Справа № 2-388/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року                Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Вінської Н.В.

при секретарі Гузик (Рибка) Р.О.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (ОСОБА_3) ОСОБА_7 про встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, про зміну черговості спадкування, про визнання права приватної власності на спадкове майно та визнання недійсним права на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду про встановлення факту її проживання однією сім’єю, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 у період з грудня 1993 року по 22 квітень 2006 року, про зміну черговості спадкування, та про визнання за нею право власності на спадщину, визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.08.2008 року.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги посилаючись на те, що позивачка на протязі 13 років  проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1. Під час сумісного проживання вони вели спільне домашнє господарство, мали спільний сімейний бюджет, та спільно сплачували витрати за квартиру, вартість комунальних послуг та електроенергію. 19.12.2001 року ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право власності на житло в порядку приватизації. Проживаючи разом з нею ОСОБА_8 мав бажання  зареєструвати їх шлюб встановленому порядку. Також померлий мав бажання переоформити свою квартиру на її ім’я, але не встиг так як постійно хворів та в подальшому помер у віці 50 років. Останні роки  життя ОСОБА_8 позивачка піклувалася про нього та здійснювала за ним догляд, так як ОСОБА_8 потребував її постійної уваги в зв’язку з хворобою та інвалідністю. 22.04.2006 року ОСОБА_8 помер не залишивши заповіту на все своє майно. Після його смерті його діти –відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 оформили свої спадкові права на квартиру АДРЕСА_2. В зв’язку з тим, що при оформлені права на спадщину за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не були враховані її права, просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

          Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали посилаючись на їх безпідставність та надуманість.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив суду, що його батько не проживав з його матір’ю так як розлучилися. Після розлучення він разом з матір’ю та молодшою сестрою мешкали у Чернівцях. Після розлучення батько морально та матеріально їм не допомагав, так як постійно зловживав спиртними напоями. Коли ОСОБА_3 закінчив школу та вступив до навчального закладу в м. Одеса, він отримав від батька запрошення проживати в його квартирі в смт. Чорноморське. Але він не скористався батьковим запрошенням, так як умови в яких проживав батько були жахливі та неприйнятні для нього. З нетривалих візитів до батька ОСОБА_3 зробив висновок, що позивачка ОСОБА_1 не проживала разом з батьком, а лише інколи навідувалась до нього. Під час спілкування з батьком він помітив, що ОСОБА_1 не виявляла турботи до батька, як любляча жінка, а ОСОБА_8 ставився до неї без поваги та з грубістю.  

Відповідачка ОСОБА_6 позов не визнала та пояснила суду, що коли батьки розлучилися вона була досить малою, та батька майже не пам’ятає. Приїхавши вступати до навчального закладу в м. Одеса, вона також навідувала батька у його квартирі. Під час її візиту ОСОБА_1 у помешканні батька не було. Побутові умови в квартирі під час її гостин були жахливі, внаслідок чого вона зробила висновок, що батько  проживає сам.

Представник відповідачів ОСОБА_5 позов не визнав зазначивши, що особи які доводять факт проживання зі спадкодавцем однією сім’ю мають надати докази про спільне проживання, докази спільного побуту, наявність один до одного взаємних прав та обов’язків. Так як позивачкою не надано доказів: - про сплату за неї комунальних послуг за квартиру в смт. Чорноморському; - про наявність самостійного доходу; - про ведення з померлим спільного господарства, вважає позовні вимоги не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того позивачка весь цей час була та є зареєстрованою в ІНФОРМАЦІЯ_1 та використала своє право на приватизацію житла в м. Одесі.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійні вимоги Комінтернівська державна нотаріальна контора в Одеській області до суду не з’явилась, причину неявки суду не повідомила, але надала до суду лист яким просила слухати справу за відсутністю представника.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі виходячи з такого.

          15 липня 1992 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 37).

          До дня своєї смерті ОСОБА_8 в іншому зареєстрованому шлюбі не перебував.

          25 квітня 2006 року ОСОБА_8 у віці 50-ти років помер ( а.с. 10, 18).

          Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_3, яка належала померлому на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 19 грудня 2001 року, виданого на підставі розпорядження № 976 від 10.12.2001 року  органу приватизації Чорноморської КЕЧ Південного оперативного командування.

Право власності на момент смерті є зареєстрованим у Комінтернівському РБТІ від 31.01.2002 року за номером 118-970-1960 (а.с. 11-12).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині встановлення факту проживання позивачки ОСОБА_1 з ОСОБА_8 однією сім’єю, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 у період з грудня 1993 року по 22 квітень 2006 року суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Факт спільного проживання однією сім’єю, як чоловіка та дружини позивачка доводила суду свідченнями ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Згідно свідчень ОСОБА_10 позивачка та ОСОБА_8 тривалий час спільно проживали разом, вели спільне господарство, опікувалися одне одним. Такий висновок свідок зробив згідно власних спостережень, які він мав можливість зробити під час святкування спільних сімейних свят.

Суд критично ставиться до його свідчень, так як згідно його пояснень ОСОБА_10 спілкувався з ОСОБА_8 не систематично, в зв’язку з чим не може об’єктивно та повно дати оцінку стосунків позивачки з померлим.

Суд критично ставиться до свідчень ОСОБА_11, сусідки ОСОБА_8, щодо того, що позивачка та ОСОБА_8 тривалий час спільно проживали разом, вели спільне господарство, опікувалися одне одним, так як свідок не зазначив суду будь-яких конкретних даних.

Крім того суд вважає, що показаннями свідка ОСОБА_11 спростовано факт постійного проживання ОСОБА_1 у спільному приміщенні з ОСОБА_8 на день його смерті, так як свідок повідомила суду, що була присутня в якості пойнятої при засвідченні факту смерті ОСОБА_8 дільничним міліції, а про смерть ОСОБА_12 ОСОБА_1 дізналася від неї по телефону, так як позивачка тривалий час була відсутня у квартирі ОСОБА_8

Суд не ставить під сумнів факт поховання ОСОБА_1 ОСОБА_8, але зазначене не доводить суду факту спільного проживання позивачки з померлим однією сім’єю як чоловіка та дружини, ведення ними спільного господарства та опікування одне одним.

Суд критично сприймає інформацію, надану в якості доказу, згідно довідки Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 25.04.2006 року № 25 (а.с. 18), яка на думку позивачки мала б довести суду факт спільного проживання, перебування позивачки на утриманні ОСОБА_8 та ведення ними спільного господарства, так як.

Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до загальної компетенції сільських, селищних, міських рад відносяться питання, що віднесенні Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. б) ст. 27  Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, як статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»визначено порядок реалізації свободи громадян на пересування та
вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Статтями 6 та 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлений порядок реєстрації місця проживання та місця перебування громадян України.

Місцем проживання, відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»є - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Місцем перебування, відповідно до ст. 3 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що до компетенції Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області входить надання інформації лише про статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, яку як доказ суду не надано.

Натомість довідка від 25.04.2006 року вих. № 25 містить інформацію, надання якої не віднесено законодавством до компетенції органів місцевого самоврядування.

З представлених суду документів встановлено, що позивачка проживає за адресою  ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 18, 45 на звороті).

Доказів про реєстрацію за місця проживання чи місця перебування позивачки в АДРЕСА_4 суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

          Суд критично оцінює, як доказ, анкету заповнювану померлим (а.с. 50), якою позивачка доводила відношення ОСОБА_8 до неї, як до дружини. Відповідно до представленої анкети в графі сімейне положення ОСОБА_8 зазначив –розлучений, а у графі дружина /чоловік/ (ПІБ) зазначено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3. Суд оцінює інформацію зазначену в анкеті, як невизначеність особи, щодо свого сімейного стану.

Не доведеними є факт тривалих подружніх стосунків між позивачкою та померлим, так як до матеріалів справи позивачкою не долучені спільні фотознімки, або їх копії. Суд не приймає в якості доказу представлені суду для огляду у судовому засіданні позивачкою кілька світлин з її фотозображенням разом з померлим ОСОБА_8, так як представлені фото зроблені в один і той же день, інших фото їх спільного проживання суду не надано.

          Оцінюючи, як доказ, доручення від 08.08.2003 року, зроблене ОСОБА_8, щодо свого рахунку № 10038 П Ощадного банку України форма № 1 (а.с. 58 на звороті) на користь ОСОБА_1 суд вважає його не достатнім для доведення прояву турботи, догляду, довіри та ведення спільного господарства, так як незважаючи на наявність такого доручення позивачка скористалася ним лише один раз 24.07.2004 року отримавши суму 75 грн., коли ОСОБА_8 хворів (а.с. 29, 38).

          Суд погоджується з думкою відповідача про недоведеність обставини догляду за хворим, проведення ремонту та розрахунків за проведений ремонт (наявність ремонту), оплату за квартиру, комунальні послуги, електроенергію, так як квитанція про оплату за квартиру на суму 112,32 грн. від 21.06.2006 року та на суму 37.60 грн. від 08.07.2006 року (а.с. 26-27) не свідчить про постійність здійснення таких плат, а вказує на їх випадковість та загалом про їх відсутність. Інших доказів зазначеному позивачкою суду не надано.

          Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»при  вирішенні  спору  про  право

на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років  до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що  сім'ю складають особи, які  спільно проживають,  пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

          Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

          Таким чином суд приходить до висновку про те, що вимоги позивачки ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім’єю, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 у період з грудня 1993 року по 22 квітень 2006 року є недоведеними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

          На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 25, 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62-64, , 212, 214, 215, 256 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, про зміну черговості спадкування, про визнання права приватної власності на спадкове майно та визнання недійсним права на спадщину за законом –відмовити повністю.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області шляхом подачі у 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя/підпис/

ВІРНО

Суддя                                                                                                   Н.В.Вінська