ПОСТАНОВА

іменем України

справа номер 2-а-35/2007р.

16 квітня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О. при секретарі Журавській Л.Ф. за участі сторін: позивача ОСОБА_1., представника відповідачів: Лутченко Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи виконавчого комітету Славутицької міської Ради - про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідачів недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі 4 296 гривень 60 копійок. Посилається на те, що має право на пільги і компенсації визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Даним законом встановлено, що інвалідам 1 та 2 групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. В період з 2004 по 2006 роки йому сплачено у 2004 році - 26 гривень 70 копійок, у 2005 році 26 гривень 70 копійок, у 2006 році 100 гривень, що значно менше розміру мінімальної заробітної плати, за вказані роки, тому вважає, що він недоотримав значну суму коштів і після проведення розрахунків. Вважає, що за вказаний період йому повинні доплатити недоплачені суми у розмірі 4 296 гривень 60 копійок.

Відповідачі заявлені вимоги не визнали в повному об'ємі, вважають їх безпідставними.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1., має посвідчення другої категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачені виплати, в тому числі щорічна допомога на оздоровлення, що базується на розмірі мінімальної заробітної плати та здійснювалось у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме 26,70 грн.(за грошовою реформою 1996 року). Згідно заяв ОСОБА_1., управлінням праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи йому виплачено щорічну компенсацію на оздоровлення в 2004 році - 26,70 гривень, 2005 році - 26,70 гривень, 2006 році -100,00 гривень.

 2

Окремими статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено компенсаційні виплати у розмірах, встановлених, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 62 зазначеного Закону зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Згідно з п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Починаючи з 1996 року в Законах України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати", які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах, в яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсації та інших виплат.

Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про Державний бюджет України".

Відповідно до п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки в межах бюджетних асигнувань.

Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України та Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій, доплат і допомог, зокрема в розмірах, визначених Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи",   від  25.07.2001   року  №  861   "Про  підвищення

 3

розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постановою КМУ №1 від 03.12.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету".

Даними постановами Кабінет Міністрів України встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи з фінансових можливостей, передбачуваних Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, держава гарантувала та гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомог у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.96р. № 836.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати" на відповідні роки зазначено, що до прийняття ВРУ Змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України, і тому всі виплати передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі і компенсації, виплати та підвищення, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, здійснюється у розмірах, встановлених Постановою КМУ від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи."

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2001 року № 861 встановлено абсолютну величину виплати компенсації за шкоду здоров'ю, нижче якої не може бути встановлений розмір компенсації для громадян, на яких поширюється ця норма. Отже оскаржуваний позивачем пункт не виходить за рамки правового поля, встановленого Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно п.37 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено деякі статті, в тому числі і дію ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідних до мінімальної заробітної плати.

На підставі наведеного , проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160,161 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської

4

катастрофи    виконавчого    комітету    Славутицької    міської    Ради    про    стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови в повному обсязі, відповідно до вимог ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, або протягом 20-ти днів після подання письмової заяви про апеляційне оскарження постанови яка подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення.