__________________________________________________________________

Справа №  2-2397/11

                                                             РІШЕННЯ

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 березня 2011 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

               при секретарі             Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк” про внесення змін до кредитного договору ;

  ВСТАНОВИВ :

В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „СЕБ Банк”,  назва якого згодом була змінена на Публічне акціонерне товариство „СЕБ Банк”, про внесення змін до Договору кредиту № 021-в/47 від 06 червня 2008 року. При цьому позивач вимагає внести зміни до п.1.1. згаданого Договору, а саме : п.1.1.  цього договору замінити новими печеннями наступного змісту : „Кредитодавець при наявності вільних кредитних коштів надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 2 842 866 (два мільйони вісімсот сорок дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 30 коп. на строк з 06ж.06.2008 року по 05.06.2015 року, надалі за текстом „Кредит”, а Позичальник приймає його та зобов’язується повернути Кредит не пізніше встановленого цим пунктом строку, сплатити проценти та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені цим Договором”. Крім того, позивач вимагає зобов’язати відповідача скласти новий графік погашення кредиту з урахуванням внесених змін до Договору кредиту № 021-в/47 від 06 червня 2008 року та надати цей графік погашення кредити йому, тобто позивачу, на підпис.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що Договір кредиту № 021-в/47 від 06 червня 2008 року укладений з порушенням вимог як чинного законодавства України так і його прав як споживача, а також містить несправедливі для нього положення, оскільки, по-перше, кредит був потрібен йому в національній валюті України –гривні, але представники банку пояснили йому, що по гривневих кредитах, на відміну від валютних, вище процентна ставка, а тому за умови постійної стабільності курсу національної валюти України, валютний кредит більш вигідний йому, ніж гривневий, по-друге, цей Договір є договором приєднання, так як текст цього Договору готував банк, тому він не мав можливості вплинути на умови цього договору, повністю довіряючи банку та вважаючи, що визначення в договорі валютного платежу долара США є на його користь й що зростання курсу долара по відношенню до гривні за час дії кредитного договору не відбудеться, і, по-третє, в цьому Договорі відсутня ціна договору (загальна вартість кредиту) в національній валюті України –гривні, тобто ціну наданих в кредит грошових цінностей в цьому Договорі визначено неналежним чином, що згідно п.7 ч.1 ст.21 Закону України „Про захист прав споживачів” є порушенням прав споживача.

В судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_3 підтримала позов.

Відповідач не повідомив суду причину неявки свого представника, хоча про дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання ним судової повістки.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника позивача,  суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти ; за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим до виконання стронами.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Судом установлено, що згідно з Договором кредиту № 021-в/47 від 06.06.2008 року з Додатками від 10.09.2008 року та від 29.12.2008 року Акціонерний Банк „Факторіал-Банк”, який було реорганізовано шляхом його приєднання до Відкритого акціонерного товариства „СЕБ Банк”, назва якого згодом була змінена на Публічне акціонерне товариство „СЕБ Банк”, надав ОСОБА_1 кредит в сумі 586 158,00 доларів США на строк з 06.06.2008 року по 05.06.2015 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 13 % річних, з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячними платежами в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим Договором, а саме Графіком погашення заборгованості, який є Додатком № 1 до цього договору та його невід’ємною частиною, з датою остаточного повернення кредиту та усіх нарахувань за ним –05.06.2015 року.

Банк повністю та в строки виконав свої зобов’язання за цим Договором, видавши ОСОБА_1 кредитні кошти готівкою в повному обсязі, що підтверджується заявами на видачу готівки № 51018997 від  09.06.2008 р. та № 55730262 від 10.09.2008 р., а також не заперечується позивачем.

Позивач стверджує, що згаданий Договір був укладений з порушенням вимог закону та містить несправедливі для нього положення.

Однак з положень пунктів 1.4., 1.5. цього Договору випливає, що ОСОБА_1 гарантував, що на момент підписання цього Договору не існувало подій, які ставлять під загрозу виконанням умов цього Договору, про які він не повідомив Кредитодавця, а також підтверджував, що до моменту підписання цього Договору був ознайомлений з умовами кредитування в АБ „Факторіал-Банк” та йому зрозумілі умови цього Договору, що зазначені у інформації про умови надання кредиту фізичній особі, наданої йому до підписання цього Договору 06.06.2008 року.

У відповідності до ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті ; згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу ; згідно Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” ціною зобов’язання є сума коштів, надана кредитодавцем боржнику ; частина 2 статті 192 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом ; відповідно до ст.193 ЦК України порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом ; у відповідності до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.

Колишній АБ „Факторіал-Банк” мав право на здіснення валютних операцій, що підтверджується Банківською ліцензією № 37 від 04.12.2001 року, Дозволом № 37-3 від 04.12.2001 року та Додатком до дозволу № 37-3 від 02.06.2006 року, а отже мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

У відповідності до Договору кредиту № 021-в/47 від 06.06.2008 року та Додатку від 10.09.2008 року до цього Договору сума отриманого кредиту –586 158,00 доларів США.

За умовами цього Договору позичальник здійснює повернення суми кредиту та сплату процентів  за користування кредитом у валюті кредиту, що відповідає вимогам ч.1 ст.632 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.632 ЦК України заміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 щодо внесення змін у п.1.1. згаданого Договору щодо валюти надання кредиту після його виконання суперечить вимогам цивільного законодавства.

Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що йому потрібні були кошти у національній валюті України.

Проте насправді ОСОБА_1 звернувся до колишнього АБ „Факторіал-Банк” письмовою заявою від 27.05.2008 року про надання кредиту в іноземній валюті –доларах США.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено волевиявлення сторін за Договором кредиту № 021-в/47 від 06.06.2008 року з Додатками від 10.09.2008 року та від 29.12.2008 року на отримання кредиту в іноземній валюті, кредит був наданий позичальнику ОСОБА_1 за його клопотанням про надання кредиту в іноземній валюті, й факт одержання останнім від банка кредиту в іноземній валюті ним не заперечується та підтверджується дослідженими судом доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладені Договору кредиту № 021-в/47 від 06.06.2008 року з Додатками від 10.09.2008 року та від 29.12.2008 року позичальнику ОСОБА_1 були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

          Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти України –гривні.

          Відповідно до ст.36 Закону України „Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком.

          Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

          Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Правлінням Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

          Таким чином, при укладені Договору кредиту № 021-в/47 від 06.06.2008 року з Додатками від 10.09.2008 року та від 29.12.2008 року в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим Договором.   

Більш того, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті України.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо внесення рішенням суду змін у п.1.1 вищевказаного Договору щодо валюти кредиту після виконання цього договору суперечить вимогам цивільного законодавства та не підлягають задоволенню.        

У зв’язку з тим, що Банком було надано ОСОБА_1 кредит у доларах США, тому і графік погашення кредиту був розрахований у доларах США, та згідно умов згаданого Договору повернення суми кредиту та сплати процентів за кредит повинно бути здійснено у валюті, що відповідає валюті кредиту, а отже вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання позивача скласти новий графік погашення кредиту та процентів за його користування у національній валюті України –гривні, також не підлягають задоволенню.  

Відмовляючи у задоволені позову позивача, суд стягує з нього на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

На підставі викладеного і керуючись ч.2 ст.192, ст.ст.193,526,527,530,611,612,623-625,1048-1050, 1054 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р.  № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд , -

    ВИРІШИВ :

          Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк” про внесення змін до кредитного договору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                            Н.А.Ільченко