 3 місяців в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала гранично - допустимі норми, та 21 рік 11 місяців в умовах запиленості та вологості повітря робочої зони, які перевищували ГДК, позивач отримав професійне захворювання та висновком МСЕК від 25.11.2009 року (а.с. 17) йому первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, які переогляді 01.12.2010 року залишились незмінними з наступним переоглядом 01.11.2012 року.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, але помилково визначив, що вказані, правовідносини, крім зазначених правових норм, регулюються ст.ст. 1167 ЦК України.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань вирішує, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставини і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами по справі склалися правовідносини з приводу спричинення моральної шкоди, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки каліцтво отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов'язане і виробництвом.
Норми ЦК України, що регулюють відшкодування моральної (немайнової) шкоди по відношенню до трудових правовідносин не є спеціальними нормами та не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що районним судом застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з виключенням з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 1167 ЦК України.
Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2008 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку для звернення з позовом не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 30 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, їх інтенсивність і довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та ступінь вини позивача в нещасних випадках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 30 000 гривень до 27 000 гривень.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2010 року в частині розміру стягнутої суми змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 30 000 (тридцяти тисяч) гривень до 27 000 (двадцяти семи тисяч) гривень.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на матеріальний закон - ст. 1167 ЦК України, який не регулює ці правовідносини.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: