УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

    Справа 22ц-20489/11                                               Головуючий у першій

Категорія – 26 (1 )                                                    інстанції  Пустовіт О.Г.

                                                                                  Доповідач Барильська А.П.

                                                   У Х В А Л А

                                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого  судді  Барильської А.П.,

суддів –  Карнаух В.В., Ляховської І.Є.

при секретарі –  Євтодій К.С.,

за участю: представника позивача  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відкритого  акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного  суду  м.Кривого Рогу  від 29 листопада 2010 року по справі  за позовом  ОСОБА_3  до відкритого  акціонерного товариства «Суха Балка» про  відшкодування  моральної  шкоди, -

        В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відкритого  акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі – ВАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди та просив суд стягнути з  відповідача на його користь  130 000 грн. у відшкодування моральної шкоди  у зв’язку із професійним  захворюванням.

          Рішенням Жовтневого районного  суду  м.Кривого Рогу  від 29 листопада 2010 року  позов  задоволено частково: стягнуто з ВАТ «Суха Балка» на користь позивача  30 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.  В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача  на користь  держави 15,0 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового  збору.

         В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка»  просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема: суд при ухваленні рішення помилково застосував положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, оскільки відносини, які виникають із страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, що спричинили втрату працездатності, регулюються окремим спеціальним Законом; безпідставно встановив, що саме з вини ВАТ « Суха Балка» позивачу було спричинено моральну шкоду; не зазначив, якими саме діями чи бездіяльністю її завдано, коли і за яких обставин були вчинені зазначені дії і яким нормам вони суперечать; суд не врахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди ;позивачем не наданий  висновок МСЕК про наявність факту  спричинення йому  моральної шкоди та судом не застосовано  п.1.1. ст.1 Порядку  встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня  втрати  професійної працездатності, який передбачає , що  факт спричинення  моральної  шкоди  повинен  бути  встановлений комісією. Крім того, позивачем пропущений процесуальний строк для звернення до суду з зазначеним позовом.

           Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлено, що ОСОБА_3, в період з 22.11.1993 року по 13.03.2006 рік   працював  на ВАТ «Суха Балка» прохідником 5-го розряду у шкідливих умовах праці.

         Висновком МСЕК від 09.03.2006  року  позивачу було первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. При подальших переоглядах відсоток втрати професійної працездатності не змінювався. Висновком МСЕК від 07.04.2009 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

          Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що  відповідач винен у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання.

         Як вбачається з  Акту  розслідування хронічного  професійного захворювання  № 13   від 09 лютого 2006 року,  професійне захворювання у позивача виникло внаслідок виконання тривалий час роботи, яка характеризується важким фізичним трудом, зумовленою обмеженістю робочого простору та вагою використовуваного в праці бурового інструменту та окремих матеріалів та обладнання. Посилюючим шкідливим виробничим фактором є несприятливий мікроклімат, характерний для підземних робіт.

          Згідно п.19 зазначеного Акту, винним в порушенні законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є, також, керівництво підприємства відповідача.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Доводи відповідача про те, що суд невірно застосував до даних правовідносин положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки первинна втрата професійної працездатності   була встановлена  09.03.2006    року.

          Факт спричинення моральної шкоди позивачу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежений в  роботі по дому, переносить  моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами,  “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”,  відповідно  до   якого,   розмір відшкодування  моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, суд врахував характер і тривалість страждань, стан здоров’я позивача, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відкритого  акціонерного товариства « Суха Балка»  відхилити.

Рішення Жовтневого районного  суду  м.Кривого Рогу  від 29 листопада 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: