Справа № 2-379/11 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.

Провадження № 22-ц/0390/518/11

Категорія:27 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати  з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого            -          судді Мудренко Л.І.

суддів                              -          Антонюк К.І., Русинчука М.М.

при секретарі           -          Семенюк О.А.

з участю:

представника позивача Максимчука Ю.П.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом  публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(до 17.07.2009 року –закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 10 лютого  2011 року,  

в с т а н о в и л а :

          Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2011 року задоволено позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

          Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість по кредитному договору в розмірі 81641,75 гривень  - 10354,85 доларів США за курсом 7,8844 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/318 від 21.08.2009 року, 816,42 грн. судового збору по 408,21 грн. з кожного та 120 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення –по 60 грн. з кожного.

          В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і  ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.

          Представник позивача Максимчук Ю.П. апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду залишити без змін.

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що 22 вересня 2008 року між  закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»(з 17.07.2009 року –публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 251864-cred згідно якого відповідач отримав  кредит в розмірі 10000 доларів США  шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий банком згідно договору № 232550-card від 06.06.2008 року зі сплатою 24% на рік на суму залишку заборгованості за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 22 вересня 2010 року (а.с.5зв-9).

Згідно договору поруки від 22 вересня 2008 року ОСОБА_2 виступив поручителем по зобов’язаннях ОСОБА_3, які виникають з умов зазначеного кредитного договору (а.с.33).            

          Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

          Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що наслідками порушення позичальником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення суми кредиту.

Відповідно до п. 2.2.3 укладеного між позивачем та відповідачем  ОСОБА_3 кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником відповідно  до графіка погашення кредиту та відсотків (а.с.9зв,10).  

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі  порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.                                                                                                       

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 взятий на себе обов’язок щодо погашення отриманого кредиту у визначені договором строки не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.   

Встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед позивачем внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору станом на 23.07.2009 року становила 10354,85 доларів США (а.с.4).

Отже, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачі солідарно повинні нести відповідальність за зобов’язаннями перед позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк»та обґрунтовано задовольнив позов.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі що кредит в розмірі 10000 доларів США він не отримував не заслуговують на увагу, оскільки вказані кошти позивач перерахував 22.09.2008 року на картковий рахунок №НОМЕР_1, відкритий ОСОБА_3 (а.с.56).

Та обставина, що ОСОБА_3 не знімав всієї суми кредиту з карткового рахунку, не впливає на розмір і строки погашення кредиту та відсотків, передбачених графіком, який є невід’ємною частиною кредитного договору.

Наведені відповідачем розрахунки щодо суми коштів, які мали б іти на погашення кредиту та відсотків не відповідають умовам укладеного кредитного договору, оскільки вони ґрунтуються виходячи з фактично знятих кредитних коштів з карткового рахунку, а не з усієї суми кредитних коштів, які були надані в користування відповідачу згідно договору.     

Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильність висновків суду.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                            У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.  

Рішення Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.          

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

          Головуючий         

          Судді