Справа № 11-445 2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Ющук О.С.
ст.309 ч. 1 КК України Доповідач - Оксентюк В.Н.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Оксентюка В.Н.
суддів Хомицького А.М., Олексюка Я.М.
при секретарі Антонюк Л.Є.
з участю прокурора Артиша Я.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м.Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 4 липня 2006 року,
ОСОБА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одружений, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
Луцьким міським судом 28 березня 1997 року за ст.229-6 ч.1, 141 ч.1,42 КК України(в редакції Закону 1960 року) на один рік і шість місяців позбавлення волі;
· 7 червня 2000 року Луцьким міським судом за ст. 141 ч. 2 КК України на один рік позбавлення волі з конфіскацією майна;
· -6 вересня 2000 року Луцьким міським судом за ст.. 141 ч.2, ст..42 ч.3 КК України на 5(п*ять) років і шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
засудженого за ст. 309 ч. 1 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
На підставі ст..76 КК України на засудженого ОСОБА_1 накладені обов*язки не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з*являтись в ці органи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд
Речові докази постановлено знищити.
Стягнуто з засудженого в дохід держави 141грн.23 коп. судових витрат.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що28 квітня 2006
року, приблизно біля 22 год.50хв., перебуваючи в м.Луцьку на пр.Грушевського
поблизу Волинської обласної клінічної лікарні, незаконно придбав для власного
вживання без мети збуту у невстановленої слідством особи медичний шприц ємкістю 5 мл. З вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, вагою в перерахунку на суху речовину 0.22гр., який зберігаючи при собі переніс до будинку АДРЕСА_2, де і був затриманий працівниками міліції.
Помічник прокурора м.Луцька, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подав на вирок апеляцію, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засудженого вказав, суд при обранні міри покарання суд першої інстанції не врахував тих обставин, що ОСОБА_1 в процесі розслідування кримінальної справи пройшов курс добровільного лікування від наркоманії і в силу ч.4 ст.309 КК України мав бути звільнений від кримінальної відповідальності. Прохає вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, звільнити засудженого ОСОБА_1за ст..З09 ч.1 КК України від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.309 КК України.
Засуджений ОСОБА_1 вирок суду в апеляційному порядку не оскаржував.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, пояснення прокурора, який апеляцію підтримав, засудженого ОСОБА_1, який апеляцію визнав, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає до задоволення.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи та вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за ст..309 ч.1 КК України за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту. Винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині стверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами і ніким в апеляції не оскаржується.
При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 надав суду довідку про те, що в період з 18.05.2006 року по 2.06.2006 року він пройшов добровільне лікування у Волинському обласному наркологічному диспансері від наркоманії. Дана довідка була оглянута в суді першої інстанції і приєднана до матеріалів справи (а.с.60,62), однак вказаних обставин суд до уваги не прийняв.
Відповідно до ст..309 ч.4 КК України- особа, яка добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При постановленні вироку суд першої інстанції цих вимог закону не виконав і не застосовував до засудженого ОСОБА_1 закон, який зобов*язаний був застосувати та не звільнив його від кримінальної відповідальності за
ст..309 ч.1 КК України на підставі ч.4 ст.309 КК України.
Той факт, що ОСОБА_1 пройшов добровільне лікування від наркоманії стверджується поясненнями самого засудженого та належно оформленою довідкою Волинського обласного наркологічного диспансера (а.с.60).
Незастосування судом першої інстанції кримінального закону, який пом*якшує становище засудженого і який суд першої інстанції зобов*язаний був застосувати є безумовною підставою для скасування вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365,366, 367 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора м. Луцька задовольнити.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 4 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання за ст..309 ч.1 КК України - скасувати.
На підставі ч.4 ст.309 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст..309 ч.1 КК України.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий /-/ Оксентюк В.Н.
Судді /-//-/ Хомицький А.М., Олексюк Я.М.