КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

                                                                                          Справа № 2-446/11 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2011 року                       Корабельний районний суд  м. Миколаєва у складі:

                    головуючого –судді Непши О.І.,

при секретарі –Піроженко А.О.,  

за участю позивача –ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Акроюгкооперація»про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку,                                                   

в с т а н о в и в :

07 липня 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 4 000 грн. заборгованості із заробітної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що він працював в ТОВ «Акроюгкооперація»на посаді інженера ПТО з 22 травня 2009 року. 18 січня 2010 року він звільнився з роботи за власним бажанням. Відповідач за вказаний період нарахував, але не виплатив йому заробітну плату у повному обсязі. На день звернення до суду загальна сума заборгованості складає 4 000 грн., у тому числі і компенсація за невикористану відпустку. Позивач зазначає, що він фактично працював на підприємстві по 9 годин на день, але у табелі адміністрація відповідача проставляла лише 4 години робочого часу. За таких обставин і виникла вказана заборгованість, яку відповідач у добровільному порядку сплатити не бажає.

28 жовтня 2010 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 4 228, 66 грн. заборгованості по зарплаті та компенсації за невикористану відпустку, а також витрати на правову допомогу у сумі 700 грн. (а.с.29-31).

Позивач в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, обставини, викладені у позові підтвердив. Додатково пояснив, що він працював в ТОВ «Акроюгкооперація»на посаді інженера проектно-кошторисної документації з 22 травня 2009 року до 18 січня 2010 року. Був прийнятий на постійне роботу на повну ставку без випробувального терміну. Пропрацював на підприємстві близько 7 місяців і звільнився у зв’язку з тим, що відповідач несвоєчасно проводив виплату заробітної плати, а також знайшов інше місце роботи. Робочий графік був з 8 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. На підприємстві вівся неофіційний журнал обліку робочого часу, в якому працівник ставив час, коли він прийшов на роботу і пішов з роботи. Якщо позивач перебував на роботі в офісі, то ставив підписи в цьому журналі. На підприємстві велись два види табелів обліку робочого часу. В неофіційних табелях на інженерно-технічних робітників зазначався реальний робочий час (8-10 годин), а в офіційних табелях –лише по 4 години з понеділка по п’ятницю. Ту обставину, що в табелі будуть проставляти лише 4 години, позивач з керівництвом не обговорював. В липні-серпні 2009 року, коли на підприємстві прокуратурою проводилася перевірка з питання виплати заробітної плати, директор підприємства ОСОБА_3 звернувся до працівників (ІТР) і пояснив, що треба ознайомитися з наказом про прийняття ІТР-робітників на 4 години (на півставки). Позивач підписав такий наказ. В подальшому з липня-серпня 2009 року оплата праці здійснювалася, виходячи з 4 годин робочого часу. Відповідач намагався обговорити це питання з керівництвом, але директор вважав, що він не заслуговує більшої оплати. Розрахунок при звільнення був проведений, виходячи з відпрацьованих 4 годин робочого часу. В травні-червні 2009 року заробітна плата також розраховувалася, виходячи з                    4 годин робочого часу в день. В жовтні 2009 року позивач працював виконробом, тому припускає, що мені «закрили»табель з 8 годинами робочого часу в день.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив у позові відмовити. Надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що під час прийняття позивача на роботу з ним було узгоджено питання робочого часу, а саме що  позивач приймався на посаду інженера з проектно-кошторисної праці з неповним чотирьохгодинним робочим днем. За час роботи позивача підприємство нарахувало йому заробітну плату у сумі 6 561, 05 грн. та після утримання податків і зборів сплатило 5 797, 04 грн. Вказує, що заборгованості перед позивачем по заробітній платі підприємство не має (а.с.32).

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що з березня 2009 року до 15 листопада 2009 року він працював в ТОВ «Акроюгкооперація»спеціалістом з постачання. Як «закривалися»табелі обліку робочого часу, йому невідомо. Вказав, що дійсно він підписував заяву про переведення на 4-годинний робочий день, однак після цього розмір його заробітної плати не зменшився. Скільки годин робочого часу адміністрація підприємства обліковувала в табелі, його не цікавило.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він познайомився з позивачем, коли разом працювали в ТОВ «Акроюгкооперація». Свідок працював менеджером з постачання з вересня 2009 року до червня-липня 2010 року. У нього був 8-годинний робочий день, на підприємстві вівся облік робочого часу. Свідку в табелі обліку робочого часу ставили 4 години робочого часу, але в зв’язку з тим, що йому обліковували лише 4 години робочого часу, його зарплата не зменшилася. Керівництво товариства пояснило, що буде офіційно обліковувати лише 4 години робочого часу у зв’язку із скрутним становищем підприємства. Також свідок зазначив, що коли він підписав заяву про переведення на чотирьохгодинний робочий день, керівництво обіцяло, що його зарплата збережеться на попередньому рівні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Наказом № 37-к від 22 травня 2009 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу у ТОВ НВП «Акроюгкооперація»на посаду інженера з проектно-кошторисної праці з тривалістю робочого дня чотири години. Позивач ознайомлений з наказом, про що свідчить його особистий підпис (а.с.33, 34).

Наказом № 14-к від 18 січня 2010 позивач звільнений з роботи з ТОВ НВП «Акроюгкооперація»за власним бажанням. Вказаним наказом йому встановлена компенсація за невикористану відпустку –вісім календарних днів. Позивач також ознайомлений з наказом, про що свідчить його особистий підпис (а.с.35, 36, 20-25).

За період роботи позивача на підприємстві з 22 травня 2009 року до 18 січня 2010 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 6 561, 05 грн. та виплачена –у сумі 5 797, 04 грн. Борг із заробітної плати відсутній (а.с.37).

Відсутність заборгованості підприємства із заробітної плати перед відповідачем була також встановлена в ході перевірки відповідача прокуратурою Миколаївської області, про що відповідним листом був повідомлений ОСОБА_2 (а.с.10).

Згідно зі ст.56 КЗпП за угодою між працівником і власником або  уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом, неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

За правилами ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк  виплатити не оспорювану ним суму.

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні відповідач провів із позивачем повний розрахунок по заробітній платі.

Доводи позивача в тій частині, що товариство у зв’язку з обліком йому чотирьох годин робочого часу замість фактично відпрацьованих восьми не доплатило суму заробітної плати у розмірі 4 228, 66 грн., не беруться судом до уваги. Так, і сам позивач, і свідки, допитані судом за клопотанням позивача, однозначно пояснювали, що після того, як адміністрація підприємства звернулася із пропозицією написати заяви про переведення на чотирьохгодинний робочий день та видання відповідних наказів, їх заробітна плата не зменшилася. З цього суд робить висновок, що трудові права позивача саме на оплату праці не були порушені відповідачем, а тому вимоги позову слід визнати безпідставними.

Щодо розподілу судових витрат суд зауважує таке. Позивач ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнений від оплати судового збору за позовами, що випливають з трудових правовідносин, тому при відмові у позові такі витрати залишаються на рахунок держави. Разом з тим, відповідно до п.2 ч.3 ст.81, ст.88 ЦПК України після розгляду справи, предметом якої є стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати, з позивача у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, в доход держави належить стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сума яких складає 120 грн.

Керуючись ст.ст.208, 213-215 ЦПК України, суд  

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Акроюгкооперація»про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 22 лютого 2011 року.

Суддя: