2-768/11  

                                                       ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецьк в складі:

головуючого суді –Цукурова В.П.,

при секретарі –Гнатенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі філії «Донецьке регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання дій щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок залишку за кредитним договором з урахуванням переплати та надати новий графік погашення кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі філії «Донецьке регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання дій щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок залишку за кредитним договором з урахуванням переплати, посилаючись на наступні обставини.

          01.02.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №DOKHAU10100082, згідно якого відповідач надав позивачеві грошові кошти, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, на строк з 01.02.2007 року по 01.02.2012 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії на придбання автомобілю. На підставі укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, позивачем отримано грошові кошти у розмірі зазначеному у кредитному договорі.

          Відповідач листом повідомив позивача про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за вище значеним кредитним договором з 01.02.2009 року.

          Позивач вважає підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору незаконним, а умову кредитного договору в частині права відповідача в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки –нікчемною, при цьому посилається на ст. ст. 203, 215, 217, 1056? Цивільного Кодексу України, ст. ст. 11, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

          Позивач та представник позивача у судове засідання не з’явився, надали суду заяви, у яких просили розглянути справу без їх участі. Представник позивача в своїй заяві у випадку неявки відповідача наполягав на ухваленні заочного рішення. Також, даною заявою представник позивача просив суд залишити без розгляду позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача надати новий графік погашення кредиту, інші позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Ухвалою суду позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача надати новий графік погашення кредиту - залишено без розгляду.          

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення проти позову. Крім того, представник відповідача направив суду факсом заяву, в якій просив перенести слухання справи, у зв’язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

          Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи.

          Суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення. Оскільки представником відповідача не надано підтвердження його зайнятості в іншому судовому процесі, суд не визнає причину неявки представника відповідача в судове засідання поважною. Крім того, про дату судового засідання по даній справі представник відповідача був повідомлений завчасно (а.с. 44).

          Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 01.02.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № DOKHAU10100082 (а.с. 4-9). Відповідно до п. 7.1. кредитного договору банк зобов’язується надати «Позичальникові»кредитні кошти шляхом: перерахування на розрахунковий рахунок на строк з 01.02.2007 року до 01.02.2012 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 61356,80 гривень на наступні цілі: придбання автомобіля в сумі 48414,35 гривень, а також у розмірі 34 грн. на оплату за реєстрацію предмета залогу і у розмірі 12942,45 грн. на оплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 1,34 % у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,14 % від суми виданого кредиту щомісячно в період уплати, 1,00% від суми кредиту в момент надання кредиту, процентів за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору і винагорода за проведення додаткового моніторингу, згідно до п. 6.2. даного договору.

         На підставі вищевказаного кредитного договору позивачем отримані грошові кошти у повному обсязі. Вказані обставини відповідачем у його письмових запереченнях не оспорювались та підтверджуються матеріалами справи.

    Пунктом 2.3.1 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Відповідно до реєстру поштових відправлень, 06.01.2009 року відповідач направив позивачу лист б/н від 25.12.2008 року за підписом Голови правління ПриватБанку О.В. Дубілет (а.с. 31-32, 33). З даного листа вбачається, що відповідач повідомив позивача про збільшення розміру відсоткової ставки за кредитним договором до 27,48 % на рік, при цьому відповідач в своєму листі посилається на те що, у зв'язку із зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), ПриватБанк змушений вимагати зміни умов кредитного договору.

          У той же час, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056? ЦК України (що набула чинності 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

          У той же час, пунктом 8 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, кредитодавець зобов’язаний здійснити відповідне корегування кредитних зобов’язань споживача у бік їх зменшення.

          Позивач скористувався передбаченим законом правом та починаючи з 01.02.2009 року сплачував збільшену суму щомісячних платежів, про що свідчать платіжні документи за даний період (а.с. 15-20).

          02.08.2010 року позивач звернувся з листом б/н до відповідача з проханням здійснити перерахунок залишку за кредитним договором, з урахуванням переплати (а.с. 10-11). Листом від 16.08.2010 року відповідач фактично відмовив позивачу у такому перерахунку (а.с. 12).

          Отже, починаючи з 01.02.2009 року позивачем була фактично здійснена переплата за кредитним договором у вигляді безпідставно збільшених щомісячних платежів.

          Відповідно до пп. 2.4.1. кредитного договору, позичальник має право, за узгодженням з банком здійснювати дострокове (як повне, так і часткове) погашення кредиту. При цьому позичальник зобов’язаний сплатити банку суму процентів, суму винагороди відповідно до п. 7.1. даного договору, неустойку (штраф, пеня), якщо на момент дострокового погашення кредиту у банку виникли підстави для стягнення неустойки згідно із п. 4.1. даного договору.

          Як вбачається з листа відповідача від 25.12.2008 року, процентна ставка по кредитному договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набранням чинності ст. 1056? ЦК України (а.с. 33). Оскільки позивач не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором, банк не мав правових підстав збільшувати таку процентну ставку в односторонньому порядку.

          Відповідно до ч. 3 ст. 1056? ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

          Таким чином, умова передбачена пп. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків.

          Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

          Таким чином, враховуючи всі обставини справи, керуючись принципом розумності і  справедливості та законодавством України, суд приходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі філії «Донецьке регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання дій щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок залишку за кредитним договором з урахуванням переплати, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню на користь позивача з відповідача підлягає сплачений судовий збір в сумі 17 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн.

          На підставі ст. ст. 14, 216, 526, 1056? Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 5, 60, 169, 174, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі філії «Донецьке регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання дій щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок залишку за кредитним договором з урахуванням переплати –задовольнити повністю.

Визнати неправомірними та такими що суперечать вимогам чинного законодавства дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі філії «Донецьке регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»відносно підвищення відсоткової ставки за Кредитним договором № DOKHAU10100082 від 01.02.2007 року з 16,08% річних до 27,48%.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»в особі філії «Донецьке регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»здійснити перерахунок залишку за Кредитним договором № DOKHAU10100082 від 01.02.2007 року з урахуванням переплати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі філії «Донецьке регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 17 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Ворошиловським районним судом м. Донецька за заявою відповідача про перегляд такого рішення, яка  може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної  сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

          Суддя Ворошиловського районного

          суду м. Донецька                                                                                                        В.П. Цукуров