Справа №  1-12/11

Провадження №11/0390/278/11 Головуючий у 1 інстанції:Чонка В.В.

Категорія:ч. 3 ст. 296 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Силки Г. І.,

суддів -  Хомицького А. М., Польового М. І.,

 за участю прокурора –Старчука В.М.,

засудженого – ОСОБА_1,

          захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією  засудженого ОСОБА_1 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від   16 лютого 2011   року  , яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя селища Мар’янівка АДРЕСА_1, громадянина України, невійськовозобов’язаного, допризовника, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, судимого Локачинським районним судом Волинської області 12 листопада 2008 року за ч.3 ст. 296 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі. Постановою Миколаївського  районного суду Львівської області від 26 липня 2010 року звільнений від відбування покарання умовно достроково на 5 місяців 27 днів,

- засуджено за ч.3 ст. 296 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Локачинського районного суду від 12.11.2008 року та остаточно призначено до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з часу його затримання, тобто з 29 жовтня 2010 року.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено – тримання під вартою.

З ОСОБА_1 постановлено стягнути на користь ВАТ «Горохівський цукровий завод» 753 (сімсот п’ятдесят три) гривні, на користь ОСОБА_3 600 (шістсот) гривень та на користь потерпілого ОСОБА_4 1 900 (одну тисячу дев’ятсот) гривень у відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1, будучи  раніше судимим за хуліганство, судимість не знята і не погашена 18 жовтня 2010 року, близько 00 годин, в селищі Мар’янівка Горохівського району, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, зайшов у приміщення гуртожитку ВАТ «Горохівський цукровий завод», що на вулиці Незалежності, 24, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю пошкодив внутрішні двері в приміщенні гуртожитку, 8 внутрішніх дверних шиб, вхідні двері та 12 зовнішніх віконних шиб, заподіявши підприємству матеріальну шкоду на загальну суму 753 гривні.

          Продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_1, підійшов до магазину «Гостинець», що в цьому ж селищі  на вулиці Незалежності, 24а, та наносячи удари ногами пошкодив захисний пластиковий ролет вхідних дверей, заподіявши  підприємцю ОСОБА_5, матеріальну шкоду  на суму 300 гривень.

Після цього, ОСОБА_1, проходячи тротуаром селища  кинув камінь у вікно квартири АДРЕСА_2,  пошкодивши   віконний склопакет, заподіявши громадянці ОСОБА_6  матеріальної шкоди на суму 1000 гривень.

          Не припиняючи хуліганських дій, ОСОБА_1, підійшов до магазину «Асорті плюс», належного підприємцю ОСОБА_3, і  розташованого на вулиці Незалежності, 20, та наносячи удари руками і ногами пошкодив два віконних пластикових ролета та два пластикових захисних ролета на вхідних дверях, заподіявши  потерпілому матеріальну шкоду на суму 1200 гривень.

Продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_1, прийшов до  магазину «Валентина» належного підприємцю ОСОБА_7 та наносячи удари ногами пошкодив пластиковий ролет на вхідних дверях, заподіявши останньому матеріальну шкоду на суму 100 гривень.

          Окрім цього, 24 жовтня 2010 року, біля 23-ї години в смт. Мар’янівка Горохівського району, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись поблизу кафетерію «Міраж», грубо порушуючи громадський порядок,  з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю в присутності інших осіб, демонструючи зневагу до оточуючих, умисно наніс кілька ударів руками та ногами в область голови та інші ділянки тіла громадянину ОСОБА_4, спричинив останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції, не оспорюючи ним вчиненого та кваліфікації дій, просить пом’якшити йому покарання застосувавши ст. 69 КК України чи 75 КК України. Вказує на те,  що суд при винесенні йому вироку, не повністю врахував пом’якшуючі обставини, а саме: щире каяття, сприяння розкриттю злочину, повне визнання своєї винності, бажання відшкодувати збитки потерпілим та те, що він працював і допомагав матері у вихованні неповнолітніх дітей.

          У запереченні на апеляцію засудженого ОСОБА_1 прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції вказує,  що апеляція засудженого є безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення, а вирок суду законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію та просять пом’якшити покарання, міркування прокурора, який заперечив апеляцію, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції  про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаних  у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, грунтується на доказах, зібраних  у встановленому законом порядку та дослідженими в судовому засіданні доказами і в апеляції не оспорюється.

Сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав  правильну юридичну оцінку, переконливо свідчить про те, що  ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії, що супроводжувались особливою зухвалістю та вчинені особою, раніше судимою за хуліганство.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 296 КК України.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України та з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, обставини злочину та дані про  особу засудженого. Зокрема те, що  хоча ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, однак цей злочин вчинений ним під час умовно-достроково звільнення, раніше він притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, кількість епізодів злочинної діяльності, заподіяна шкода потерпілим не відшкодована, злочин скоїв у стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

Враховано судом також і пом’якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається засуджений  в апеляції – щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, тому і призначено ОСОБА_1 покарання ближче до мінімального, яке визначене санкцією  статті закону, за яким його засуджено.  

Посилання ОСОБА_1 в апеляції на неврахування судом того, що він після звільнення з місць позбавлення волі працював та допомагав доглядати  за чотирьма неповнолітніми племінниками, є безпідставними, оскільки  ці обставини матеріалами справи не підтверджуються.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та обрав покарання у виді позбавлення волі.               

Підстав для пом’якшення покарання, в тому числі ї застосування ст. 69 КК України чи ст. 75 КК України, про що просить засуджений у своїй апеляції, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, відповідно до  ч. 2 ст. 365 КПК України,  якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення.          

Згідно з ч. 5 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених частиною 3 ст.29 КПК України.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" при розгляді кримінальної справи суд  має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Всупереч вищенаведених норм, суд першої інстанції при розгляді даної справи та винесенні вироку допустив порушення кримінально-процесуального законодавства в частині вирішення цивільних позовів.

Як видно з матеріалів справи потерпілим ОСОБА_3  на досудовому слідстві був заявлений позов на суму 1200 грн ( а. с. 48), перед слуханням справи останній подав заяву в якій просив стягнути з ОСОБА_1 600  грн. Судом всупереч ч.2 ст. 297 КПК України дана позовна заява оголошена не була та права ОСОБА_1 як цивільному відповідачу, передбачені ст. 268 КПК України, не роз’яснювались, що вбачається з протоколу судового засідання (а. с. 200, 201). Суд  без розгляду даної позовної заяви стягнув з засудженого  на користь ОСОБА_3 600 грн заподіяної шкоди, не навівши у вироку мотивів та доказів даного відшкодування.

В матеріалах справи  є позовна заява ВАТ « Горохівський цукровий завод» (а. с.190), однак судом дана позовна заява до розгляду з кримінальною справою   ні при попередньому розгляді, ні в суді прийнята не була та зазначене підприємство цивільним позивачем не визнавалося, що суперечить вимогам ст.ст. 28,50,52,253 КПК України. Однак суд,  постановляючи вирок, стягнув з ОСОБА_8 на користь ВАТ « Горохівський цукровий завод»753 грн. заподіяної шкоди без розгляду цієї позовної заяви.

ОСОБА_4 ні досудовим слідством, ні судом цивільним позивачем не визнавався  та позовну заяву не подавав. В судовому засіданні останній   просив стягнути з ОСОБА_8 витрати на лікування  без зазначення суми заподіяної шкоди (а. с. 205, 206). Суд у вироку стягнув  з  ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4. 1900 грн за пошкоджений одяг, хоча останній таких позовних вимог не заявляв і доказів суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції  при розгляді справи  в частині вирішення цивільних позовів, були допущені істотні порушення кримінально – процесуального закону, тому в порядку ст.365 КПК України, вирок в цій частині підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 16 лютого 2011 року щодо  ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій і призначеного покарання залишити без зміни.

Цей же вирок,  в порядку ст. 365 КПК України, в частині вирішення  цивільних позовів  про стягнення з ОСОБА_8 на користь ВАТ « Горохівський цукровий завод» про стягнення 753 грн, на користь ОСОБА_4 1900 грн, на користь ОСОБА_3 600 грн   скасувати та направити справу в цій частині  на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити  без зміни.

Головуючий                     

Судді