Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-777/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Чохонелідзе Л.М.
26 Доповідач Письменний О. А.
РІШЕННЯ
Іменем України
26.04.2011 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Полежая В.Д.,
суддів: Письменного О.А., Чельник О.І.,
при секретарі Салабай М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді апеляційну скаргу на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2010 р. по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Встановила:
30 березня 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 102 121,07 грн, що складається з суми основного боргу по кредиту - 54 566,21 грн., відсотків за користування кредитом - 4 730,85 грн., та пені - 42 824, 01.При цьому позивач посилається на те, що згідно кредитного договору № 6/AV6-04-07 від 06 квітня 2007 року ОСОБА_2 було надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності кредит на суму 9 511 доларів США строком до 05 квітня 2013 року для придбання автомобіля марки DAEWOO TF69Y. Поручителем кредитоотримувача виступила ОСОБА_3 - дружина ОСОБА_2, про що з нею було укладено договір №6/AV6-P від 06 квітня 2007 року. За умовами договору кредиту ОСОБА_2 зобов’язаний до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за кредитом в розмірі 133 долара США та нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 15% річних. Свої обов’язки за договором позивач виконав, надавши ОСОБА_2 кредит на зазначену вище суму, проте відповідач розрахунки з позивачем проводив невчасно, внаслідок чого виникла заборгованість.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2010 року позов було задоволено частково, стягнуто на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитом у розмірі 103 856 грн.93 коп. та судові витрати в розмірі 1 141 грн. 21 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування скарги зазначив, що рішення суду нічим не мотивоване і не зрозуміле, оскільки стягуючи з нього 103 856 грн. 93 коп. суд не пояснив звідки ця сума з’явилася, адже позивач просив стягнути суму заборгованості іншу, а саме - 102 121,07 грн. Суд не зазначив з яких складових створюється ця сума, не мотивував підстави стягнення кожної складової, як то - основна сума боргу, відсотки та пеня. Просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким стягнути з нього заборгованість за кредитним договором в сумі 62 297,06 грн., що складається з суми основного боргу по кредиту - 54 566,21 грн., відсотків за користування кредитом - 4 730,85 грн., та пені - 3 000 грн. так як саме в цій сумі визнає борг.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідачів суми заборгованості.
Але при розгляді справи і при ухваленні рішення суд допустив ряд порушень норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і є підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як пояснив представник публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", в суді першої інстанції ним була внесена заява про збільшення позовних вимог в зв’язку зі збільшенням заборгованості станом на 20 грудня 2010 року в розмірі 112 190, 02 грн., яку суд задовольнив. Саме цим він пояснив стягнення з відповідачів більшої суми ніж заявлена в первісному позові.
Однак, вивчивши матеріали справи і прослухавши звукозапис судового процесу від 20 грудня 2010 року, колегією суддів встановлено, що представник позивача надаючи суду довідку про заборгованість станом на 20 грудня 2010 року за договором кредиту № 6/AV6-04-07 від 06 квітня 2007 року заявив клопотання про приєднання цієї довідки до матеріалів справи. Суд таке клопотання задовольнив. Заяви про збільшення позовних вимог в зв’язку зі збільшенням заборгованість представник позивача не подавав до суду, ні усно ні письмово. Збільшивши за своєю ініціативою розмір позовних вимог без відповідного клопотання позивача, та не заслухавши з цього приводу думку іншої сторони, суд порушив принцип диспозитивності і змагальності сторін. Крім того, змінивши позовні вимоги без постановлення ухвали, суд порушив процесуальні норми передбачені ст. 208 ЦПК України, згідно якої питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Колегія суддів погоджується з справедливим наріканням скаржника на відсутність мотивування в судовому рішенні щодо суми заборгованості. Так в мотивувальній частині рішення суд зазначив остаточну суму заборгованості 176 796 грн. 95 коп. без наведення відповідних розрахунків та без зазначення складових цієї суми. В резолютивній частині рішення суд визначив остаточну суму заборгованості 103 856 грн. 93 коп., знову без наведення відповідних розрахунків та без зазначення складових цієї суми.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в Постанові № 14 від 18.12.2009 року, ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.
Зазначаючи в рішенні про встановлені факти, суд не дав їм оцінку, не навів розрахунки, з яких він виходив при визначенні суми заборгованості, не вказав мотиви, з яких визнав доводи позивача і відхилив заперечення відповідачів.
Аналізуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
За правилами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що згідно кредитного договору № 6/AV6-04-07 від 06 квітня 2007 року ОСОБА_2 було надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності кредит на суму 9 511 доларів США строком до 05 квітня 2013 року для придбання автомобіля марки DAEWOO TF69Y. Поручителем кредитоотримувача виступила ОСОБА_3 - дружина ОСОБА_2, про що з нею було укладено договір №6/AV6-P від 06 квітня 2007 року. За умовами договору кредиту ОСОБА_2 зобов’язаний до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за кредитом в розмірі 133 долара США та нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 15% річних. Внаслідок недобросовісного внесення щомісячних платежів, визначених договором, ОСОБА_2 допустив заборгованість суми основного боргу по кредиту - 54 566,21 грн., відсотків за користування кредитом - 4 730,85 грн., За правилами ст. 258 ЦК України колегія суддів застосовує до позовної вимоги щодо пені позовну давність один рік, і відповідно, сума пені згідно наданих позивачем розрахунків за 1 рік складає 39 250 грн. 01 коп.
Таким чином, всього заборгованість за кредитом становить - 99 642 грн. 56 коп.
Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Оскільки ОСОБА_3 є поручителем ОСОБА_2 за договором поруки №6/AV6-P від 06 квітня 2007 року вона повинна нести відповідальність за виконання договору солідарно.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
Вирішила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення суду скасувати. Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»заборгованість за кредитним договором, а саме: 54 556,21 грн. - основного боргу, 4 730,85 грн. –відсотків по кредиту, 39 250,50 грн. –пені, 985 грн. - в рахунок відшкодування судового збору та 120 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпеченні, а всього 99 642,56 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді колегії