УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20564/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 10.3.2 ( І ) суддя Хардіна О.П.
Суддя -доповідач –Зубакова В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И Л А:
26 січня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, та просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу (надалі УПСЗН) в частині не донарахування та несплати йому щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 -2009 р.р. у розмірах, передбачених ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути на свою користь недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за вказаний період у сумі 6250,00 грн.
В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що він є інвалідом ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС третьої групи, у зв'язку з чим, перебуває на обліку в УПСЗН, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Позивач також надав заяву, в якій проси визнати причину пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом з 2007 року через те, що дізнався про факт порушення його права в газеті «Чорнобилець Придніпров»я»№ 17-18 за травень –червень 2009 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові витрати віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, заявлених по цій справі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, у зв»язку з чим оскаржувана постанова прийнята з порушенням матеріального та процесуального права на підставі неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів. Зокрема, суд першої інстанції безпідставно не поновив позивачу строк для звернення до суду, так як, встановлений законом річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів. Про порушення своїх прав, позивач дізнався 01.12.2009 року, але звернувся з позовом до суду 26.01.20010 року, так як з 11.12.2009 року по 25.01.2010 року Жовтневий суд позовні заяви не приймав. Крім того, суд, при розгляді справи не оцінював зміст законів та інших нормативно –правових актів з точки зору їх відповідності Конституції У країни та не застосовував Конституцію України як акт прямої дії. Таким чином, при винесені постанови, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії та являється інвалідом третьої групи. В рахунок виплат грошової допомоги на оздоровлення відповідачем було виплачено позивачу: 16.05.2007 року –90,00 грн., 21.01.2009 року за 2008 рік –90,00 грн., 21.01.2009 року –90 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за 2007 рік, суд керувався п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 480-У, яким було зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частин першої та четвертої ст.. 48 Закону України № 496-Х11, але рішенням Конституційного суду України № 6 –рп від 09 липня 2007 року п.30 ст.71 Закону України № 489-У, був визнаний неконституційним та поновлено дію ст. 48 Закону України № 496-Х11 з 09 липня 2007 року. Оскільки відповідач виплатив позивачу щорічну виплата за 2007 рік, 16.05.2007 року в сумі 90,00 грн., він діяв правомірно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання у 2008р., 2009р. ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, однак, в зв»язку з тим, що позивач пропустив процесуальний строк для звернення до суду з вказаними вимогами, а наведені позивачем причини пропуску строку суд не знайшов поважними. Крім того, з вимогами про оскарження дій відповідача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, проведені відповідачем 21.01.2009 року, позивач звернувся 26.01.2010 року.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакція, яка діяла на момент звернення позивача з позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогами про оскарження дій відповідача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, проведені відповідачем 21.01.2009 року за 2008,2009 р.р. - 26.01.2010 року, тобто з пропуском річного строку.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач наполягав у своєму запереченні на позов (а.с. 11-12) на застосування річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача, так як позивач знав про порушення своїх прав, що підтверджено посиланням позивача в позові на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін відповідно ст. 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: