ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 р. | № 20/314 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддів: | Кочерової Н.О. Рибака В.В. Черкащенка М.М. |
розглянув касаційну скаргу | відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” |
на постанову | від 08.06.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | № 20/314 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” |
до | товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Міг” |
про | стягнення 379 109,90 грн. збитків, згідно договору на виконання транспортно-експедиторських операцій |
за участю представників сторін:
від позивача Афанасьєва О.В. дов. № 01-026/1027 від 14.12.2005
від відповідача П’ятигорець Ю.О. дов. № 1017/3 від 03.05.2006
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2005 року відкрите акціонерне товариство “Алчевський металургійний комбінат” пред’явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Міг” про стягнення збитків в сумі 379 109,90 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного договору № 181-1-062/1173 від 17.07.2002 позивач, як замовник перерахував відповідачу на виконання умов договору 100 % попередню оплату, проте, відповідач не здійснив транспортні послуги на всю суму попередньої оплати, у зв’язку з чим позивач поніс збитки у розмірі сплачених, але не виконаних на суму оплати транспортних послуг по перевезенню вантажів.
В жовтні 2005 року позивач подав заяву про зміну підстав позову і уточнення позовних вимог в якій зазначив, що у листопаді –грудні 2004 року відповідачу надано транспортних послуги по перевезенню метало прокату в листопаді 2004 року і сировини в грудні 2004 року на суму 2 785 725,78 грн. передоплата склала 3 150 842,57 грн., таким чином різниця склала –379 109,90 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 (суддя Пархоменко Н.В.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ “Енерго-Міг” 379 109,90 грн. основного боргу, 3791,10 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року (судді: Лотоцька Л.О. –головуючий, Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення скасовано.
В позові відмовлено.
Скасовуючи рішення та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що підстава, на якій набуто майно, тобто договір № 181-1/062/1173 від 17.07.2002, в подальшому не відпала, зобов’язання, що виникли за договором, не припинилися. Отже сума 379109,90 грн. не підлягала стягненню ні у вигляді збитків, ні у вигляді безпідставно набутого майна.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Алчевський металургійний комбінат” просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача суму боргу 379109,9 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими інстанціями, 17.07.2002 року між сторонами укладено договір № 181-1-062/1173 на виконання транспортно-експедиційних операцій при організації залізничних перевезень, відповідно до умов якого ТОВ „Енерго-Миг” - виконавець зобов’язався організувати в інтересах замовника –ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” перевезення, після отримання і погодження з замовником заявки на перевезення, здійснювати розрахунок їх вартості, надавати замовнику рахунок на оплату даного перевезення.
Відповідно до пункту 2.2.1. договору замовник зобов’язувався надавати в письмовому вигляді заявки на перевезення вантажів.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що в разі оплати залізничного тарифу з лицьового рахунку виконавця або експедиторів виконавця, замовник надає виконавцю засоби виконання договору шляхом перерахування 100% передоплати на підставі рахунків, пред’явлених виконавцем.
Розділом 8 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з часу підписання та діє по 31 грудня 2003 року. Строк його дії продовжується на наступний рік якщо одна з сторін за 30 днів до строку закінчення договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору,
Додатковою угодою № 3 від 02.02.2004 року до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2004 року.
Відмовляючи в позові апеляційним господарським судом, враховуючи розділ 8 спірного договору, встановлено та позивачем не спростовано, що спірний договір продовжив свою дію на 2005 рік.
Господарськими судами встановлено, що в період листопад –грудень 2004 року позивач в рахунок надання залізних послуг попередньо перерахував відповідачу 3150842,57 грн., останнім в свою чергу надано послуг на суму 2785725,78 грн. Отже різниця між сумою попередньої оплати та сумою наданих відповідачем послуг складає 379109,90 грн., що не заперечується відповідачем.
Звертаючись з позовною заявою відкрите акціонерне товариство “Алчевський металургійний комбінат” посилалось на той факт, що строк дії договору сплинув 01.01.2005 року, при цьому просив стягнути з відповідача вказану суму на підставі ст.ст.139, 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 16, 1212 Цивільного кодексу України.
З укладеного між сторонами договору вбачається, що обов’язок відповідача по наданню послуг виникав на підставі заявок, які замовник –позивач повинен був надавати виконавцю - відповідачу.
Апеляційним господарським судом досліджено, що відкрите акціонерне товариство “Алчевський металургійний комбінат” доказів надання відповідних заявок та невиконання їх відповідачем не надав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом другої інстанції досліджено, що позивачем не надано доказів відмови від виконання зобов’язань, встановлених договором № 181-1-062/1173 в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд правомірно прийшов до висновку, що зобов’язання сторін за спірним договором не припинялися, при цьому закінчення визначеного договором строку його дії значення для припинення зобов’язання не має.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Апеляційним господарським судом досліджено, що позивач не надавав доказів порушення відповідачем господарського зобов’язання.
Разом з тим, умови договору № 181-1-062/1173 від 17.07.2002 року не містять обов’язку виконавця після кожного відправлення вантажу здійснювати перерахунок вартості наданих послуг та повертати замовнику надміру сплачені грошові кошти, а відтак і строків такого повернення.
Враховуючи умови договору, яким строк виконання заявки на перевезення не встановлено, та листи позивача від 01.03.2005 року, 23.06.2005 року і претензію від 11.03.2005 року, які не містять відмови від прийняття виконання, апеляційний господарський суд скасовуючи рішення першої інстанції, правомірно прийшов до висновку про відсутність правових підстави для стягнення з відповідача суми позову у вигляді збитків.
При цьому судом другої інстанції підставно не прийнято до уваги обгрунтування позивних вимог ст.1212 ЦК України, оскільки позивачем на виконання умов договору перерахована спірна сума не є набутою без достатньої правової підстави. Підстава, на якій набуто майно, тобто договір № 181-1/062/1173 від 17.07.2002 року, в подальшому не відпала, зобов’язання, що виникли за договором, не припинилися.
Враховуючи наведене, сума 379109,90 грн. не підлягала стягненню ні у вигляді збитків, ні у вигляді безпідставно набутого майна.
За таких обставин, прийнята у справі постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.
Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків господарських судів і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” залишити без задоволення, а постанову від 08.06.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 20/314 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко