2а-949-11

          П О С Т А Н О В А

                                                  ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

       09 березня 2011 року  Суддя Дзержинського міського суду Донецької області  Бухтіярова О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження  справу за адміністративним  позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області «Про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії», -   

                                                        В С Т А Н О В И В:     

       Позивач звернувся  з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, в якому просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та нарахувати недоплачену з 22 травня 2008 по 28 лютого 2011 року щомісячну державну соціальну допомогу як особі, що має статус «дитини війни», стягнути на  її користь недоплачене підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  за період з  22 травня 2008 року по 28 лютого 2011 року. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.  Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2008-2011років не виплачувалася в належному стані доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком

               Відповідач  заперечення проти позову не надав.

           Суддя, розглядає справу в порядку скороченного  провадження одноособово, в порядку передбаченому ст.183-2 КАСУ. Та вважає  задовольнити частково заявлені  позивачем вимоги.

            Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт не заперечується відповідачем і підтверджується копією посвідчення позивача  з поставленням в ньому штампу «Дитина війни»(а.с.4).

                 Правовідносини, пов’язані із питаннями соціального захисту дітей війни врегульовані   Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року   № 2195-IV,   положенням п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України   від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008.       

           Позивач перебуває на обліку в УПФУ  м. Дзержинська Донецької області, отримує пенсію за віком і належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону   № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки. З метою надання соціальної підтримки особам, які мають статус «дитини війни»державою встановлені певні державні соціальні гарантії. Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції  на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Між тим, дія зазначеної норми Закону протягом 2007 -2009 років зупинялась Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік або бюджетним законом до неї вносилися зміни, що зменшували розмір доплати до пенсії, визначений ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

                   В 2008 році норми бюджетних законів щодо встановлення дітям війни виплат, інших ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»рішенням Конституційного Суду України були визнані такими, що не відповідають Конституції України.   

        Тому що стосується вимог позивача про покладання на відповідача обов’язку виплачувати з 22 травня по 31 грудня 2008 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.   

                     Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України «Про статус  ветеранів війни,  гарантії  їх  соціального захисту»)  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи  державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.   

        Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».   

                       З 01 січня 2008 року, особам, які мають статус «дитина війни»нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру.   

       Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп/2008 року,  у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і  101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.   

       Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати, особам, які мають статус «дитина війни»доплату до пенсії, передбачену  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.   

                 Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати доплату позивачу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.   

        Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи особам, які мають статус «дитина війни», доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів. За період з 22 травня по 31 грудня 2008 року підлягає сплаті доплата до пенсії, з врахуванням сплаченої відповідачем доплати до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»,   а саме  доплату до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.   

                 Щодо позовних вимог позивача про покладання на відповідача обов’язку виплачувати в 2009 - 2011 роках щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає за наступне. Починаючи з 1 січня 2009 року у відповідача не було підстав для невиконання вимог     ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо підвищення пенсії дітям війни на 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18 листопада 2004 року, чинний у 2009 році), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

             Ст. 71 Закону України «Про держаний бюджет України на 2009 рік» та  ст.52 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2010 рік «Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З зазначених підстав, виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії., як обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.   

             Так, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реализовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії..   

            Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, суд вважає, що вони свої повноваження не виконали.   

Крім того, суд виходить з того, що відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, протягом 2009-2010 років діяла і діє ст. 6 Закону № 2195-   IV у редакції на час виникнення спірних правовідносин.   

           Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

         Суд враховує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено.

        Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.             

Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки він довготривалий час сподівався на те, що відповідач як державний орган влади самостійно виплатить йому доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того, до 09 вересня 2010 року був встановлений інший порядок звернення до суду за захистом мого права, а рішенням Конституційного Суду України цей порядок був змінений, що неможливо було передбачити. Позивач є людиною похилого віку, постійно хворіє, є юридично не грамотною людиною, не слідкує за змінами у законодавстві, тому не мав змоги звернутися до суду раніше. 

   Крім того, необхідно прийняти до уваги при цьому і положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.   

Таким чином, слід зобов’язати відповідача зробити виплату підвищення до пенсії  за період з 22 травня 2008 по 28 лютого 2011 року  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії  за віком, виходячи з встановленого  відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

Крім того суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення на майбутнє виплат підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не підлягають задоволенню, так як не відповідають змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 22, 46,152 ч. 2 Конституції України,  ст. ст. 1-4, 6-9, 18, 41 ч.2, 71, 72, 94,  99, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 6,7 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни».

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області «Про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії «Діти війни» –задовольнити частково.

      Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо не нарахування доплати до пенсії у розмірі встановленому ч. 1 ст. 28 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни».

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування»та провести донарахування  ; з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01.01.2009 року по 31 грудня  2009  та 01 січня 2010 року по 28 лютого 2011 року, з урахування виплачених сум.

         Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.   

Суддя: