Справа № 2-4/11/0313 Головуючий у 1 інстанції:Фазан О.З.

Провадження № 22-ц/0390/593/11

Категорія:30 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Бовчалюк З А

суддів -  Карпук А.К., Стрільчука В.А.,

при секретарі   Гнепі П.М.,

          з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5, поданою в інтересах позивача ОСОБА_1, на рішення Ратнівського районного суду від 22 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ратнівського районного суду від 22 лютого 2011 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 гривень майнової шкоди та 2000 гривень моральної шкоди.          

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 просить скасувати це рішення та ухвалити нове, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 46000 гривень та моральної шкоди в сумі - 2000 гривень. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Зі змісту ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правомірній правовій підставі (право власності, інше речове право, договору підряду, оренди, тощо), володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.  

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2010 року на автодорозі Доманово-Ковель-Чернівці відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачеві ОСОБА_1 автомобіля Сітроен С5 р.н.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ЗАЗ р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2

Постановою судді Ратнівського районного суду від 15 жовтня 2010 року  ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП України. Судом встановлено, що ОСОБА_2 не справився з керуванням і виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку прямо. ( а.с 28)

Ухвалою Ратнівського районного суду від 11 січня  2011 року у даній справі за клопотанням відповідача була призначена судова автотехнічна експертиза, проте експертиза не була проведена у зв’язку з відсутністю в НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області інформаційно-довідкової літератури по визначенню ринкової вартості автомобілів за цінами ринку Республіки Білорусь, оскільки автомобіль Сітроен С5 р.н.НОМЕР_1 зареєстрований саме на території Білорусії (а.с. 64).

Позивач про призначення повторної автотехнічної експертизи в суді першої інстанції не клопотала.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги наявні у матеріалах справи висновок спеціаліста-товарознавця від 16 вересня 2010 року( а.с 8-24) та клопотання авто товарознавця №175 від 02.02.2011 року ( а.с 71), оцінивши їх як неналежні докази у справі

Врахувавши визнання відповідачем позову про відшкодування майнової шкоди на суму 20000 гривень та беручи до уваги положення частини 1 ст. 61 ЦПК України та частини 4 ст. 174 ЦПК України суд першої інстанції підставно та обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 20000 гривень на відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, згідно з договором страхування – страховим полісом №ВС/5675819 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 квітня 2010 року автомобіль ЗАЗ TF 699 Р д.н. НОМЕР_2., був забезпечений страхуванням транспортного засобу у ВАТ НАСК «Оранта» (а.с. 38).

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Таким чином обов’язок по відшкодуванню усіх заподіяних в результаті ДТП реальних збитків покладений на ВАТ НАСК «Оранта» в межах визначеного договором ліміту відповідальності .

Однак, як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 10 грудня 2010 року ВАТ НАСК «Оранта» залучене до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Відтак, суд позбавлений можливості у зв’язку із процесуальних статусом НАСК «Оранта» вирішувати питання про стягнення з останньої шкоди заподіяної в результаті дорожньо транспортної пригоди автомобілем, відповідальність якого була застрахована саме цією компанією.

Позивач, не позбавлена можливості звернутися до ВАТ НАСК «Оранта» з вимогою про відшкодування шкоди, завданої власником наземного транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки таке відноситься до обов’язків страховика згідно з договором.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції врахував обставини справи, характер шкоди  внаслідок винних дій відповідача, глибину фізичних та душевних страждань позивача. Фактично розмір стягнутої з відповідача в користь позивача суми на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не оскаржується.

Визначена судом компенсація моральної шкоди відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам, які підтверджені належними доказами та нормами матеріального права.  

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням вимог закону, і підстав для його скасування не вбачає.

          Керуючись ст.ст. 308, 312,313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5, подану в інтересах ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ратнівського районного суду від 22 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий          

Судді