Справа № 22-ц-1048/11 12.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 1048/11 Головуючий у першій інстанції : Гречана С.І.
Категорія 5 Доповідач у апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
12 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Базовкіної Т.М.,
суддів – Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання – Бобуйок І.Ф.,
за участю: представника позивача – ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2011 року
за позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позивач вказував, що він є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 площею 720 кв.м. Суміжна земельна ділянка по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4, який на належній позивачеві земельній ділянці встановив залізну огорожу довжиною 50 м та висотою 0.5 метрів, в результаті чого земельна ділянка його (позивача) зменшилася на 3.3 сотки, що є порушенням його прав. Оскільки відповідач чинить перешкоди у користуванні належної йому земельної ділянки, усунути перешкоду добровільно не бажає, просив зобов’язати ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 та привести її у належний стан шляхом знесення встановленої на ній залізної огорож, довжиною 50 м та зобов’язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1
Ухвалою суду від 06 липня 2010 року до участі в страві в якості співвідповідача залучено ОСОБА_7.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2011 року позов задоволено. Постановлено зобов’язати ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 та привести її у належний стан шляхом знесення встановленої на ній залізної огорожі довжиною 50 м за власні кошти.
Зобов’язати ОСОБА_4 в подальшому не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, стягнуто судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до того ж суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, його представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0.072 гектарів на підставі Державного акту про право приватної власності на землю від 04 квітня 1996 року належала ОСОБА_8.( а.с.72).
Згідно договору купівлі-продажу від 06 лютого 2008 року ОСОБА_6 придбав у власність цю земельну ділянку. 06 жовтня 2008 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 720 кв.м.( серія РЗ №129883 ) (а.с.2-5).
Відповідно до матеріалів технічної документації на цю земельну ділянку остання виділена йому в натурі, межі на місцевості закріплені межовими знаками( а.с.58-80)
На підставі свідоцтва про право особистої власності від 24 липня 1987 року, власником житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 Відповідно до схематичного плану кварталу розмір земельної ділянки за цієї адресою становить 1037 кв.м.(а.с.40,41).
Рішенням Тернівської селищної ради №58 від 30 серпня 1996 року ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 350 кв.м. під город із неудобів, що прилягають до земельної ділянки по АДРЕСА_2( а.с.52). Фактично відповідач займає земельну ділянку, яка на праві власності спочатку належала ОСОБА_8, а в даний час ОСОБА_6
Із наданих до суду відповідачем матеріалів не вбачається, що виділення земельної ділянки відбулося відповідно до вимог ст.ст.22,23 ЗК України в редакції 1990 року( який діяв час прийняття радою рішення щодо ОСОБА_4.), згідно з приписами яких, право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та отримання відповідного документу, що посвідчує це право. Право власності чи право користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються відповідними радами.
Таким чином, відповідач приступив до використання виділеної йому земельної ділянки без дотримання вимог законодавства, тобто самовільно, зайнявши при цьому частину земельної ділянки, яка належить позивачеві та встановив залізну огорожу.
Згідно з положеннями статей 16, 391, 386 ЦК власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі, шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно заняті земельні ділянки за рішенням суду підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, перевіривши доводи позивача та заперечення відповідачів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_6, який полягає в зобов’язанні ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення самочинно встановленої огорожі, яка перешкоджає позивачеві належним чином користуватися належною йому земельною ділянкою.
Висновок суду відповідає положенням ст. 16, ч.1 ст. 376, 386, 391 ЦК, ст. 83, 212 ЗК.
Твердження апелянта щодо порушення судом норм процесуального права, щодо незалучення до участі в справі інших осіб, а саме: власників земельних ділянок, які межують із земельною ділянкою позивача є таким, що суперечить вимогам ст.33 ЦПК України, оскільки такі процесуальні дії суд може проводити лише за клопотанням позивача, який в даному випадку визначився з особою яка порушує його право власності. Крім того, як вбачається із пояснень відповідача, останній не заперечує, що спірна огорожа належить йому.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки суперечать доказам, якими підтверджується право власності позивача на земельну ділянку по вул. Інгульській, 2-в у м. Миколаєві, даними про порушення його права та не спростовують висновки суду про
неправомірне користування відповідачем земельною ділянкою позивача.
За наведених обставин колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 08 лютого 2011 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: