АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» серпня 2006 року місто Луцьк
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Завидовської О.Г.,
судців: Данилюк В.А., Мудренко Л.І.
при секретарі Грицюк О.П. з участю :
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду від 23 лютого 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі на рішення Нововолинського міського суду від 23 лютого 2006 року відповідач ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення в зв"язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи просить його скасувати і зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення Верховного суду України.
Рішенням Нововолинського міського суду від 23 лютого 2006 року позов задоволено частково . Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 19 тис. 200 грн. та моральну шкоду в розмірі 4 тис. грн. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в сумі 243 грн.
В даному судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав та просив скаргу задоволити.
Позивач та його представник, кожен зокрема, апеляційну скаргу вважають безпідставною та просять відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Справа № 22-ц-550 Головуючий в 1 інстанції: Антонюк К.І.
Категорія : 17 Доповідач : Мудренко Л.І.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 в лютому 2004 року з метою заволодіння майном автомобілем «Нісан - Ванетте» , який належив ОСОБА_1 запропонував здійснити обмін автомобіля «Нісан - Ванетте» та автомобіль ВАЗ - 2109. Позивач , будучи введеним в оману ОСОБА_3, погодився на обмін автомобілями, з доплатою йому різниці вартості автомобілів в сумі 600 дол. США. 28.02.2004 року автомобіль «Нісан - Ванетте» шляхом укладення договору купівлі - продажу був переоформлений і зареєстрований на ОСОБА_3, а на автомобіль ВАЗ - 2109 ОСОБА_3 видав ОСОБА_1 генеральне доручення. В квітні 2005 року автомобіль ВАЗ-2109 був вилучений з користування позивача, ОСОБА_3 намагався продати автомобіль ВАЗ-2109 іншим особам, та 31.05.2005 року анулював доручення на автомобіль ВАЗ - 2109 , видане ним ОСОБА_1, тобто і автомобіль ВАЗ - 2109 вибув з користування позивача , як речовий доказ повернутий власнику - ОСОБА_3 відповідно до постанови суду від 03.02.2006 року. Шляхом шахрайства ОСОБА_3 заволодів автомобілем «Нісан - Ванетте», що належав позивачу ОСОБА_1.
Встановлені обставини справи підтверджуються доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, а саме показаннями свідка ОСОБА_4 та матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3.
Доводи ОСОБА_3, який визнав фактично факт обміну автомобілями між ним та ОСОБА_1 однак вказав, що при обміні він оцінював автомобіль ВАЗ-2109 в 4500 дол. США , а ОСОБА_1 оцінював автомобіль в 3 тис. дол.. США, тому ОСОБА_1 зобов»язався доплатити йому 1 500 дол.США спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4, який показав , що ОСОБА_1 при обміні оцінював свій автомобіль в 4300 дол. США, ОСОБА_3 оцінював ВАЗ - 2109 в 3600 дол. США, домовившись про доплату ОСОБА_3им позивачу 600 дол. США, а також підтверджується оголошенням в газеті про продаж позивачем автомобіля «Нісан - Ванетте» за 4300 дол. США.
Ухвалою судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 16.12.2005 року постанова міського суду частково змінена , ухвалено вважати, що ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року.
Ст. 14 ЗУ «Про амністію» від 31.05.2005 року передбачено, що застосування амністії не звільняє від обов»язку відшкодувати злочином шкоду , який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладення на відповідача обов»язку відшкодувати шкоду , спричинену його неправомірними діями незаконним заволодінням майном позивача - автомобілем «Нісан - Ванетте» шляхом шахрайства.
Судом першої інстанції вірно вирішено розмір збитків, врахувавши оплату позивачем вартості автомобіля при його придбанні в ОСОБА_5 за 3 тис. дол.США та понесені ним витрати по ремонту автомобіля в розмірі 1 тис. дол.США та відмовивши в частині стягнення вартості шин та бака.
Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Також судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 -заволодіння шляхом шахрайства автомобілем, належним ОСОБА_1, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що шахрайські дії викликали в ОСОБА_1 моральні переживання , втрату душевного спокою , рівноваги , порушило його нормальні життєві устрої , вибуття з користування автомобілем та відсутність інших транспортних засобів ускладнило для позивача організацію його особистих потреб , позбавило його можливості використовувати особистий транспорт в своїх цілях, працевлаштуватись на роботу на підприємство, для укладення контракту з яким необхідною умовою передбачено наявність власного легкового транспорту, внаслідок чого позивач був позбавлений отримати роботу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих висновків суду.
Рішення постановлене судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Нововолинського міського суду від 23 лютого 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.