Справа №  2-266/11

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

07 лютого 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого –судді Алтухової О.С.,

при секретарі –Шнирьовій О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», 3-я особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, 3-я особа Національний банк України про визнання кредитного договору та договору застави недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», 3-я особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, 3-я особа Національний банк України про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, посилаючись на наступні обставини.

26 червня 2008 року між нею та закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк»укладено кредитний Договір 6507005 від 26.06.2008 року.

Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб та містить положення, які значно погіршили її положення, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме надавши кредит у доларах США відповідач порушив норми ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст.6,7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 «про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України.

Використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір умови яка є дискримінаційною (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотній дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду Позичальника), що значно погіршує його становище, як споживача порівняно з Банком (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає Позичальнику право відповідно до п.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

Крім того вважає, що спірний кредитний договір укладено з порушенням вимог діючого законодавства в частині недотримання істотних умов, які обов’язкові для кредитних договорів, чим були порушені її права, як споживача кредитних послуг,  які закріплені Законом України «Про захист прав споживачів»та у Правилах про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року.

На час укладання кредитного Договору нею до Банку була достовірно надана інформація про свій фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів нею була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.

Відповідно до кредитного договору Банк зобов'язався надати їй кредитні кошти з «26»червня 2008 року і терміном погашення по «26»червня 2015 року включно, у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 26490,00 доларів США. Зазначена сума за офіційним курсом НБУ ( 1 долар США складає 5,05 гривень) на день укладення договору була еквівалентна  133774,50 гривень.

Відповідно до договору Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13.99 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У кредитному договорі зазначено, що Позичальник зобов'язується щомісяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу.

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором № 6507005 від
26.06.2008 року, між нею та Банком був укладено Договір застави транспортного засобу № 6587646 від 26.06.2008 року. Відповідно до умов вказаного договору застави,
позивачка передала Банку у заставу рухоме майно - автомобіль марки HYUNDAI AVANTE об’єм двигуна 1591 куб.см., номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що   належить   на   праві   власності   Позивачеві та           на даний час використовується її сім'єю.

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання.

Вважає, що відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражено у національній валюті України.

Надання Банком їй грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Отже: подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час з порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені у статті З Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на її шкоду як на споживача кредитних послуг.

Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункт, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у  Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.

Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України, недійсне
зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги)
спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим
Кодексом.

У зв’язку з викладеним вона просила визнати недійсним кредитний договір № 6507005 від 26.06.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший Український міжнародний банк», визнати недійсним договір застави транспортного засобу № 6587646 від 26.06.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший Український міжнародний банк», посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_5 виключити з реєстру застави запис про заставу та заборону відчуження транспортного засобу HYUNDAI AVANTE, державний номер НОМЕР_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, зауважили, що кредитні кошти на придбання автомобіля  були спрямовані банком у національній валюті, наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, діюча за довіреністю, в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачка свідомо та самостійно обрала валюту кредитування та уклала кредитний договір в іноземній валюті, коли ЗАТ «ПУМБ»надавалися фінансові послуги фізичним особам у вигляді здійснення кредитування і в національній валюті України. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник 3-ї особи Національного банку України в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.   

Суд, вислухавши пояснення  позивача, представника позивача,  представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.   

Судом встановлені наступні обставини.

26 червня 2008 року  між закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк»та ОСОБА_1 було  укладено кредитний договір № 6507005, згідно до умов якого Банк  надав Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті у доларах США в сумі 26 490,00  на строк до 26.06.2015 р. зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,99 % відсотків річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 6507005 від 26.06.2008 р. між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк»та ОСОБА_1 09.07.2007 р. було укладено договір застави транспортного засобу № 6587646 автомобіля марки HYUNDAI AVANTE, державний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вільно, свідомо та самостійно обрав іноземну валюту кредитування. Вказаний факт підтверджується підписанням нею кредитного договору. Суд бере до уваги той факт, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і курс національної валюти України до долару США не може бути незмінним і те, що даний факт не було враховано ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору в іноземній валюті не може бути підставою для визнання правочину недійсним, крім того п.1.1.1 кредитного договору чітко передбачено те, що саме позичальник несе усі валютні ризики під час виконання зобов’язань за цим Договором.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства тільки у випадку, якщо в цих актах прямо вказано про це.   

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, процентна ставка, за користування грошовими коштами та строк дії договору. Всі ці необхідні умови містяться у Кредитному договорі та погоджені ОСОБА_1, про що свідчить її особистий підпис в договорі.

Посилання позивача на те, що фактично зобов’язання банком було виконано у гривнях є необгрунтованим, оскільки кредитним договором передбачений механізм видачи кредиту. Так, згідно п.2.3.5 кредитного договору зважаючи на те, що кредит за цим Договором надається в іноземній валюті, а картковий рахунок Позичальника для зарахування суми кредиту відкритий в українських гривнях, Позичальник цим безвідклично доручає Банку попередньо здійснити продаж коштів в іноземній валюті в повній сумі, що знаходиться на позичковому рахунку, вказаному в п.2.3.2. цього Договору, в порядку, передбаченому Заявою про продаж іноземної валюти (048005) (п.3.6.2 цього Договору) за курсом, встановленим Банком на день здійснення такої операції. Сторони домовилися, що при здійсненні продажу іноземної валюти у передбачених цим пунктом випадках, умови цього пункту Договору є реквізитом Заяви про продаж іноземної валюти (п.3.6.2 цього Договору) та мають враховуватися Банком при виконанні Заяви про продаж іноземної валюти. Всі витрати, пов’язані із здійсненням Банком вищевказаних операцій з продажу іноземної валюти за дорученням Позичальника, включаючи (але не виключно) комісії Банку (згідно чинних в Банку тарифів), обов’язкові платежі до бюджету та всі інші витрати покладаються на Позичальника. Умови цього пункту не змінюють валюту кредиту та валюту виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим Договором: такі зобов’язання враховуються і мають виконуватись Позичальником виключно в валюті кредиту.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.   

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти -  це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.   

Відповідно до ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону кредитні операції –це операції банків, які здійснюються на підставі  банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.   

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».   

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.   

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".   

Надання Банком та повернення Позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 09.07.2007 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".   

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від  19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":   

-  Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;  

-  генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;-         порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.   

           Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.  

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.   

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921.   

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, а оскільки фінансова установа наділена правом кредитування в іноземній валюті, то з цього випливає ї її право на визначення зобов’язання в іноземній валюті.   

Згідно Банківської ліцензії № 8, виданої Закритому акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний банк», зареєстрованому Національним банком України  23.12.1991 р. за номером 73, ЗАТ «ПУМБ»має право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Крім того, згідно Дозволу № 8-1 Національного банку України від 02.10.2006 року ЗАТ «ПУМБ»має право на здійснення операцій, визначені пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Крім того, ч.1 ст.533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми ч.3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями у випадках,  порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч.2 ст.524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Тобто, положення ЦК України надають право за домовленістю сторін визначити в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач має право розміщувати іноземну валюту на Україні, тобто надавати кредити в іноземній валюті, а також виражати зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору та визначення його умов сторони діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а тому кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов’язання, в тому числі і тенденції по зростанню курсу іноземної валюти.

На підставі викладеного  та керуючись ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921, ст.ст. 3, 6, 192, 524, 626,  627, 628, 1054 ЦК України,  ст.ст. 5, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», 3-я особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, 3-я особа Національний банк України про визнання кредитного договору та договору застави недійсними –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                            О.С.Алтухова