Справа № 22ц/1290/1246/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Галан Н.М., Лісіциної А.І.
при секретарі : Савченко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2010 року
за позовом Дочірнього підприємства «ЖЕК МЖК» ТОВ «Виробничо – будівельного об’єднання МЖК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства «ЖЕК МЖК» ТОВ «Виробничо – будівельного об’єднання МЖК» про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому позивач Дочірнє підприємство «ЖЕК МЖК» ТОВ «Виробничо-будівельного об'єднання МЖК» звернулося до суду з позовом, який 12 квітня 2010 року було уточнено, в обґрунтування якого зазначили, що житловий будинок № 1 по вул. Оборонна в м. Луганську, у якому проживають відповідачі, перебуває на балансі позивача ДП «ЖЕК МЖК», що регулярно здійснює обов'язкові послуги з утримання зазначеного будинку. Власником приватизованої трикімнатної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, який проживає зі своєю дружиною ОСОБА_3, повнолітніми синами ОСОБА_4 та ОСОБА_2, не виконує своїх зобов'язань по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на 01.02.2010 р. становить 2 191, 68 грн. Зазначена заборгованість виникла та нарахована за період з 25.02.2006 року по 01.02.2010 р. Відповідач, згідно вибірки по особовому рахунку, періодично сплачує отримані послуги, але не в повному обсязі. В позовній заяві позивач просить визнати договір про надання житлово-комунальних послуг між Дочірнім підприсмством «ЖЕК МЖК» ТОВ «Виробничо-будівельне об'єднання МЖК» та ОСОБА_1 укладеним, стягнути на користь Дочірнього підприємства «ЖЕК МЖК» ТОВ «Виробничо-будівельне об'єднання МЖК» з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2 191,68 грн., та стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати по ІТЗ розгляду справи. Відповідно до ст. 64 - 68 ЖК України члени сімї наймача, що проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сімї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно, щомісячно вносити квартирну плату за комунальні послуги. Проте в порушення вищезазначених норм, відповідач не виконав своїх обов'язків по своєчасній оплаті за надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території. Таким чином, позивач просив суд визнати договір від 01.06.2005 року про надання житлово-комунальних послуг між Дочірнім підприємством «ЖЕК МЖК « Виробничо-будівельне об'єднання МЖК» та ОСОБА_1 укладеним, стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_2 солідарно на користь Дочірнього підприємства «ЖЕК МЖК товариства з обмеженою відповідальністю « Виробничо-будівельне об'єднання МЖК» зоборгованість по оплаті за надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території в мірі 22191,68 гривень, та судовий збір в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне печення в розмірі 30 грн./а.с. 42-44/.
Оскаржуваним рішення суду позов задоволено частково. Визнано договір від 01.06.2005 року про надання житлово-комунальних послуг між Дочірнім підприємством «ЖЕК МЖК ТОВ « Виробничо-будівельне об'єднання МЖК» та ОСОБА_1 укладеним. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість по оплаті за надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2048(дві тисячі сорок вісім) гривень 08 коп. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача судові втрати: судовий збір в розмірі 51 грн.,та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. В задоволенні зустрічною позову відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, суд не з’ясував предмет судового розгляду і допустив неповноту судового слідства, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд при вирішені питання та винесення рішення застосував не ті нормативні акти, які підлягали до застосування і тому допустив неправильне застосування закону, а тому просять суд визнати договір від 01 червня 2005р. недійним, постановити нове рішення яким у задоволенні вимог первісного позивача відмовити, винести окрему ухвалу про системне та навмисне порушення законодавства первісним позивачем, що мають на меті незаконне отримання грошей внаслідок навмисних дії, та направити до прокуратури.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що первісний позов ДП «ЖЕК МЖК» ТОВ «ВБО МЖК» до відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 частково підтверджений і підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов не підлягає вдоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що житловий будинок №1 по вул. Оборонна в м. Луганську перебуває на балансі позивача. Згідно Статуту Дочірнє підприємство «ЖЕК МЖК» товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання МЖК» (ВБО МЖК) є правонаступником малого колективного підприємства «ЖЕК МЖК» /а.с.11-19/. Державна реєстрація підприємства здійснена 18.12.2002 року /а.с 20/.
Згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 17 грудня 1991 року за №419/25 було зареєстроване мале колективне підприємство «ЖЕК МЖК» предметом діяльності якого є обслуговування та управління об'єктом ) молодіжного житлового комплексу по вул. Оборонна, у т.ч. пускових комплексів житлового будинку на 368 квартир /а.с.75/. Рішенням виконавчого комітету Луганського міської ради від 22.06.1994 року за №274 житлові приміщення, які призначені для вселення, передані на баланс малому колективному підприємству «ЖЕК МЖК» / а.с.78/.
Згідно довідки міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації за адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. №1 знаходиться багатоповерховий 368-квартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями. В матеріалах інвентаризаційної справи міститься рішення за № 274 від 22.06.1994 року, згідно якого житлові приміщення вказаного будинку передані на баланс малому колективному підприємству «ЖЕК МЖК» / а.с.79/.
Встановлено, що згідно довідки позивача відповідач ОСОБА_1 є власником особового рахунку квартири АДРЕСА_1. Квартира приватизована, власниками якої є відповідачі по справі. В квартирі мешкає та зареєстровано три особи. Відповідач ОСОБА_2 знятий з реєстраційного обліку 17.09.2009 року / а.с. 10/.
Згідно довідки позивача заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01.02.2010 року становить 2191 грн.68 коп. яка утворилась за період з 25.02.2006 року по 01.02.2010 року. Із вказаної довідки вбачається,що часткова оплата здійснювалася відповідачами з лютого 2009 року по січень 2010 року.
Тарифи на житлово – комунальні послуги були встановлені на підставі рішень загальних зборів ТОВ «Виробничо – будівельного об’єднання МЖК», та приказу №11,№22 а саме:
- з 01.05.2005 року вартість складала 20 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири;
- з 01.07.2008 року вартість складає 1,56 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири / а.с.24-27/
На адресу відповідачів Позивачем було направлено договір про надання житлово-комунальних послуг від 01.06.2005 року, що підтверджується реєстром відправки рекомендованих листів /а.с.28/. Згідно цього договору оплата за надання послуг складала для відповідачів 14, 36 коп. із разрахунку 0.20 коп. (71,8 кв.м. загальної площі квартири №208 х 0,20 коп.). Про зміну тарифів 20.06.2008 року відповідачам було направлено рекомендованим листом повідомлення, в якому зазначено, що з згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради встановлено тариф на послуги по утриманню будинків та прибудинкової території в розмірі 1,56 коп. загальної площі квартири / а.с. 28,34/.
Встановлено, що Позивачем 20.11.2009 року було направлено відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про погашення необхідність заборгованості за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за №130 від 19.10.2009 року / а.с.45-47/.
Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а підпунктом 1 пункту 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Зобов'язання відповідача по сплаті за послуги, надані позивачем, виникли ще й на підставі ст.11 ЦК України, ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІI від 19.06.1992 р. зі змінами та доповненнями, статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004, п.7, ч.6 п.35 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» затверджені постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 р. ( у редакції постанови КМУ № 45 від 24.01.2006) та ст.68 ЖК України, як з боку відповідача (обов'язок вчасно вносити плату за утримання будинку та прибудинкової території) так і з боку позивача (надання послуг відповідно до рішень органів місцевого самоврядування. Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ від 19.06.1992 р. зі змінами та доповненнями, передбачено, що утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів відповідно до правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених КМУ, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоповерхових будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного встаткування, елементів зовнішнього благоустрою та зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території. Відповідно до п.5 ч. З ст.20 Закону України «Про житлово-комунатьні послуги» № 1875- IV 24.06.2004, п. 7, ч. 6 п.35 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» затверджені постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 р. (у редакції постанови КМУ № 45 від 24.01.2006), ст. 68 ЖК України, власник квартири зобов'язаний вчасно оплачувати послуги та утримання будинку та прибудинкової території та інші житлово-комунальні послуги.
Пункт 2 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 20 травня 2009 р. № 529 говорить те, що з власниками квартир укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що передбачає надання послуг, згідно з типовим переліком, а послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
Листом Міністерство з питань житлово-комунального господарства України № 12/20-8-1276 від 31.08.2009 р. роз'яснює, що чинне законодавство України передбачає різні форми договору (у тому числі усну), а споживач зобов'язаний сплачувати кошти за надані послуги, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 20 закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. До них належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону, забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості, здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг тощо.
Відповідач на неодноразові вимоги позивача про сплату отриманих послуг та укладення договорів ніяк не відреагував, але постійно отримував та користувався вказаними послугами позивача без яких користування квартирою у житловому будинку з інженерним обладнанням, обладнаним електроплитами та ліфтами, що відноситься до 4 групи, є неможливим.
З вищевказаного виходить, що доказами укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який надсилався відповідачу 19.05.2005, є факт надання позивачем зазначених вище послуг, без яких користування квартирою у багатоповерховому житловому будинку є неможливим, а також фактичне користування вказаними послугами відповідачем та періодична часткова сплата за послуги позивача.
За таких обставин, суд вважає, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 фактично існують договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг, а тому в позовні вимоги в частині визнання договору про надання житлово-комунальних послуг з відповідачем укладеним.
Що стосується заявлених вимог про стягнення заборгованості у сумі 2191 грн. 68 коп.,суд вважає їх підтягаючими задоволенню частково в межах строків позовної давності, тобто за період з січня 2007 року по січень 2010 року.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк,у межах якого особа може звертатися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності до ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивачу було відомо про виникнення заборгованості протягом 2004- 2010 рр., що визначено позові /а.с.42/ та даними по особовому рахунку / а.с.9/. Станом на 25 лютого 2006 року заборгованість складала 5250 грн., з березня 2006 року по січень 2009 року відповідачем оплата зовсім не здійснювалася, а з лютого 2009 року по січень 2010 року здійснювалася частково. Отже станом на січень 2007 року позивачу було відомо про існуючу заборгованість, але за захистом своїх итересів позивач не звертався. Доводи позивача, що відповідач визнав борг шляхом часткової його оплати у лютому 2009 року не приймаються судом, оскільки позивачем не надано доказів того, що сплачена часткова сума 40 грн. є частковою сплатою саме боргу.
З огляду на вище зазначено стягненню підлягає заборгованість за період з січня 2007 року по січень 2010 року у сумі 2048,08грн. ( нарахованою до сплати 2383,08 грн. - фактично сплачено 335 грн.. дорівнює 2048.08 грн.).
Розглядаючи зустрічний позов, суд вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Суд встановив, що між сторонами фактично існують договірні відносини, що відповідач за зустрічним позовом ДП «ЖЕК МЖК» ТОВ « ВБО МЖК» надавав послуги, які випливають з договору про надання житлово-комунальних послуг, а тому заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими. Не обґрунтованими є вимиги і про укладання договорів. ОСОБА_1 було направлено договір про надання житлово-комунальних послуг, який він залишив без уваги, про що зазначено вище. Крім того вимога про укладення договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території є не конкретизованою, заявлена під умовою, суперечить наданим відповідачами за основним позовом, запереченням, в яких вони стверджують,що Позивач не є балансоутримувачем будинку і не має права на звернення до суду. Суд дійшов висновку, що заборгованість існує в сумі 2048,08 грн., а тому підстав для задоволення зустрічного позову про списання заборгованості також не має.
Суд вважає, що договір на надання житлово-комунальних послуг між сторонами є фактично укладеним, оскільки позивачем такі послуги регулярно надаються, а відповідачем споживаються, при чому він від надання послуг не відмовляється. Згідно ст.ст. 31, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за послуги розраховуються виходячи з затверджених цін (грифів), які затверджують органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Незважаючи на відсутність письмово договору відповідач зобов'язаний сплачувати за надані йому житлово-комунальні послуги, відповідно позов є обґрунтованим.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :