ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
14.06.06 Справа № 1/154-64
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя Давид Л.Л.
суддів Мурської Х.В.
Юрченка Я.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю –компанії „Інвестжитлобуд” за №04/20 від 20.04.2006 р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 17.04.2006 року
у справі № 1/154-64 (суддя - Гончар М.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод будівельних конструкцій”, м. Луцьк, Волинської області
до відповідача 1 Будівельної фірми –Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлобуд”, м. Луцьк Волинської області
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю –компанії „Інвестжитлобуд”, м. Рівне
про стягнення 24 361 грн. 29 коп. та розірвання договору
за участю представників сторін
від скаржника-відповідача-2 по справі : Тютюн Ю.Б. –юрисконсульт (Довіреність від 09.02.2006 р. за №02/14), Клімчук О.Д. –головний бухгалтер (Довіреність від 29.05.2006 р. за №05/30).
від відповідача-1 по справі : не з`явились.
від позивача : Собковський С.М. –юрисконсульт (довіреність від 01.03.2006 р. за №90).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.04.2006 року у справі №1/154-64 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод будівельних конструкцій” до Будівельної фірми –Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлобуд”, Товариства з обмеженою відповідальністю –компанії „Інвестжитлобуд” щодо стягнення 24 361 грн. 29 коп. та розірвання договору задоволено. Стягнуто з ТзОВ –компанії „Інвестжитлобуд” на користь ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” 24 361, 29 грн. заборгованості та розірвано Договір №144/1 про пайову участь в будівництві житла від 18.12.2002 р., укладений ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” та ТзОВ компанією „Інвестжитлобуд”. В позові до будівельної фірми –Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлобуд” відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано наступним. З моменту укладення договору на пайову участь в будівництві житла №144/1 від 18.12.2002 р. у сторін виникли договірні зобов`язання, які регулюються як загальними положеннями про зобов`язання так і окремими зобов`язаннями, зокрема, підряду та будівельного підряду. Відповідачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України не подано доказів виконання умов договору –своєчасної оплати (до 31.01.2003 р.) вартості 1259, 65 м2 житлової площі в розмірі 1 637 545 грн. Подані Відповідачем платіжні доручення, видаткова накладна, довіреність та 15 векселів, судом залишено поза увагою як неналежні та недопустимі докази по справі. Вищенаведеним, на думку місцевого господарського суду, підтверджується невиконання Відповідачем п.2.2.1 договору, а тому відповідно до вимог ст. 848 ЦК України підрядник вправі відмовитися від договору підряду та вимагати стягнення 3% річних в сумі 24 361,29 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю –компанія „Інвестжитлобуд” 20.04.2006 р. звернулося з апеляційною скаргою вих.№04/20, просить скасувати рішення місцевого господарського суду як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи. Так, судом упущено той факт, що ТзОВ компанія „Інвестжитлобуд” все-таки оплатила забудовнику вартість 1259, 65 м2 житлової площі в сумі 1 637 545 грн., як грошовими коштами так і векселями. Проте господарський суд Волинської області без будь-яких доказів та підстав дійшов висновку, що векселі передавались не як засіб платежу по договору №144/1 від 18.12.2002 р., а на виконання рішення господарського суду Рівненської області №17/302 від 22.08.2002 р., яким ці векселі визнано такими, що є безтоварними, мають бути вилучені з цивільного обороту і не підлягають вільному обігу та оплаті. Крім того, ТзОВ компанія „Інвестжитлобуд”, виконуючи свої договірні зобов`язання, передала по накладаній №РН-23 від 28.02.2003 р. будівельні матеріали загальною вартістю 796 325 грн. Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 93, 101-104 ГПК України ТзОВ компанія „Інвестжитлобуд” просить скасувати рішення господарського суду Волинської області по справі №1/154-64 від 17.04.2006 р. і прийняти рішення про відмову в позові про стягнення 24 361,29 грн. та розірвання договору №144/1 від 18.12.2002 р. про пайову участь у будівницті житла.
08.06.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестжитлобуд” подало Додаткові пояснення до апеляційної скарги (вих.№06/13), в яких обгрунтовує необхідність скасування рішення місцевого господарського суду як такого, що винесене без повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи, зокрема щодо факту передачі та зарахування векселів та будівельних матеріалів в рахунок пайової участі у будівництві житла.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод будівельних конструкцій” у відзиві від 26.05.2006 р.за №26/05-06 спростовує наведені в апеляційній скарзі обставини та просить залишити рішення господарського суду Волинської області без змін, так як останнє винесено на підставі повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи та вірного застосування вимог чинного законодавства. Так, на думку Позивача, безпідставними є твердження Відповідача-2 в апеляційній скарзі про те, що ним, як замовником будівництва, здійснено оплату вартості 1259, 65 м2 житлової площі в сумі 1 637 545 грн., грошовими коштами, векселями, а також будівельними матеріалами. В процесі розгляду даної справи господарським судом Волинської області правомірно встановлено, що Відповідачем-2 не подано доказів, які підтверджують перерахування коштів у сумі 260 375 грн. в рахунок пайової участі у будівництві житла по Договору №11/1 від 18.12.2002 р. за відповідними платіжними дорученнями. Не містять ніяких доказів і виписані ТзОВ компанією „Інвестжитлобуд” накладні про відпуск товарно-матеріальних цінностей в рахунок пайової участі в будівництві житла по Договору №144/1, оскільки не відповідають вимогам зазначених письмових документів. Крім того, Відповідач-2 не надав на вимогу суду довіреностей на отримання продукції за даними накладними. Безпідставними є і твердження Відповідача-2 про те, що ним по акту прийому-передачі від 10.03.2003 р. передано Позивачу 15 векселів на суму 750 000 грн. як засіб платежу за Договором №144/ 1 від 18.12.2002 р. Таким чином, в результаті істотного порушення ТзОВ –компанією „Інвестжитлобуд” умов договору №144/1 на пайову участь у будівництві житла від 18.12.2002 р., прийняття виконання вказаного грошового зобов`язання втратило інтерес для ТзОВ „Завод будівельних конструкцій”, що спричинило звернення ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” до господарського суду з позовом про розірвання договору №144/1 на пайову участь в будівництві житла від 18.12.2002р.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, вислухавши думки представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
18.12.2002 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод будівельних конструкцій” (Забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю компанією „Інвестжитлобуд” (Замовник) укладено Договір №144/1 на пайову участь в будівництві житла, за умовами якого сторони зобов`язались здійснити свою діяльність по будівництву житла за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул.Заводська, 1. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію планувалось на ІV квартал 2003 року. Згідно п.1.3 Договору вартість по кошторису замовленого житла на момент укладення Договору склала –1 259,65 м2 (загальна площа) за ціною 1 300 грн. (з ПДВ), на загальну суму 1 637 545, 00 грн. (а.с.16-18).
Згідно положень п.2.1. Договору забудовник зобов`язувався освоїти передані Замовником в порядку дольової участі кошти або матеріали на будівництво об`єкта, передбаченого цим договором. Замовник, згідно положень п.2.2. Договору зобов`язувався оплатити вартість 1 259, 65 м2 житлової площі в термін до 31.01.2003 р. в розмірі 1 637 545 грн. Замовник на виконання договору мав право здійснювати поставку будівельних матеріалів, а також проводити оплату векселями, в терміни передбачені в п.2.2.1. Договору. Матеріали мали використовуватись за цільовим призначенням та зараховуватись в вартість житла. Номенклатура та вартість таких матеріалів повинна була погоджуватись із забудовником. Згодою Забудовника визнавалось прийняття до виконання вказаних матеріалів. Сторонами обумовлено і відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору. Так, згідно п.5.1 за порушення умов даного Договору, невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань, в тому числі необгрунтовані зміни або розірвання договору в односторонньому порядку, винна сторона повинна була відшкодовувати спричинені цим збитки, в порядку передбаченому даним договором та чинним законодавством України.
21.12.2002 р. Будівельною фірмою –товариством з обмеженою відповідальністю „Житлобуд” (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод будівельних конструкцій” (Кредитор) укладено Договір поруки, згідно якого, Поручитель зобов`язувався частково відповідати перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов`язань по розрахунках з Кредитором, що виникли з Договору на пайову участь в будівницті житла №144/1 від 18.12.2002 р., укладеному Кредитором і Боржником. Відповідальність Поручителя перед кредитором за боржника встановлювалася в розмірі 50 000 грн. Поручитель не відповідав перед Кредитором за сплату Боржником решти суми боргу за основним договором, відшкодування Боржником збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені, відсотків річних та індексу інфляції, передбачених основним договором та чинним законодавством (а.с.19).
20.07.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод будівельних конструкцій” звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Будівельної фірми –товариства з обмеженою відповідальністю „Житлобуд” та Товариства з обмеженою відповідальністю –компанії „Інвестжитлобуд” трьох відстоків річних в розмірі 24 361, 29 грн та розірвання Договору, мотивуючи таке звернення тим, що в результаті тривалої (більше 2.5 років) прострочки виконання ТзОВ –компанією „Інвестжитлобуд” своїх зобов`язань за Договором №144/1 на пайову участь в будівництві житла від 18.12.2002 р. щодо сплати Позивачу 1 637 545, 00 грн. боргу, виконання вказаного грошового зобов`язання втратило інтерес для Позивача, а тому виступає підставою для розірвання Договору №144/1 від 18.12.2002 року та згідно вимоог ст. 625 ЦК України –стягнення 24 361, 29 грн. 3% річних (а.с.13-15).
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. З матеріалів справи вбачається, що сторонами, з метою здійснення діяльності по будівництву житла, укладено Договір №144/1 на пайову участь в будівництві житла, визначивши таким чином свої обов`язки по будівництву житла, введення його в ксплуатацію та оплати вартості обумовленої житлової площі. Відповідно до вимог ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Згідно вимог ч.4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Пунктом 2.2.1 Договору сторони обумовли, що замовник зобов`язується оплатити вартість 1 259, 65 м2 житлової площі в термін до 31.01.2003 р. в розмірі 1 637 545 грн. 00 коп.
Однак, як зазначає Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю –компанія „Інвестжитлобуд”, виступаючи Замовником будівництва не виконала своїх зобов`язань по оплаті вартості будівництва. Останій же, оскаржуючи доводи Позивача, вказує на здійснення такої проплати шляхом надання будівельних матеріалів та проведення оплати векселями, як і передбачено п.3.1 Договору. Відповідач-2, виступаючи Скаржником по даному спору неодноразово наводив місцевому господарському суду та колегії Львівського апеляційного господарського суду документи в підтвердження своїх доводів про виконання зобов`язань за Договором №144/1 від 18.12.2002 р. шляхом перерахування грошових коштів по платіжних дорученнях впродовж січня-квітня 2003 року, векселів на суму 750 000, 00 грн. та товарно-матеріальних цінностей. Однак такі доводи судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на невідповідність їх вимогам ст.ст.34, 36 ГПК України та враховуючи наступне.
Так, в підтвердження проведення оплати грошовими коштами за Договором №144/1 від 18.12.2002 р. Відповідач-2 наводить наступні платіжні доручення: №84 від 24.01.2003 р. на суму 30 000 грн, №97 від 31.01.2003 р. на суму 30 000 грн., №116 від 21.02.2003 р. на суму 40 000 грн., №134 від 28.02.2003 р. на суму 20 000 грн., №150 від 05.03.2003 р. на суму 50 000 грн., №194 від 20.03.2003 р. на суму 50 000 грн.. №215 від 27.03.2003 р. на суму 120 000 грн., №277 від 08.04.2003 р. на суму 40 000 грн. Однак зазначені платіжні доручення не можуть виступати доказами оплати вартості будівельних робіт згідно договору №144/1 від 18.12.2002 року, оскільки зазначені кошти перераховувались за проведення будівельних робіт згідно Договору №52/1 від 25.12.2002 р. про пайову участь у будівництві житла у м. Володимир-Волинський. При цьому ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” передало житло (квартири) на загальну суму 299 625, 00 грн. згідно Акту передачі житла від 20.11.2003 р. (а.с.101).
Щодо надання Відповідачем-2 товарно-матеріальних цінностей в рахунок оплати вартості будівельних робіт, останні також не виступають належними і допустимими доказами проведеної оплати з огляду на наступне. Так, накладні №РН-307/1 від 04.12.2002 р. на суму 514 708, 55 грн. та №РН-327/1 від 27.12.2002 р. на суму 102 291, 45 грн. не приймаються до уваги, оскільки одержувачем товарно-матеріальних цінностей згідно останніх виступає ПП Торговий дім „Меркурій”. Видаткова накладна №РН-23 від 28.02.2003 р. (а.с.95) також не може слугувати доказом отримання ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” товарно-матеріальних цінностей( фанери, арматури, щебеня та швеллерів) на загальну суму 796 325, 00 грн. оскільки не мість усіх реквізитів, необхідних для такого ряду письмових документів (відсутня підстава передачі (Договір, його номер, дата укладення), номера і дати довіреностей по яких відпускаються дані матеріали). Крім цього, Довіреність серії ЯЕЛ №774508, на підставі якої, як зазначає Відповідач-2 відпускалися матеріали Позивачу по видатковій накладній від 28.02.2003 р. датована 11.03.2003 р., а факт видачі такої довіреності не значиться в журналі реєстрації довіреностей. Крім цього, Відповідачем-2 не наведено жодного документу, який би свідчив про поставку зазначених в накладній за №РН-23 від 28.02.2003 р. товарно-матеріальних цінностей, зокрема товарно-транспортних накладних, вантажних квитанцій тощо.
Щодо проведення оплати векселями, слід зазначити наступне. Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.08.2002 р. у справі 317/302 за позовом ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” до ВАТ „Рівнесільмаш” щодо повернення майна та цінних паперів загальною вартістю 1 421 395,03 грн, позов задоволено. Відкрите акціонерне товариство „Рівнесільмаш” зобов`язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Завод будівельних конструкцій” м. Луцьк, векселі №№ 6330348447633, 6330348447652, 6330322439134, 6330322439135, 6330322439136, 6330348447634, 6330348447635, 6330348447636, 6330348447637, 6330348447638, 6330348447639, 6330348447640, 6330348447641, 6330348447642, 6330348447643, 6330348447644, 6330348447645, 6330348447646, 6330348447647, 6330348447648, 6330348447649, 6330348447650 на суму 1 376 344, 37 грн. Рішення суду мотивоване тим, що рішенням господарського суду Рівненської області від 05.12.2001 р. по справі №14/575 договори №154/1 від 01.11.2000р., №154/2 від 23.11.2000 р., №154/3 від 22.01.2001 р.визнано недійсними згідно вимог ст. 48 ЦК УРСР, як такі, що укладені з боку ВАТ „Рівнесільмаш” неуповноваженою особою за відсутності у останнього права власності на об`єкт продажу. Дане рішення набрало законної сили, доказів оскарження сторонами не подано. Таким чином, Позивач фактично не отримав майна від ВАТ „Рівнесільмаш” за договорами №154/1 від 01.11.2000 р., №154/2 від 23.11.2000 р., №154/3 від 22.01.2001 р.,оскільки і зазначені договори і акти передачі незавершеного житла від 01.11.2000 р., 23.11.2000 р. , 22.01.2001 р. визнані недійсними. З даного факту вбачається, що векселя випущені і передані Позивачем ВАТ „Рівнесільмаш” в рахунок оплати за поставку товарів, виконання робіт, надання послуг без фактичної поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а тому випущені в порушення вимог Постанови Кабінету міністрів України і Національного банку України №528 від 10.09.1992 р. „Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків”, яка була чинною на момент здійснення операцій з векселями. Такі векселя вважаються безтоварними, можуть бути вилучені з цивільного обороту і не підлягають вільному обігу та оплаті. Крім цього, Згідно Акту вилучення з обороту векселів від 11.02.2003 р. ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” 01.11.2000 р., 23.11.2000 р., 22.01.2001 р. вищезазначені векселі емітовані під договори №154/1 від 01.11.2000 р., №154/2 від 23.11. 2000 р., .№154/3 від 22.01.2001р. по справі №17/302. По акту прийому-передачі від 10.02.2003 р. векселів Товариством з обмеженою відповідальністю компанією „Інвестжитлобуд” були передані для ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” всього на суму 750 000, 00 грн. Комісія ТзОВ “Заводу будівельних конструкцій” вилучила з обороту та анулювала векселі, емітовані ТзОВ „Завод будівельних конструкцій” та провела їх знищення (а.с. 100).
Крім того, зазначені векселі були простими, укладеними 22.01.2001 р., за строком платежу –„по пред`явленню”. Згідно вимог ст. 34 Додатку №1 до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930 р. (згідно закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, від 06.07.1999 р.), переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосаментом. Такі ж правила стосуються і до простих векселів тією мірою, якою вони сумісні з природою цих документів, а саме положень щодо індосаменту (ст.ст.ю11-20); строку платежу (ст.ст. 33-37); платежу (ст.ст. 38-42) тощо. Оскільки вищезазначні векселі складено 22.01.201 р., то строк пред`явлення для платежу за такими векселями сплив ще 22.01.2002 р. Наведений же Відповідачем-2 Акт прийому-передачі векселів від 10.02.2003 р. не виступає доказом передачі векселів в рахунок оплати вартості квартир по Договору №144/1 від 18.12.2002 р., оскільки запис про це в акті відсутній. Крім цього, зі змісту ст.ст. 16, 17 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, власник векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Якщо особа втратила право володіння векселем в силу будь-якої події, держатель, який обгрунтував своє право на нього згідно з вищезазначеним порядком, зобов`язаний повернути вексель, якщо він придбав його несумлінно або припустив при його придбанні грубу необережність. Згідно вимог ст.ст.3, 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається у письмовій форі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору, припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають зобов`язання щодо платежу за векселем. Сторонами не проведено вищезазначених операцій та не надано доказів неможливості такого проведення.
Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст. 848 ЦК України, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не усуне обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків. Таке ж правило кореспондується і статтею 625 ЦК Україн, згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З вищенаведеного вбачається підставність та обгрунтованість вимог Позивача щодо стягненя 3% річних в розмірі 24 361, 29 грн та вимоги по розірвання Договору №144/1 від 18.12.2002 р. Відповідачем-2 ж в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не спростовано доводи Позивача та не доведено належними і допустимими доказами факт оплати вартості будівництва.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в позові до ТзОВ „Житлобуд” оскільки п.2.3 Договору поруки від 21.12.2002 року (а.с.19) поручитель не відповідає перед кредитором за сплату боржником решти суми боргу за основним договором, відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені, відсотків річних та індексу інфляції, передбачених основним договором та чинним законодавством.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Волинської області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Волинської області від 17.04.2006 року у справі № 1/154-64 залишити без змін, апеляційну саргу – без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи № 1/154-64 повернути Господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Л.Л.Давид
Суддя Х.В.Мурська
Суддя Я.О.Юрченко