Справа №22-1935/06 Головуючий у 1 інстанції Олексієнко М.Ю.
Категорія 30 Доповідач: Мусіна Т.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі
Головуючого Цяцяка Р.П.
Суддів - МусіноїТ.П, Павлишина О,Ф.
При секретарі: Раб О.
З участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника Галицької райадміністрації-
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації м.Львова . на рішення Галицького районного суду м. Львова від ЗО березня 2006 року,
встановила:
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м.Львова від ЗО березня 2006 р. задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та визнано за позивачами право користуванню АДРЕСА_1 та зобов'язано Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ОСОБА_2 договір найму житла на АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову Галицької районної адміністрації Львівської міської Ради про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржила Галицька районна адміністрація Львівської міської ради.
В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним, оскільки ОСОБА_2 проживають у спірній квартирі без законних підстав, доказів про те, що наймач квартири ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, давала згоду на вселення ОСОБА_2 у квартиру в якості членів сім"ї не подано.
Просить скасувати рішення суду. Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З Матеріалів справи вбачається, що предметом спору є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат пл.18,7 кв.м., 14,1 кв.м., кухні пл. 11,2 кв.м, та комунальних вигод. Загальна площа квартири становить 48,9 кв.м. Квартира належить до житлового фонду місцевих рад, наймач квартири ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після.смерті наймача у квартирі залишились проживати ОСОБА_1 -донька наймача та ОСОБА_2. - внучка наймача.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання за ними права на користування спірною квартирою та відмовляючи у зустрічному позові Галицької районної адміністрації про їх виселення без надання іншого житла, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_2 проживали у спірній квартирі в якості членів сім"ї наймача, тому набули самостійне право на користування квартирою і виселенню не підлягають. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 були зареєстровані проживаючими у спірній квартирі з 5 лютого 1986 р., виписані з цієї квартири до 3.11.89 р. до чоловіка в комунальну квартиру АДРЕСА_2 шлюб з яким розірвано 18.05.92 р. (а.с.31,36).
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 17.05.1995 р. ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 визнані такими, що втратили право на користування АДРЕСА_2 (а.с.32-33).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за життя наймача ОСОБА_4 повернулася на проживання у спірну квартиру до своєї матері, а її донька ОСОБА_5 з цієї квартири, взагалі не вибувала незалежно від зняття з реєстрації.
За обставинами справи судом встановлено, .ОСОБА_1 повторно вселилася у спірну квартиру за згодою своєї матері,' вела з нею спільне господарство,- так як самостійного заробітку не мала. Згода, наймача підтверджується тим, що остання ніколи за свого життя не ставила питання про виселення ОСОБА_2, визнавала за ними право на житло як за членами сім'ї. Допитані судом свідки - сусіди по спірній квартирі підтвердили факт спільного проживання однією сім"єю наймача, її доньки та внучки;
Іншого постійного місця проживання ОСОБА_2 не мають.
З врахуванням наведеного сама по собі відсутність згоди наймача у письмовій формі на повторну прописку доньки у спірну квартиру, коли за обставинами справи встановлено, що фактично була надана згода на постійне проживання, не може мати вирішального значення- для відмови у первісному позові та задоволенні зустрічного.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись п. 1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації м.Львова відхилити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від ЗО березня 2006 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2-х місяців до Верховного Суду України.