КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

                                                                                          Справа № 2-302/11 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2011 року                    Корабельний районний суд  м. Миколаєва у складі:

                    головуючого –судді Непши О.І.,

при секретарі –Піроженко А.О.,

за участю позивача –ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Жовтневої районної ради Миколаївської області, Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –Миколаївська філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним,

в с т а н о в и в :

17 березня 2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати п.11 додатку 3 та п.142 додатку 2 до рішення ІІІ сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області від 10 лютого 1995 року; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі вказаного рішення; зобов’язати Миколаївську філію Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»скасувати реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_3 від 07 серпня 1995 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2272.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 12 червня 2003 року померла її мати ОСОБА_4, єдиною спадкоємицею після смерті якої є позивачка. В 2007 році позивачка звернулася до нотаріальної контори з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері на належну померлій земельну ділянку за адресою: м.Миколаїв, вул.6-та Вітовська, 60. Під час звернення до управління земельних ресурсів про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці позивачці стало відомо, що на спірну земельну ділянку наявні два державних акти на право  власності. Так, перший державний акт виданий на ім’я її матері ОСОБА_4 в 1994 році, а другий –на ім’я ОСОБА_3 у 1995 році. Позивачка вказує, що такий стан речей не відповідає приписам Конституції України та Земельного Кодексу України, оскільки порушує її права як власниці земельної ділянки. На цій же підставі зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування, згідно з якими відповідачка одержала у власність земельну ділянку, є незаконними.

08 вересня 2010 року позивачка змінила позовні вимоги, надавши відповідну заяву, в якій просила визнати протиправним і скасувати п.11 додатку 3 та п.142 додатку 2 до рішення ІІІ сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області від 10 лютого 1995 року; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі вказаного рішення; зобов’язати Жовтневу районну раду народних депутатів Миколаївської області скасувати реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_3 від 07 серпня 1995 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2272 (а.с.47-48).

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на задоволенні позову, обставини, викладені у позові, підтвердила.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у позові відмовити. Пояснила, що одержала спірну земельну ділянку як співробітник пивзаводу «Янтар»у 1995 році на підставі рішення Жовтневої районної ради Миколаївської області. У 2008 році при отриманні кадастрового номеру земельної ділянки відповідачці стало відомо, що у земельної ділянки є ще один власник.

Представник відповідача –Миколаївської міської ради –у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що оспорюване рішення, на підставі якого земельна ділянка була виділена відповідачці приймалося не міською радою, а Жовтневою районною радою.

Відповідач –Жовтнева районна рада Миколаївської області –у судове засідання свого представника не направила, про час і місце розгляду справи сповіщена завчасно і належним чином, втім надала суду заяву, в якій просила слухати справу за відсутності представника.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про час і місце розгляду справи сповіщена завчасно і належним чином, втім надала суду заяву, в якій просила слухати справу за відсутності представника, заперечувала проти задоволення позову в частині зобов’язання Миколаївської філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»скасувати реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_3 від 07 серпня 1995 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2272. Вказала, що Центр ДЗК проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них у складі державного земельного кадастру, а відомості щодо спірної земельної ділянки були внесені в Книгу записів державних актів на право приватної власності на землю Жовтневої районною радою (а.с.34-37).

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що на час, коли видавалися державні акти на спірну земельну ділянку (1992-1995 роки), перевірити наявність іншого державного акту на земельну ділянку не було можливості через відсутність автоматизованого обліку. Так само на той час не виготовлялися технічна документація на земельну ділянку та проекти відводів.

Ухвалою суду від 09 березня 2011 року провадження у справі в частині визнання протиправним і скасування п.11 додатку 3 та п.142 додатку 2 до рішення ІІІ сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області від 10 лютого 1995 року та в частині зобов’язання Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області скасувати реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_3 від 07 серпня 1995 року у Книзі записів державних актів на право приватної  власності на землю за № 2272 закрите у зв’язку з тим, що ці вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

З копії рішення ХІХ сесії ХХІ скликання Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області від 08 жовтня 1993 року та додатку до нього, слідує, що земельна ділянка по вул.6-та Вітовська, 60, в м.Миколаєві надана під індивідуальне житлове будівництво ОСОБА_4 –матері позивачки (а.с.7, 8-9, 19, 24, 65).

На підставі вказаного рішення остання 12 січня 1994 року отримала Державний акт на право приватної власності на землю (а.с.15).  

З копії рішення ІІІ сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області від 10 лютого 1995 року та додатків до нього (а.с.10-14), слідує, що адреса земельної ділянки, яка виділялася ОСОБА_4 змінена з вул.6-та Вітовська, 60, на вул.5-та Вітовська, 68. В той же час земельна ділянка № 60 по вул.6-та Вітовська в м.Миколаєві виділена ОСОБА_3 (відповідачці по справі).

На підставі вказаного рішення відповідачка 07 серпня 1995 року отримала Державний акт на право приватної власності на землю (а.с.16).  

З копії свідоцтва про смерть слідує, що ОСОБА_4 померла 12 червня 2003 року в м.Миколаєві (а.с.18).

В той же час в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження того, що при зміні адреси спірної земельної ділянки (з № 60 по вул.6-та Вітовська на № 68 по вул.5-та Вітовська) ОСОБА_4 отримала новий Державний акт на право приватної власності на землю. Навпаки, згідно з інформацією Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК»право власності на земельну ділянку за адресою: м.Миколаїв, вул.6-та Вітовська, 60, зареєстроване і за ОСОБА_4 і за ОСОБА_3, в той же час в базі Державного реєстру земель відсутня інформація про власника земельної ділянки за адресою: м.Миколаїв, вул.5-та Вітовська, 68 (а.с.21).  

В позасудовому порядку позивачці не вдалося вирішити спір, що виник (а.с.20, 22-23).

Заслухавши пояснення позивачки і відповідачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття 14 Конституції України закріплює, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В той же час, як зазначалося в ч.1 ст.22 Земельного кодексу України в редакції 1990 року (на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Суду не представлено доказів, які б свідчили про неправомірність набуття права власності на спірну земельну ділянку померлою ОСОБА_4, тому суд вважає саме її законним первісним власником.

Разом з тим, за правилами ч.6 ст.19 ЗК України в редакції 1990 року надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому ст.ст.31, 32 цього Кодексу.

Аналогічна норма також міститься і в ч.5 ст.116 ЗК України в редакції 2001 року.

За встановлених обставин суд вважає протиправним надання відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки за адресою: м.Миколаїв, вул.6-та Вітовська, 60, без припинення цього права в порядку, встановленому законом, у ОСОБА_4   

Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає необхідним оспорюваний державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий відповідачці ОСОБА_3, визнати недійним.

Керуючись ст.ст.208, 213-215 ЦПК України, суд  

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 10 га., що розташована за адресою: місто Миколаїв, вулиця Шоста Вітовська, 60 (шістдесят), для індивідуального житлового будівництва, який виданий на ім’я ОСОБА_3 на підставі рішення ІІІ сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області від 10 лютого 1995 року і зареєстрований 07 серпня 1995 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2272.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений і підписаний 14 березня 2011 року.

Суддя: