Справа № 22-а-6211/11 Головуючий у І інстанції Дмитренко А.М.
Категорія 15 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Лащенка В.Д.,
суддів: Сліпченка О.І., Корзаченко І.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення ,-
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2009 р. позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, який мотивував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році категорія 2 і відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Вказував, що у 2008 р. відповідач виплатив йому одноразову допомогу в меншому розмірі ніж встановлено законом, у зв»язку з чим просив визнати такі дії відповідача протиправними та зобов»язати відповідача нарахувати і виплатити допомогу на оздоровлення згідно вимог закону за 2008 рік в розмірі 2625 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2009 р. позов задоволено . Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги та зобов»язано відповідача виплатити позивачу недоплачену одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 р. в розмірі 2625 грн.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 159 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими, доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в УСЗН як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році категорія 2 і відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.
В лютому 2008 р. УСЗН нарахувало позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 100 грн. на підставі постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р., що стверджується довідкою (а.с.10).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання у 2008 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, поскільки вони зроблені в результаті порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 р.) щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії в розмірі 5-х мінімальних заробітних плат.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік ” (пункт 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») було внесено зміни до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС починаючи з 01.01.2008 р. виплачується в порядку та розмірах, встановлених КМ України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними положення п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, поскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист ліквідаторів та потерпілих від аварії на ЧАЕС.
Згідно ст.152 Конституції України закони, інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі.
З огляду на викладене Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який змінив розмір допомоги, в період з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. був чинним і підлягав виконанню, як такий, що прийнятий пізніше в часі, у зв»язку з чим мав пріоритет порівняно зі спеціальною нормою –ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а органи, уповноважені на здійснення виплати допомоги, виплачуючи її згідно вказаного закону, в цей період діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не врахував зазначені вимоги закону, що призвело до неправильного вирішення справи і ухвалення постанови про задоволення позову.
З викладених вище підстав колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, поскільки допомога була нарахована позивачу в лютому 2008 р., тобто в період дії Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” до визнання його неконституційним, а тому УСЗН, виплачуючи допомогу в розмірі 100 грн. на підставі діючого законодавства, діяло правомірно і права позивача порушені не були.
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи, що постанова суду першої інстанції ухвалена судом з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205 КАС України, колегія судів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задоволити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2009 року скасувати і ухвалити нову постанову.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ч.5 ст.254 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: