УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20565/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія –10.3.3 (І) суддя: Бутенко М.В.
Суддя-доповідач –Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
16 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті ради на постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті ради про визнання дій посадових осіб протиправними та зобов»язання виконати перерахунок недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті ради (надалі - УПСЗН) про визнання дій посадових осіб протиправними та зобов»язання виконати перерахунок недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки та щорічну одноразову допомогу до дня 5 травня за 2007, 2008, 2009 роки не в повному обсязі.
Уточнивши свої позовні вимоги, просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо недонарахування та недоплати йому щорічної одноразової допомоги на оздоровлення та стягнути з нього на його користь недоплачену допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі 5810,00 грн.
Постановою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради про визнання дій посадових осіб протиправними та зобов»язання виконати перерахунок недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно відмови у перерахунку і виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009р. з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат, встановленому Законом України «Про державний бюджет України»у відповідному календарному році.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 90 грн. на 2009р. виплачено правомірно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 12.07.2005 року, якою й визначено порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та перебуває на обліку у відповідача. У 2007,2008 та 2009 роках позивач отримав по 90 грн. на рік щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання у 2009 році ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача щодо отримання допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо виплати такої допомоги в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки № 2018 від 24.06.2008 року, наданої відповідачем (а.с. 21), щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік в лютому 2009 року в сумі 90 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 605 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 605грн. х 4 –100 грн. = 2420 грн.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 90 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Постанова суду щодо відмови у задоволенні позову про отримання допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки не оскаржується.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу залишити без задоволення.
Постанову Центрально –Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: