Справа № 2-а-845/11

ПОСТАНОВА

іменем     України

"25" березня 2011 р.

Дзержинський районний суд в складі: Косторенко А. Ю.,

при секретарі – Тєргановій О.О.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за  позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі міста Кривого Рогу  про оскарження дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач цю вимогу закону не виконує і підвищення пенсії в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком йому не виплачує. У лютому 2011 року він звернувся до відповідача із заявою про  нарахування та виплату йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідача відмовив йому у здійсненні перерахунку та виплати зазначеного підвищення до пенсії, про що надіслав листа від 24.02.2011р. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали. В своєму позові позивач фактично оскаржуючи дії відповідача щодо нарахування та виплати йому не в повному обсязі підвищення до пенсії як дитині  війни,  просив  стягнути з відповідача на його користь недоплачені суми щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 - 2010 роки в розмірі 7304,90 грн., зобов’язавши відповідача нарахувати компенсацію за втрату частини прибутку, зобов’язати відповідача виконувати подальше щомісячне нарахування та виплату доплати  до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача на його користь суму сплачених ним судових витрат.

Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав суду письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити, посилаючись на те, що у самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «діти війни», а тому для нарахування та виплати підвищення пенсії відповідно до цього Закону позивачу немає законних підстав. Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Підвищення до пенсії позивачу виплачувалось з урахуванням положень Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік,  компетенції органів Пенсійного фонду України, фінансування даного виду видатків, оскільки кошти на вказані виплати з державного бюджету не виділялись. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду Просить в задоволенні позову відмовити.

Дана адміністративна справа розглядалась судом в порядку ст. 183-2 КАС України, згідно якої суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження в  адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів  владних  повноважень  щодо пільг дітям війни,  інших соціальних  виплат,  доплат,  соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають  частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі –Закон №2195-ІV) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV було внесено такі зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік": виключено пункт 17 статті 77, стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не були визнані неконституційними, а тому відповідачем правомірно не нараховувалось щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

9 липня 2007 року Рішенням Конституційного суду України N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачці та виплати у розмірах, передбачених Законом

Відповідно до п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Вказане свідчить про те, що відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, у 2007 та 2008 роках.

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум встановлений на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто - 498 грн., з 01 листопада –573 грн.

Згідно ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення - осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.

Відповідач повинен був здійснювати виплату підвищення до пенсії позивачу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року, оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2009 та 2010 роках не була призупинена.

Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до  пенсії, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Враховуючи, що вказаний Закон не обмежує встановлене право осіб, що мають статус дитини війни, на отримання підвищення до пенсії наявністю фінансування, держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що відповідач з 2007 року не виконує своїх повноважень без поважних причини, а дії відповідача стосовно нарахування та виплати позивачці не в повному обсязі підвищення до  пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправними, .

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Ухвалою суду від 15.03.2011 року  позовні вимоги позивача  за період з 01.01.2006 року  по 09.09.2010 року відповідно до ст.100 КАС України залишені без розгляду, у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Вирішуючи заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги в межах встановленого ст. 99 КАС України строку на звернення до суду від дати звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом - 10 березня 2011 року,  враховуючи вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог та  вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі міста Кривого Рогу щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 10 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок  та виплату позивачу  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 10 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року,  з урахуванням раніше сплачених позивачу сум підвищення до пенсії, як «дитині війни» за цей період.

З огляду на те, що відповідач разом з запереченнями на позовну заяву не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачу за спірний період та не оспорював виплачені ним позивачу за цей період суми, суд зазначає  про недоцільність проведення розрахунку сум цих виплат  під час розгляду справи,  та вважає, що розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини прибутку задоволенню не підлягають, оскільки позивач не обґрунтував їх з огляду на приписи законодавства України, не конкретизував який прибуток втрачено та в чому полягає ця втрата, не  навів відповідні розрахунки втрати частини прибутку тощо.

  Виходячи з приписів ч.1 ст.2, ч.1 ст.6 КАС України позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача виконувати подальше щомісячне нарахування та виплату доплати  до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задоволенню не підлягають, оскільки, відсутні правові підстави прийняття рішень відносно прав, які ще не порушено та відсутні будь-які законні підстави для винесення постанови на майбутні періоди, так як за змістом зазначених норм КАС України суд може захистити вже порушене право, свободу чи інтерес, а не ґрунтувати своє рішення на припущеннях щодо можливого порушення прав позивача відповідачем у майбутньому.  

Понесені позивачем документально підтверджені  судові витрати у розмірі 3  грн.  40  коп. підлягають  стягненню на його користь з  місцевого  бюджету  в порядку ч.1 ст. 94 КАС України.

 На підставі викладеного та керуючись  ст.3, ч.2 ст.19, ч.3 ст.51 Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України»,  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 71, 111 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» ст.ст.8-12, 69, 71, 87, 94, 99, 104,105, 158, 159, 160,162 ,163, 183-2  Кодексу адміністративного судочинства  України  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі міста Кривого Рогу щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 10 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

          Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі міста Кривого Рогу здійснити перерахунок  та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 10 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року,  з урахуванням раніше сплачених йому сум підвищення до пенсії, як «дитині війни» за цей період.

Стягнути з Державного бюджету України  на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у розмірі 3 грн. 40  коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.   

На підставі частини 2 статті 256 КАС України звернути постанову до негайного виконання в межах платежів за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного.  Строк для  подання апеляційної скарги  стороною  або  іншою особою,   яка  брала  участь  у  справі,  обчислюється  з моменту отримання копії постанови.

Суддя:А. Ю. Косторенко