Справа № 2-а-736/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇН

«3» червня 2009 року

Малиновський районний суд м. Одеси як адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Погрібного C.O.

за секретаря - Дробязко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання протиправними дій та зобов’язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В обгрунтування своїх вимог Позивач зазначила, що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Позивач зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказала, що бездіяльність Відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку Відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який не передбачав таких витрат. Виходячи із зазначеного, Відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України. Також відповідач вказав на порушення позивачем строків звернення до суду.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані сторонами документи та матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступних висновків, вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянкою України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із того, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у досліджуваний період часу визначався у ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" - з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень, ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захи ст.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Даючи оцінку законодавчим перешкодам в реалізації прав та інтересів позивача, суд дійшов такого.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, станом до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Стосовно виплат у 2007 році. Втім, згідно з п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року на 2007 рік зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону. Відповідно до ст. 111 Закону про державний бюджет України на 2007 рік установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

За ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином лише інвалідам у 2007 році здійснювалася виплата 5 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком замість належних 30 відсотків, іншим категоріям осіб - така виплата не здійснювалась.

За Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року, № 6-рп/2007, справа N 1-29/2007, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік": пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону; статті 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. За п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року це рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Стосовно виплат у 2008 році. Згідно з п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року положення ст. 6 зазначеного Закону викладено в новій редакції, що набула чинності з 1 січня 2008 року, за якою „дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни". Втім, положення пункту 41 розділу II названого Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Втім, застосовуючи зазначені рішення Конституційного Суду України цей суд є обмеженим часовими межами, встановленими вимогами ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до яких закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З огляду на це суд має встановити початковим моментом відновлення порушених прав позивача день ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України у відповідні роки, а кінцевими моментами - останній день відповідного року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Конституції пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За ст. 92 Конституції виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.

Беручи до уваги, що фактичні юридичні підстави для задоволення позову у позивача виникли після вирішення та постановления Конституційним Судом України рішень від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, на яких грунтується це рішення, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду поважними, що не перешкоджає розгляду і вирішення справи за правилами ч. 2 ст. 100 КАС України, при чому поновлення такого строку законом не вимагається.

У питанні звернення до негайного виконання суд виходить з такого обов’язку, покладеного на нього за п. 1 ст. 256 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог (що не є перешкодою за наявності мотивів необхідності повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять за ст. 11 КАС України), системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є частково обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 11, 69 - 71, 94, 100, 160 -165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, СУД, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року в сумі 735, 30 гривень, а також зазначену допомогу за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року в сумі 684, 20 гривень.

Допустити негайне виконання постанови суду в межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.