Справа № 22-а-6096/11 Головуючий у І інстанції Заріцький С.М.
Категорія 63 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Лащенка В.Д.,
суддів: Сліпченка О.І., Корзаченко І.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 12 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення недоотриманої суми непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю ,-
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2009 р. позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, який мотивував тим, що він є потерпілим 1категорії від аварії на ЧАЕС і відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як непрацюючий пенсіонер, що мешкає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, має право на підвищення до пенсії у розмірі мінімальної зарплати. Вказував, що відповідач виплачує йому підвищення до пенсії у меншому розмірі ніж встановлено законом, у зв»язку з чим просив визнати такі дії відповідача протиправними та зобов»язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення згідно вимог закону за період з 1999 по 2009 роки в сумі 30866,40 грн.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 12 травня 2009 року. позов задоволено . Зобов»язано відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 30866,40 грн. суми недоотриманої щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова скасуванню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 159 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими, доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач мешкає в м. Вишгороді Київської області, яке віднесене законом до території посиленого радіоекологічного контролю, має статус постраждалого від ЧАЕС 1 категорії, перебуває на обліку в управлінні ПФУ і отримує пенсію. Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач, як непрацюючий пенсіонер, що мешкає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, має право на підвищення до пенсії у розмірі мінімальної зарплати. Проте вказані доплати до пенсії виплачувалася позивачу у 1999-2009 роках в значно меншому розмірі в твердій грошовій сумі, що є порушенням його прав.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивач, як непрацюючий пенсіонер, що мешкає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, має право на підвищення до пенсії у розмірі мінімальної зарплати за період з 1999 по 2008 рік .
Проте, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду в частині права позивача на отримання підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі, не може повністю погодитись з висновком суду в частині визначення періоду, протягом якого відповідач зобов’язаний провести перерахунок пенсії .
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції на час ухвалення судом постанови) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Згідно ст.100 КАС України (в редакції на час ухвалення судом постанови) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.
Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду в березні 2009 р., тобто пропустив річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права по виплатам за період з 1999 року по березень 2008 р., поскільки пенсія є щомісячною виплатою і позивач при кожному отриманні пенсії мав всі підстави дізнатися про порушення своїх прав. Клопотання про поновлення строку позивачем не заявлялося, доказів про поважність причин пропуску строку позивачем суду не надано.
Відповідач у поданих до суду письмових запереченнях проти позову наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин суд першої інстанції при вирішенні даного спору мав застосувати строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України. Невиконання судом вимог закону призвело до неправильного вирішення справи .
Також, судом першої інстанції не було враховано, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік дію положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2008 рік були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними положення п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік ”, поскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .
Згідно ст.152 Конституції України закони, інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
З огляду на викладене Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік ”, яким були призупинені дія положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати., в період з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. був чинним і підлягав виконанню, як такий, що прийнятий пізніше в часі, у зв»язку з чим мав пріоритет порівняно зі спеціальною нормою –39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а органи, уповноважені на здійснення виплати пенсії, виплачуючи підвищення згідно вказаного закону, в цей період діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час з дати прийняття рішення Конституційним Судом України позивач має право на виплату підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Таким чином правильно визначивши право позивача на отримання підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі, суд не врахував приписи ст. 99, 100 ЦПК України , Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік ”, який був чинним з 01 січня по 21 травня 2008 р. і невірно визначив період, протягом якого позивач має право на отримання підвищення у розмірі однієї мінімальної зарплати кожен місяць, що призвело до неправильного вирішення справи .
Також не можна погодитись з висновком суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 зазначених виплат в твердій сумі , оскільки суд не вправі визначати розмір грошової суми, яку належить нарахувати та виплатити позивачу, в зв’язку з тим, що вчинення цієї дії є виключною компетенцією відповідного Управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205 КАС України, колегія судів, -
п о с та н о в и л а:
Апеляційну скаргу скаргою управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити .
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 12 травня 2009 року скасувати і ухвалити нову постанову .
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті підвищення до пенсії у розмірі мінімальної зарплати відповідно до ст.ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі мінімальної зарплати відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22.05.2008 року з урахуванням вже проведених виплат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ч.5 ст.254 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: