Справа №  2-695/11    

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

25 лютого 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого –судді Алтухової О.С.,

при секретарі –Шнирьовій О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача Мовчана П.П., Альохіної Л.В.,  Момот М.В., Суворова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів про поновлення на роботі, стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2010 року   позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовом до Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів про поновлення на роботі, стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування моральної шкоди,  посилаючись на наступні обставини.

Він працював завідуючим сектором обліку та руху дорогоцінних металів Донецького науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів. Також він є Головою профспілкового комітету Донецького науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів.

9 липня 2010 року він був повідомлений про майбутнє звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із зміною оргструктури управління НЕК №1, ліквідацією сектору обліку та руху дорогоцінних металів НЕК №1 та виключенням із штатного розпису посади завідуючого сектора обліку та руху дорогоцінних металів НЕК №1.

30 вересня 2010 року було видано Наказ №68-к, на підставі якого він був звільнений.

Своє звільнення він вважає незаконним на підставі наступного.

По-перше, видання Наказу №65 від 05.07.2010 р., яким було ліквідовано сектор руху та обліку дорогоцінних металів, є необґрунтованим у зв’язку з тим, що функція руху та обліку дорогоцінних металів залишилась і її виконують працівники, які виконували її і раніше. Питання про обґрунтованість ліквідації сектору обліку та руху дорогоцінних металів обговорювався засіданні профспілкового комітету, і було прийнято рішення, що видання Наказу №65 від 05.07.2010 р. є необґрунтованим, носить дискримінаційний характер та спрямоване на ущемлення прав членів профспілкової організації. Такий висновок був зроблений у зв’язку з тим, що результатом видання вказаного Наказу та Наказу №51 від 09.06.2010 р. стало звільнення трьох членів профспілкового комітету (50 %), що повністю паралізує роботу профспілкового органу, який здійснює протидію незаконним діям керівництва.

Відповідно до Наказу №65 від 05.07.2010 р. сектор обліку та руху дорогоцінних металів був ліквідований, усі співробітники сектору були переведені в інший структурний підрозділ, і лише позивач, завідуючий сектором, підлягав скороченню. При цьому роботодавцем не було враховане переважне право на залишення на роботі, передбачене ст. 42 КЗпП України, що є порушенням законодавства.

Після видання Наказу №65 від 05.07.2010 р. керівництвом Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів на адресу профспілкового комітету було направлено Подання про дачу згоди на звільнення позивача. 16 липня 2010 р. на засіданні профспілкового комітету було розглянуто вказане подання, і було прийняте рішення про відмову у дачі згоди на його звільнення на підставі ч. 2 та ч. 4 ст. 252 КЗпП України.

Також керівництвом Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів було направлено подання на адресу вищестоящої профспілкової організації Донецької обласної організації профспілки металургів та гірняків України. 29 вересня 2010 р. на Президіумі Донецької обласної організації профспілки металургів та гірняків України було розглянуто дане подання та прийнято рішення про відмову у дачі згоди на звільнення позивача.

Не дивлячись на рішення профспілкових органів, у порушення ст. 43 та 252 КЗпП України він був звільнений згідно з Наказом №68-к від 30.09.2010 р.

Тому він просить визнати його звільнення незаконним, скасувати Наказ Директора Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів від 30.09.2010 р. №68-к, поновити його на роботі на посаді завідуючого сектором обліку та руху кольорових металів НЕК №1 Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.09.2010 р. по день винесення рішення судом.

Також він посилався на те, що у зв’язку з постійним хвилюванням через неправомірні дії адміністрації підприємства по відношенню до нього різко погіршилося його самопочуття, був порушений звичайний образ життя. Він втратив спокій та сон. Усвідомлення несправедливого ставлення до нього постійно пригнічує та вимагає додаткових зусиль для вирішення насущних проблем. У зв’язку з тим він просить відшкодувати нанесену йому моральну шкоду, яку він оцінює у 5 000 гривень.

У судовому засіданні позивач підтвердив викладені вище у позові обставини і просив суд повністю задовольнити його позовні вимоги.

Представник відповідача з позовом не згоден, вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими з наступних підстав. Більшість аргументів, викладених у позові, носять суб’єктивно-декларативних характер та не підтверджені відповідними доказами, наданими суду у порядку статті 131 ЦПК України.

Позивач, як голова профспілки інституту, отримав повідомлення від 23 червня 2010 року №01-9-633 про те, що в інституті проводиться робота по удосконаленню організаційної структури управління та впровадження системи автоматизації обліку та руху дорогоцінних металів у бухгалтерській програмі 1:С.

09 липня 2010 р. позивачу було вручено персональне попередження про майбутнє звільнення 30 вересня 2010 р. за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На засіданні комісії по удосконаленню організаційної структури управління Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів від 23.06.2010 р. розглядалося питання про переважне право на залишення на роботі згідно ст. 42 КЗпП України. Інформація про кожного із спеціалістів сектору була підготовлена відділом кадрів. На підставі наданої інформації був зроблений висновок про те, що Позивач не належить до категорії осіб, які мають право на переважне право на залишення на роботі.

Більш того, враховуючи, що Верховний Суд України однією із суттєвих ознак більш високої кваліфікації визначає дисциплінованість робітника, членам комісії була донесена інформація про те, що Позивач 18.06.2010 р. самовільно залишив робоче місце на 2 години, вийшов за межі інституту без дозволу керівника НЕК-1, чим порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку та інструкцію про пропускний режим. На момент проведення засідання комісії було проведено службове розслідування, відібрані пояснювальні записки від ОСОБА_1, начальника НЕК-1 та контролера КПП та виданий наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 23.06.2010 р. №55. аналогічне стягнення у вигляді догани за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_1 вже мав у 2005 р., наказ від 30.12.2005 №115-п. Достроково дане дисциплінарне стягнення не було зняте і діяло весь рік –до 30.12.2006 р.

Адміністрація Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів вважає, що профспілкою інституту не була надана обґрунтована відмова на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Посилання на ст. 252 КЗпП України по відношенню ОСОБА_1 не обґрунтоване.

Стосовно заявленої моральної шкоди, то її спричинення ні якими доказами не підтверджується, а тому вимога про іі відшкодування не підлягає задоволенню.

 Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.                                         

ОСОБА_1  працював завідуючим сектором обліку та руху дорогоцінних металів Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів. Крім того, ОСОБА_1 є Головою профспілкового комітету Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів.

Згідно наказу директора Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів № 65 від 05.07.2010 року «Про удосконалення і реорганізацію оргструктури управління НЕК-1 та НЕК-2»ліквідований сектор обліку та руху дорогоцінних металів з 30.09.2010 року. Попереджено ОСОБА_1, завідуючого сектором обліку та руху дорогоцінних металів, про наступне з 30.09.2010 року звільнення в зв’язку з ліквідацією сектору обліку та руху дорогоцінних металів НЕК-1.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнень. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов’язаних з вивільненням працівників.

Згідно протоколу № 2 засідання комісії з удосконалення оргструктури управління і оптимізації чисельності персоналу інституту від 23.06.2010 року на засіданні вказаної комісії було розглянуто питання реорганізації структури управління НЕК-1 та НЕК-2 та питання розгляду персональних кандидатур спеціалістів НЕК-1 та НЕК-2 в зв’язку з скороченням чисельності. При цьому, за першим питанням було вирішено, в тому числі, попередити ОСОБА_1, завідуючого сектором обліку та руху дорогоцінних металів, про наступне звільнення в зв’язку з ліквідацією даного структурного підрозділу, і тільки за другим питанням було розглянуто об’єктивну інформацію щодо кожного зі спеціалістів, що пропонуються  до звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог ст. 49-4 КЗпП України керівництвом інституту не було проведено консультацій з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення, крім того до складу комісії з удосконалення оргструктури управління і оптимізації чисельності персоналу інституту не було включено жодного представника профспілкового комітету Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів.

Згідно ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Суд вважає, що при прийнятті рішення про звільнення саме ОСОБА_1 не було дотримано вимог ст. 42 КЗпП України, якою передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, оскільки згідно протоколу № 2 засідання комісії з удосконалення оргструктури управління і оптимізації чисельності персоналу інституту від 23.06.2010 року  спочатку було прийнято рішення про попередження ОСОБА_1 про звільнення і тільки потім була розглянута об’єктивна інформація щодо кожного зі спеціалістів. Таким чином, обговорення об’єктивної інформації відносно спеціалістів  носило формальний характер.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно попередження про звільнення ОСОБА_1 від 09.07.2010 року на той час в інституті не було вакантних посад, які могли б бути запропоновані йому для заміщення. В разі появи вакантних посад, вони повинні були пропонуватися ОСОБА_1 протягом строку попередження.

Як вбачається із витягу з протоколу № 3 засідання комісії з удосконалення оргструктури управління і оптимізації чисельності персоналу інституту від 28.07.2010 року ОСОБА_7 було запропоновано одна з посад оператора котельні, які повинні були бути введені на опалювальний період у кількості двох одиниць. При цьому було запропоновано ОСОБА_7 пройти навчання на курсах оператора котельні за рахунок коштів інституту і після отримання посвідчення перейти на роботу у відділ головного енергетика до котельні інституту на посаду оператора котельні. Від запропонованої роботи ОСОБА_7 відмовилась.

Крім того, згідно штатного розпису співробітників Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, який вводився з 01.07.2010 року, кількість штатних одиниць операторів котельні складала 3 (працювало 2 особи ОСОБА_9 та ОСОБА_10.), а згідно штатного розпису, який вводився з 01.10.2010 року, кількість штатних одиниць операторів котельні складала 4,5 (працювало 5 осіб ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4).

 Таким чином, керівництво інституту мало можливість запропонувати                ОСОБА_1 посаду оператора котельні, однак, в порушення вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України цього не зробило.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення  виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)  про  відмову  в  наданні  згоди  на розірвання  трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування  відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної      профспілкової  організації (профспілкового представника). Власник або  уповноважений  ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

07.07.2010 року директором Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів було направлено подання до профспілкового комітету інституту про надання згоди на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України           ОСОБА_1  

Згідно витягу з протоколу № 16 засідання профспілкового комітету інституту було заслухано інформацію про удосконалення і реорганізацію організаційної структур управління НЕК-1 та НЕК-2 відповідно до наказу від 05.07.2010 року № 65. Профкомом було констатовано, що в порушення вимог законодавства про працю адміністрацією інституту не було надано обґрунтування змін, не розпочаті консультації з профспілковим комітетом. Питання, пов’язані з наступними звільненнями, вирішуються комісією, яка складається виключно із представників адміністрації. Адміністрацією повністю ігнорується п.2.16 діючої Галузевої угоди ГМК України, згідно якого: «рішення, наслідком яких може бути звільнення працівників або зменшення чисельності персоналу приймаються лише після попереднього узгодження з первинними профспілковими організаціями». На вказаному засіданні було постановлено: визнати, що накази директора від 09.06.2010 р. № 51 і від 05.07.2010 р. № 65 носять дискримінаційний характер і спрямовані на ущемлення прав членів профспілкової організації інституту в цілому, її виборного органу і конкретних законних прав працівників, обраних до складу профкому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що  рішення  виборного органу первинної профспілкової організації  про  відмову  в  наданні  згоди  на розірвання  трудового договору з ОСОБА_1 було обґрунтованим, а саме вказано адміністрації на порушення  п.2.16 діючої Галузевої угоди ГМК України, ст. 49-4 КЗпП України.

Згідно ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства,  установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників,  профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного  органу цієї професійної  спілки  (об'єднання професійних спілок).

Аналіз вказаної норми дозволяє зробити висновок, що відмова у наданні згоди на звільнення члена профспілкового комітету виборним органом, членом якої він є, а також вищим виборним органом цієї професійної  спілки, не потребує будь-якого обґрунтування.

Президією комітету Донецької обласної організації профспілки працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України було відмовлено в наданні згоди на звільнення голови профспілкового комітету ОСОБА_1, завідуючого сектором обліку та руху дорогоцінних металів НЕК № 1, за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується постановою президії від 29.09.2010 року № П-7-1. До вказаної постанови додана інформація до питання «Про розгляд подання Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту     кольорових металів від 07.07.2010 року», в якій викладене обґрунтування відмови, а саме, вказано на порушення ст.ст. 43, 49-2, 49-4, ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх правах та гарантіях діяльності».

Незважаючи на відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1  виборним органом первинної профспілкової організації та вищим виборним органом цієї професійної  спілки, 30 вересня 2010 року було видано наказ №68-к, на підставі якого ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з порушенням вимог закону, а тому вимоги позивача про визнання його звільнення незаконним підлягають задоволенню, наказ № 68-к від 30 вересня 2010 року –скасуванню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього  заробітку за час вимушеного прогулу.

Розрахунок  середнього  заробітку  для таких виплат  проводиться  відповідно до  Порядку  обчислення  середньої  заробітної плати, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України № 100  від 8 лютого 1995 р. (  далі - Порядок). Згідно з цим   Порядком  середньомісячна   заробітна  плата  обчислюється виходячи з виплат за останні 2  календарні місяці   роботи, що передують події, з  якою  пов’язана  відповідна  виплата. Нарахування  виплат, що обчислюються із  середньої  заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться  шляхом  множення середньоденного ( годинного) заробітку  на число робочих днів (годин), а у  випадках, передбачених  чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за  середнім заробітком. Середньоденна (годинна)  заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично  відпрацьовані  протягом двох місяців  робочі ( календарні) дні на  число відпрацьованих  робочих днів ( годин), а у випадках, передбачених  чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.   

                Згідно довідки, наданої відповідачем, середня заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, що передували звільненню, склала: до виплати (після утримання обов’язкових податків) –1783,95 гривень.   Виходячи з того, що позивачем в серпні та вересні 2010 року було відпрацьовано по 22 календарних дні, середньоденний заробіток становить –81,01 грн. (1783,95х2 : 44).

         Періодом  вимушеного прогулу є період з часу звільнення позивача 30 вересня 2010 року  і до дня ухвалення судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, тобто до  25 лютого 2011 року. Кількість робочих днів за цей період складає 106 днів.

          Тобто стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного  прогулу  в розмірі   8 587,06 гривень (81,01 х 106).

           Статтею 237-1 КЗпП України  передбачено  відшкодування   власником або уповноваженим  ним органом  моральної шкоди  працівнику, у разі, якщо порушення його законних прав  призвели  до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль  для організації свого життя.

Встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем були порушені законні права позивача, що призвело до його душевних страждань, вимушеним змінам його образу життя, необхідності тривалий час у суду доказувати правомірність своїх дій у зв’язку з чим витрачати особистий час, додатково витрачати зусилля для організації  свого життя.   

Приймаючи  до уваги  конкретні  обставини справи, характер  незаконних  дій  відповідача, ступень негативних наслідків  для  позивача,  тривалість строку  порушення  прав  позивача  на   працю  та  отримання  її оплати, враховуючи  суть позовних вимог, обсяг завданих моральних страждань ОСОБА_1, дійсний  стан вимушених змін  у його життєвих стосунках,  враховуючи той факт, що ОСОБА_1 на час звільнення обіймав посаду голови профспілкового комітету інституту і одним з найголовніших  завдань для нього був захист трудових прав членів профспілки, виходячи із засад  розумності, виваженості  і  справедливості, суд визначає розмір  відшкодування  компенсації  завданої  позивачу  моральної шкоди у розмірі 3000 гривень.   

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягають судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень та судовий  збір в розмірі 94,37 гривень (85,87 гривень + 8,50 гривень).  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 49-2, 49-4, 235, 237-1, 252 КЗпП України, ст.ст. 5, 60, 88, 213, 214, 215  ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів про поновлення на роботі, стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1  незаконним.

Наказ директора Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів № 68-к від 30.09.2010 року –скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором обліку та руху дорогоцінних металів НЕК № 1 Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів.

Стягнути з Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 587,06 гривень, моральну шкоду в розмірі 3000 гривень, а всього стягнути  11 587 (одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят сім) гривень 06 копійок.

Стягнути з Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів на користь держави судовий збір у розмірі 94,37 гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, а всього стягнути 214 (двісті чотирнадцять) гривень 37 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька                                                                                        О.С.Алтухова