Справа № 11-454 2006 р.                      Головуючий у 1 інстанції -Бачинський В.Л.

ст. 185 ч. 1,186 ч.2 КК України                     Доповідач - Оксентюк В.Н.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах   Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Оксентюка В.Н.

суддів Хомицького А.М., Олексюка Я.М.

з участю прокурора Артиша Я.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією   засудженого   ОСОБА_1   на   вирок   Луцького міськрайонного суду від 30 червня 2006 року, яким

ОСОБА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючий, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

Луцьким міським судом 3 червня 1994 року за ст.81 ч.3, 141 ч.2,42 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі;

·       4 червня  1997 року Луцьким міським судом за ст.206 ч. 2 КК України на один (один) рік позбавлення волі;

·       -22 жовтня 1998 року Луцьким районним судом за ст.. 140 ч.2 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі;

·       17 липня 2000 року Луцьким міським судом за ст.. 142 ч.1 КК України на чотири роки позбавлення волі.

засудженого за ст. 185 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі;

за ст.. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбування визначено 4(чотири) роки і шість місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначено з моменту постановлення вироку. Зараховано в період відбування покарання строк перебування під вартою з 10.02.2006 року по 30.06.2006 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню - тримання під вартою.

Вирішена доля речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком АДРЕСА_1 визнаний винним в тому, що26 квітня 2005 року, повторно, біля 21 години, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , з метою відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 , з застосуванням до потерпілого фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров* я потерпілого, заволодів його грошима в сумі 160 грн.

22 грудня 2005 року ,він же, повторно, біля 21 години, перебуваючи в стані   алкогольного   сп*яніння,   знаходячись   в   квартирі   АДРЕСА_3, таємно викрав мобільний телефон «LG В-2050» з пін карткою, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на 471 грн.

Він же, 25 січня 2006 року, повторно, біля 14 години, перебуваючи в стані алкогольного сп*яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3, з застосуванням до потерпілого ОСОБА_4 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров*я, відкрито заволодів мобільним телефоном «Сіменс А-50» вартістю 234 грн та грошима в сумі 48грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на 282 грн..

Засуджений ОСОБА_1 подав на вирок апеляцію, в якій вказав, що злочинів відносно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 він не вчиняв.Останні оговорили його. Визнавальні покази на досудовому слідстві давав під тиском працівників міліції. У вироку суд послався на неправдиві покази потерпілих та свідків. Прохає об*єктивно розглянути справу і прийняти законне рішення.

Помічник прокурора м.Луцька, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подав на апеляцію заперечення, вважає вирок законним і обґрунтованим. Прохає апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції та заперечення на неї, міркування прокурора про залишення вироку без змін,а апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція  задоволенню не підлягає.

Висновки суду першої інстанції про правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 та про доведеність його вини в інкримінованих йому злочинах стверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами.

Вина ОСОБА_1 в повторному таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_3 стверджується визнавальними показами, які він давав в ході досудового слідства та в судовому засіданні; поясненнями потерпілого, з яких вбачається, що ОСОБА_1 таємно викрав належний йому мобільний телефон, протоколом вилучення краденого телефону у свідка ОСОБА_5. Доводи засудженого ОСОБА_1, що ОСОБА_3 сам передав йому телефон і вказаним телефоном він заволодів шахрайським шляхом не ґрунтуються на матеріалах справи. Суд правильно кваліфікував його дії по вказаному епізоду за ст.. 185 ч.2 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Винність засудженого ОСОБА_1 у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_4стверджується показаннями потерпілого з яких вбачається, що саме засуджений ОСОБА_1 25 січня 2006 року в м.Луцьку АДРЕСА_3 з метою заволодіння його майном побив його та заволодів його мобільним телефоном та грошима. Протоколом відтворення обстановки та обставин подій з ОСОБА_4 та протокол очної ставки між потерпілим та засудженим ОСОБА_1 з яких вбачається , що ОСОБА_4 вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила щодо нього пограбування, а також на місці події відтворив обставини вчинення злочину; оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_6, які збігаються з показами ОСОБА_4.

Суд першої інстанції правильно поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 наведені вище докази, оскільки вони зібрані у відповідності до вимог КПК України і відповідають фактичними обставинами справи.

Винність ОСОБА_1 у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_2 стверджується протоколом пред*явлення особи до впізнання, при проведенні якого потерпілий впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 26.04.2005 року вчинила щодо нього грабіж; протоколом очної ставки між потерпілим та засудженим ОСОБА_1, який в процесі слідчої дії визнав факт крадіжки майна потерпілого, дослідженими в судовому засіданні протоколами допиту потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7.

Доводи засудженого ОСОБА_1, що йому пред*явлено не конкретне звинувачення не відповідають дійсності. Відповідно до ст..64 КПК України суд вмінив засудженому час, місце та способи вчинення злочинів, характер і розмір шкоди, інші обставини вчинення злочинів.

Версія засудженого ОСОБА_1 про застосування працівниками Луцького МВ УМВС при проведенні досудового слідства до нього фізичного та психологічного тиску перевірялась прокуратурою м.Луцька і не знайшла свого підтвердження (а.с. 126-131).

Судом першої інстанції приймались передбачені законом міри до явки в судове засідання потерпілого ОСОБА_2 та свідків ( а.с. 174; 190) шляхом застосування їх приводу. В зв*язку з відсутністю їх за місцем реєстрації суд відповідно до ст..З06 КПК України оголосив їх покази та дослідив їх в сукупності з іншими по справі доказами.

Оголошені в судовому засіданні протоколи допиту потерпілого та свідків органами досудового слідства зібрані у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону і згідно ст..65 КПК є доказами по справі. Тому суд першої інстанції правильно послався на них як на докази по справі. В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які би давали підстави сумніватися в істинності та достовірності цих доказів. Таких даних не наводять в своїй апеляції і сам засуджений.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення навмисних корисливих злочинів і знову вчинив такі злочини.

При обранні міри покарання суд врахував суспільну небезпечність і тяжкість вчинених злочинів та особу винного, обтяжуючі та пом*якшуючі його вину обставини і за сукупністю злочинів обрав не найбільше покарання.

Обране судом покарання відповідає вимогам ст..ст.50 та 65 КК України, є необхідне і достатнє для виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Луцького міськрайонного суду від 30 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1- без задоволення.