УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-20016/11 Головуючий в 1 інстанції – Філатов К.Б.
Категорія 10.3.1 ( 4 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, в якому просила: відновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав; визнати дії відповідача неправомірними; зобов,язати відповідача нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по червень 2009 рік включно в сумі 4488,20грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2009 року позов задоволено, а саме визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу щодо відмови в перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по червень 2009 року включно в сумі 4488,20грн.
Не погодившись з постановою суду управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі. Зокрема, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом; судом неправомірно було проведено розрахунок виплат та вказана сума 4488,20грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с.6).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами щодо виплати підвищення пенсії у 2006 та 2009 роках суд першої інстанції дійшов висновку про те, що таке підвищення мало бути сплачено позивачу з січня 2006 року по червень 2009 року включно.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2006 рік згідно п.17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», N 3235-IV.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не був предметом розгляду Конституційного Суду України, відповідно його положення не визнавалися неконституційними, а відтак названий Закон підлягав застосуванню при вирішенні питань щодо сплати підвищення до пенсії «дітям війни».
Так, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», N 3367-IV, було виключено пункт 17 статті 77 Закону України N 3235-IV.
В той же час, Законом N 3367-IV було викладено в новій редакцію ст..110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» згідно якої: пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.
Тобто, названим Законом у 2006 році визначено порядок реалізації ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Між тим, у 2006 році Кабінетом Міністрів України не було встановлено порядок підвищення пенсії особам. які мають статус «діти війни».
За таких обставин, з огляду на вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідач не мав законних підстав виплачувати підвищення до пенсії згідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Задовольняючи позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 18 червня 2008 року суд першої інстанції зазначив що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав, проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
В позовній заяві позивач зазначає, що її не було повідомлено про належні їй як дитині війни виплати, тому про факт порушення прав її стало відомо зі слів сусідів та знайомих, які є дітьми війни. Проте, ці обставини не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року та 10-рп від 22 травня 2008 року, на які посилається позивач, були належним чином оприлюднені в засобах масової інформації. А позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок допомоги 19.06.2009р. та суду першої інстанції лише в серпні 2009 року, тобто більше ніж за рік після того як вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства, (яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
В запереченнях на адміністративний позов, відповідач наполягав на застосуванні строку встановленого ст. 99 КАС.
Колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 19 червня 2008 року по 30 червня 2009 року виходячи з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV в новій редакції. Тобто, було відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Дію ст. 6 Закону на 2009 рік не було призупинено або змінено, тобто вона має законну силу і підлягає виконанню в редакції, яка діє з 22 травня 2008 року.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених позовних вимог за період з 01.01.2006р. по 08.07.2007р., з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 18.06.2008 року.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов,язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячну державну допомогу за січень 2006 року по червень 2009 року в сумі 4488,20грн.
Так, задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши того, що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Нарахування ж позивачу підвищення до пенсії є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такого підвищення.
З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Оскільки підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суми недоплаченого підвищення до пенсії у суду першої інстанції не було, колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, п.1 ст. 201, ст. ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу – задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2009 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2006р. по 18.06.2008 року та виплатити 4488,20грн. – скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Абзац третій резолютивної частини постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2009 року викласти наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 19.06.2008 року по 30.06.2009 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: