Справа   №1-7/11                                          Головуючий у 1 інстанції  Самрук Ф.В.  

Категорія №11/0390/239/11                         Доповідач Борсук П.П.

                              АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                             ----------------------------------------------------------------

                                                          У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          19 квітня 2011 року                                                                           м. Луцьк

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді –Борсука П.П.,

суддів - Хлапук Л.І., Фідрі О М.,

за участю прокурора –Смолюка Б.С.,

захисника-ОСОБА_7.,

законного представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляцію законного представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2, на постанову Старовижівського районного суду від 09 лютого 2011 року, якою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, неодруженого, без освіти, непрацюючого, інваліда 1-групи, раніше не судимого, за вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.152 КК України  застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

          Згідно з постановою суду ОСОБА_1 04 липня 2010 року на подвірї господарства розташованого на АДРЕСА_2, застосовуючи фізичне насильство та використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, намагався зґвалтувати її, однак його дії були припинені ОСОБА_4 і  ОСОБА_5

          Законний представник ОСОБА_2 в своїй апеляції вказує на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, безпідставність застосування до ОСОБА_1  примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом,  просить постанову скасувати з поверненням справи на новий судовий розгляд.

          Заслухавши доповідача, який доповів суть постанови та доводи апеляції,  законного представника ОСОБА_2 та захисника, які підтримали апеляцію, прокурора, який просив залишити апеляцію без задоволення, а постанову без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Згідно з ч. 4 ст. 419 КПК України при розгляді справи про застосування примусових заходів медичного в судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках у судове засідання викликається експерт.

          Під час розгляду кримінальної справи суд першої інстанції дотримав зазначених вимог. Він, перевіривши наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачене ч.2 ст.15 ч.4 ст.115 КК України.

          Так, допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_5 ствердила, що 04 липня 2010 року ОСОБА_1 в приміщенні сараю, застосовуючи фізичне насильство, намагався зґвалтувати її малолітню онуку, однак вона цьому перешкодила.

          Її показання ствердила свідок ОСОБА_6, заявивши, що бачила ОСОБА_1 оголеним поряд з малолітньою. Аналогічні показання вона давала на досудовому слідстві.

Застосування до ОСОБА_3 фізичного насильства підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 23 липня 2010 року, яким виявлено у потерпілої садна в ділянці носа і плечей, які по часу заподіяння співпадають з часом вчинення вказаної події.

Як вбачається з свідоцтва про народження (а.с.20) ОСОБА_3 народилася 23 січня 2006 року.

У ОСОБА_1 в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення і в даний час виявляються ознаки помірної розумової відсталості (олігофренія в ст. імбецильності) з поведінковими порушеннями, які позбавляли і позбавляють його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. За своїм психічним станом в даний час він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Це підтверджується висновком його судово-психолого-психіатричної експертизи.

          Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про неповноту даної експертизи безпідставні. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в призначенні такої експертизи повторно, оскільки висновок експертизи, на який посилається суд є обґрунтований, і таким, що не суперечить матеріалам справи.

Таким чином висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння у стані неосудності та необхідність у зв’язку із цим застосування до нього примусових заходів медичного характеру є обґрунтованим.

Постанова є законною і обґрунтованою, підстав для скасування постанови з мотивів викладених в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

                                  у х в а л и л а:

Апеляцію законного представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Старовиживського районного суду від 09 лютого 2011 року про застосування до ОСОБА_1 примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом –без зміни.

Головуючий                                                 П.П. Борсук

Судді                                                             О.М. Фідря

                                                                      Л.І. Хлапук