донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

20.06.2006 р.                                                                                    справа №10/390

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Діброви  Г.І.

суддів

Дзюби  О.М., Стойки  О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:

Сапронов В.В. (довіреність №76-юр від 12.09.2005р.); Пилаєва М.К. (довіреність №115-юр від 11.01.2006р.); ,

від відповідача:

Щербань М.Г. (довіреність №693 від 19.06.2006р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Колективного підприємства "Фірми "Азовбудматеріали" м.Маріуполь

на постанову господарського суду

Донецької області

від	17.04.2006 року

по справі

№10/390 (суддя Приходько І.В.)

за позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газіфікації "Маріупольгаз" м.Маріуполь Донецької області

до	Колективного підприємства "Фірми "Азовбудматеріали" м.Маріуполь

про	спонукання до вчинення певних дій та стягнення збитків у розмірі 9 874,11грн.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2005 року позивач, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача –Колективного підприємства Фірми «Азовбудматеріали», м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми спричиненої шкоди в розмірі 9874 грн. 11 коп. та зобов'язання відповідача не перешкоджати проведенню робіт у відповідності з проектом №745/02у-ГСН (винесення газопроводу високого тиску  (Ру 1.2 Мnа) з території заводу будівельних матеріалів).

Рішенням від 17.04.2006р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, Донецької області були задоволені частково, відповідача було зобов'язано не чинити перешкоди позивачеві у здійсненні проведення підземної частки газопроводу високого тиску (Ру 1.2 Мnа) за робочим проектом 745/02у-ГСНи, у решті позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем доведений факт неможливості здійснення робіт, передбачених узгодженим робочим проектом щодо проведення газопроводу, вимоги щодо стягнення шкоди позивачем не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідач, Колективне підприємство Фірма «Азовбудматеріали», м. Маріуполь Донецької області, вважає, що рішення господарського суду прийнято із порушенням норм процесуального права України, судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги усно змінив вимоги апеляційної скарги  і просив суд рішення господарського суду скасувати частково, а у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Згідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі  доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню у даних правовідносинах, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджується двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з того, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідні висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи,  порушені норми матеріального та процесуального права України, що призвело до прийняття по спору неправильного рішення, яке не ґрунтується на законі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою від 26.09.2005р. про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 9874 грн. 11 грн. в результаті  його неправомірних дій та зобов?язання відповідача не перешкоджати проведенню робіт у відповідності з проектом №745/02у-ГСН (винесення газопроводу високого тиску  (Ру 1.2 Мnа) з території заводу будівельних матеріалів).

В процесі розгляду справи, до моменту винесення рішення судом І інстанції, позивач не скористався своїм конституційним правом щодо можливості зміни предмету або підстави позову відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Тому предметом розгляду як суду першої інстанції так і судової колегії є позовні вимоги позивача про стягнення шкоди (а не збитків, як зазначено в рішенні) та зобов?язання відповідача не перешкоджати проведенню робіт у відповідності з проектом №745/02у-ГСН (винесення газопроводу високого тиску  (Ру 1.2 Мnа) з території заводу будівельних матеріалів), а не зобов'язання не чинити перешкоди позивачеві у здійсненні проведення підземної частки газопроводу високого тиску (Ру 1.2 Мnа) за робочим проектом 745/02у-ГСНи (як зазначено в резолютивній частині рішення суду).

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 83, 84 ГПК України самостійно вийшов за межі позовних вимог, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Так, судовою колегією встановлено, що на момент звернення до суду з такими позовними вимогами у позивача був відсутній факт наявності узгодження з відповідачем, як землекористувачем, та відповідними контролюючими органами. Вищевказаний проект було зареєстровано в Інспекції по охороні праці у газовому комплексі Територіального управління Держпромгірнагляду України по Донецькій області тільки 16.12.2005р. під №1597-05 у відповідності до вимог Правил безпеки систем газопостачання України.

Додатковим доказом того, що немайнова вимога могла бути пред?явлена позивачем пізніше може служити той факт, що тільки 14.12.2005р. ухвалою суду було зобов?язано позивача сплатити держмито за немайновою вимогою, що і було виконано ним 26.12.2005р. (причому в ухвалі суду вимоги позивача були означені як усунення перешкод у здійсненні будівництва).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач заявив про неправомірні дії відповідача, які виглядають у спричиненні перешкод при здійсненні робіт за узгодженим робочим проектом по виносу газопроводу високого тиску з території відповідача; невизнання ним прав відповідача як землекористувача на земельну ділянку, по якій повинен бути прокладений новий газопровід, його підземна частка; не допуск відповідачем проведення робіт позивачем за проектом, що підтверджується актами від 01.09.05р. та 28.02.2006р. і доповідною запискою посадової особи позивача від 11.08.2005р.

Відповідно до ст.ст. 54, 57 ГПК України, позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи. Здійснюючи правосуддя в господарських відносинах, суд повинен у визначеному законом порядку встановлювати по кожній справі об’єктивну істину. Обґрунтованість поданого позову, а також винесеного потім судового рішення визначається наявністю або відсутністю доказів.

В судовому рішенні суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині наявності права позивача вимагати зобов?язати відповідача не чинити перешкоди у проведенні робіт за проектом та неправомірних дій відповідача по вчиненню перешкод  підтверджені матеріалами справи, що не відповідає дійсності.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, судова колегія встановила: що, оскільки позивачем у встановленому чинним законодавством порядку не доведено відсутність у відповідача права користування земельною ділянкою (нема а ні рішення суду, а ні інших документів з цього приводу), що Державний акт на право постійного користування землею від 04.10.1970р. з подальшими змінами, внесеними актами №236/1 від 15.08.1973р., №157 від 04.07.1975р., виданий Державному  підприємству –Жаданівському заводу будівельних матеріалів на земельну ділянку загальною площею 28,02га, у тому числі для розміщення шлакоблочного цеху №1 площею 3,72га. та Державний акт на право постійного користування землею 1994р. виданий Орендному підприємству «Азовський завод будівельних матеріалів»на земельну ділянку, не мають відношення до відповідача –Колективного підприємства «Фірми «Азовбудматеріали», як правонаступника цих підприємств, або є недійсними, позивач повинен був в обов?язковому порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України, узгодити проект №745/02у-ГСНи зі всіма землекористувачами (що є обов?язковою умовою при узгодженні цього проекту Управлінням архітектури та містобудування) та контролюючими органами.

Позивачем не доведено належними доказами правомірність його вимог як для стягнення з відповідача суми спричиненої шкоди в розмірі 9874 грн. 11 коп. так і для його зобов'язання не перешкоджати проведенню робіт у відповідності з проектом №745/02у-ГСН (винесення газопроводу високого тиску  (Ру 1.2 Мnа) з території заводу будівельних матеріалів).

Позивач обґрунтував свої вимоги, а суд першої інстанції своє рішення лише такими нормами матеріально права: ст.ст. 16, 1166 ЦК України, тоді як припинення дії, яка порушує право може бути здійснено в порядку вимог ст. 391 ЦК України, що не було заявлено позивачем.

В даному випадку фактично позивачем заявлені негаторні та майнові позовні вимоги.

Негаторний позов є позадоговірною вимогою власника, що володіє річчю до 3-ї особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном. Перешкодою в здійсненні правомочностей власника є неправомірні дії порушника цих прав. Перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном повинні бути триваючими, повинні існувати на момент звернення до суду, оскільки в іншому випадку відсутні підстави для звернення з негаторним позовом. Додатковою вимогою до такого позову є те, що він може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних відносин та може бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна, яке знаходиться у власника, тобто позивача, у власності або володінні.

Зазначені вимоги позивачем додержані не були.

В процесі розгляду справи позивач надавав суду матеріали, які не мають відношення до предмету позову.

Судовою колегією не приймаються до уваги ствердження позивача щодо спричинення неправомірними діями відповідача таких перешкод, що можуть мати тяжкі наслідки, пов'язані з загрозою безпеки значної частини міста, оскільки такі факти не підтверджені матеріалами справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд Донецької області прийняв рішення з неповним з'ясуванням обставин та їх недоведеністю, в зв'язку з чим висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України, тому що суд в резолютивній частині рішення вийшов за межі позовних вимог (як було встановлено судовою колегією, існують два проекти, один з яких, що є підставою вимог, не був узгоджений належним чином; вимоги стосувалися виносу старого газопроводу нібито 1957 р., а рішенням зобов?язано відповідача не чинити перешкоди у здійсненні проведення нового газопроводу; позивач заявляв про стягнення шкоди, а йому відмовлено у стягненні збитків). Резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову у позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. При задоволенні негаторного позову в резолютивній частині вказуються конкретні дії, які зобов?язана виконати сторона, строк виконання цих дій. В даному випадку рішення господарського суду такого не містить.

Позивачем не вмотивовано у своїх вимогах та не доведено з посиланням на відповідні докази наявність порушення його права неправомірними діями відповідача, що унеможливлює задоволення його позовних вимог в тому вигляді, як вони заявлені.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є порушення норм матеріального та процесуально права, що є підставою для часткового скасування рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції (відсутність права судової колегії зобов?язати позивача в порядку вимог ст. 22 ГПК України змінити або доповнити позов), проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи наявні позовні вимоги позивача, приймає нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача і в частині зобов'язання відповідача не перешкоджати проведенню робіт у відповідності з проектом №745/02у-ГСН (винесення газопроводу високого тиску  (Ру 1.2 Мnа) з території заводу будівельних матеріалів), в зв’язку із необгрунтованістю.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2006 року у справі №10/390 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга –частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодовуються з позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства Фірми «Азовбудматеріали», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2006 року у справі №10/390 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2006 року у справі №10/390 – скасувати частково в частині зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачеві у здійсненні проведення підземної частки газопроводу високого тиску (Ру 1.2 Мnа) за робочим проектом 745/02у-ГСНи.

Відмовити у позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, Донецької області до відповідача –Колективного підприємства Фірми «Азовбудматеріали», м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми спричиненої шкоди в розмірі 9874 грн. 11 коп. та зобов'язання відповідача не перешкоджати проведенню робіт у відповідності з проектом №745/02у-ГСН (винесення газопроводу високого тиску  (Ру 1.2 Мnа) з території заводу будівельних матеріалів).

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2006 року у справі №10/390 –залишити без змін.

Головуючий          Діброва  Г.І.

Судді:          Дзюба  О.М.

          Стойка  О.В.

          

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу

3 –відповідачу

4 –ДАГС;

5 –ГС Дон. обл.

Богомолова Ю.І.