УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

          Справа №22а-21323/11                                        Головуючий в 1 інстанції -  Іванов С.М.

Категорія 10.3.2 ( 3 )                                                                    Доповідач – Братіщева Л.А.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Братіщевої Л.А.

суддів:                           Савіної Г.О., Турік В.П.

розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від  10 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_2  до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інлулецької районної у місті Кривому Розі ради про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради (надалі -  УПСЗН) про визнання дій протиправними протиправними та стягнення коштів, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки не в повному обсязі.

Уточнивши позовні вимоги просив суд поновити строк звернення до суду з позовом, визнати дії  відповідача протиправними та стягнути з УПСЗН  недоплачену суму одноразової допомоги за 2007-2009 роки в сумі 7750грн.

Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2009 року  позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано поважною причину пропущення строку звернення до суду за 2007, 2008 та 2009 роки.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради стосовно відмови  ОСОБА_2 у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п,яти мінімальних заробітних плат за 2007, 2008 та 2009 роки, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнуто з  Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради    на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п,яти мінімальних заробітних плат за 2007, 2008 та 2009 роки передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу у розмірі 7550грн.

В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке й є головним розпорядником коштів державного бюджету, за місцем знаходження якого й повинен розглядатися спір. Крім того, відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення в сумі по 100 грн. за 2007, 2008, 2009р.р. виплачено позивачу правомірно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, якою й визначено порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання у 2007, 2008, 2009р.р. ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми допомоги на його користь.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.   

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.

Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону на 2007 рік була зупинена.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року                       № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»                ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в наступній редакції, а саме: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008  п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»                   № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії складає 100 гривень.

Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру  мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки Кабінетом Міністрів України у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення 14.09.2007 року, 09.12.2008 року та 10.07.2009 року в розмірі по 100 грн. (а.с. 4), тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», норма якої  підлягала застосуванню до спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно визнав протиправність дій відповідача при виплаті вказаної допомоги за 2007, 2008, 2009 роки.

Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення в 2007р. у відповідності до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» складає 460 грн., в 2008р. у відповідності до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - 545 грн., в 2009р. у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» - 630 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки, з урахуванням проведених виплат, становить: (460 х 5 – 100 грн.) + (545 х 5 – 100 грн.) + (630 грн. х 5 – 100 грн.) = 7875 грн.

У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії  в розмірі 100 грн., який  визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.

Визначаючи конкретний розмір одноразової допомоги на оздоровлення й зобов’язуючи відповідача виплатити її на користь позивача, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Нарахування одноразової допомоги на оздоровлення є компетенцією відповідача і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такого підвищення.

З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов’язувати відповідача здійснити перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону, а не приймати постанову про стягнення конкретних сум.

Оскільки підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у суду першої інстанції не було, колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів враховує наявність порушення прав позивача щодо не нарахування та невиплати на користь позивача щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яке не відновлене судом першої інстанції й підлягає захисту в спосіб, визначений КАС України шляхом зобов’язання відповідача  донарахувати та сплатити  на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, передбаченої  ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу у розмірі 7550грн.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд  апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів доповнює резолютивну частину прийнятої судом постанови висновком про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

          Керуючись ч. 1 ст.195, ст. 197, п. 3ч. 1 ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

          Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу – задовольнити частково.

Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 12 лютого 2010 року  в частині  стягнення Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу ради на користь ОСОБА_2 . недоплаченої суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п,яти мінімальних заробітних плат за 2007, 2008 та 2009 роки передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу у розмірі 7550грн. скасувати та ухвалити в цій частині  нову постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволенні цих позовних вимог.

Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту:

«Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п,яти мінімальних заробітних плат за 2007, 2008, 2009 роки, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу у розмірі 7550грн.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий:

Судді: